01.06.20
справа № 521/16725/18
провадження № 2/521/834/20
Рішення
ІмЕНЕм України
01 червня 2020 року
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Жураківській Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки, в якому просить суд стягнути з відповідача 24400 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та 200000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.09.2015 року близько о 05:30 годин, під час перетинання проїзної частини по вул. Фонтанська дорога, на нього скоїв наїзд автомобіль КІА д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого позивачу завдані тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, а саме забійні рани правої вушної раковини, обличчя, шиї, закрита травма правої гомілки та надступаковогомілкового суглоба у вигляді перелому малогомілкової кістки на межі середньої та нижньої третини, перелому зовнішньої та внутрішньої щиколоток з розривом міжгомілкового синдесмозу та вивихом стопи назовні. За даним фактом 19.09.2015 року внесені відомості до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань за номером 12015160500008406 та було розпочато досудове розслідування скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 1 КК України. Внаслідок отриманих пошкоджень, позивача з місця події госпіталізовано до КУ «МКЛ №11», де він знаходився на стаціонарному лікуванні до 12.10.2015 року. У зв'язку з станом здоров'я від перенесеної травми, переломів, позивач продовжував лікування як амбулаторно, так і повторно на стаціонарі в період з 11.06.2017 року по 25.06.2017 року. Під час лікуванні позивачу зроблено операцію, та ним придбалась велика кількість ліків та медикаментів, на які він витратив 20 000 гривень, однак квитанції що це підтверджують залишилися в нього на суму 4265,08 гривень. Крім витрат на поновлення здоров'я, при скоєні ДТП було пошкоджене моє майно - спортивний костюм, в якому він був вдягнений, вартість якого складає 3000,00 гривень, та мобільний телефон «Нокіа», вартістю 1400,00 гривень.
Крім того, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, пережитих внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, хвилюванням у зв'язку з необхідністю зміни ритму життя.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги просять суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти відшкодування підтвердженої вартості лікування позивача, в задоволенні іншої частини позовних вимог заперечувала, посилаючись на їх необґрунтованість.
Суд, вислухавши учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 19.09.2015 року приблизно о 05:50 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Кіа Серато» д/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух по правій смузі дворядного одностороннього руху, по проїзній частині АДРЕСА_1 дорога у місті Одесі, з боку вул. Середньофонтанської в напрямку пр. Адміральського, в районі АЗС, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 4/а-1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину вул. Фонтанська дорога, рухаючись з ліва на право по ходу напрямку руху автомобіля «Кіа Серато» д/н НОМЕР_1 , у невстановленому для переходу місці, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Вказану позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме зміст Постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом. підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювана шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
В матеріалах справи не зазначено інформації місця знаходження та ступеню пошкодження спортивного костюму, взуття та мобільного телефону, не відомо, в якому стані вказані речі були до пригоди.
Майнова шкода включає понесення витрат, і позивач зазначає, що він поніс такі витрати, однак, на підтвердження заявлених витрат доказів не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення судової медичної експертизи позивача, експертами розглядалася заявлена позивачем травма «Забій шийного відділу хребта», яка зазначена у медичній документації МКЛ № 11 міста Одеси, однак вказана травма експертами встановлена як давня патологія, та яка не може бути прийнята до уваги і підлягати судово-медичній оцінці.
Дослідивши матеріали справи, надані позивачем квитанції про понесені витрати, суд вважає, що доведений позивачем розмір понесеної ними матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки складає 4759 гривень 00 копійок.
Відповідно до вимог ст. 1167, ч. 2 та ч. 5 ст. 1187 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, але незалежно від вини фізичної, яка її завдала шкода відшкодовується, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в темний час доби в умовах обмеженої видимості, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не впевнившись в особистій безпеці, і в тому, що це не спричинить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, знаходячись в безпосередній близькості до рухомого транспорту, перетинав проїзну частину дороги поза пішохідним переходом у невстановленому для переходу місці.
Висновком судової авто-технічної експертизи № 1731 від 31.05.2016 року встановлено, що в умовах даної події водій автомобіля «Кіа Серато» д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 належним виконанням вимог п. 12.3 ПДР України з моменту виникнення небезпеки для руху не мав у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти наїзду на пішохода».
Відповідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) 4759 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк