09 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5947/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» (далі - ТОВ «Комо Україна») звернулося з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0003125210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у період з 05.02.2020 по 25.02.2020 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комо Україна» з приводу дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС» та ТОВ «Логістікоптпостач», за результатами якої складено акт від 03.03.2020 №30/28-10-52-10/39507437.
Викладені в акті перевірки висновки зводяться до того, що ТОВ «Комо Україна» фактично не здійснювало поставок товарів для ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» у згадані в акті періоди, а лише реєструвало в ЄРПН податкові накладні з метою формування податкового кредиту у згаданих контрагентів. При цьому, на думку відповідача, кошти, отримані позивачем від контрагентів в сумі 10 359 027,69 грн. є активом, який мав бути врахований у складі інших доходів, а не доходів від продажу (реалізації) продукції.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0003125210, яким розмір від'ємного значення з податку на прибуток ТОВ «Комо Україна» зменшено із -154 679 722,00 грн. до -144 320 694,00 грн.
Таке податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, оскільки всі поставки підтверджуються належно оформленими товарно-супровідними документами, зокрема: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття послуг перевезення товарів перевізниками. Крім того, контрагентами позивача здійснено оплату за поставлений товар, що підтверджується інформацією, отриманою від АТ «Укрексімбанк». Поставка товарів здійснювалася як транспортними засобами, що перебували у розпорядженні ТОВ «Комо Україна», так і залученими третіми особами (перевізниками). Відтак, доводи відповідача про не підтвердження реальності взаємовідносин і операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС» і ТОВ «Логістікоптпостач» є хибними та безпідставними.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено здійснення ТОВ «Комо Україна» діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам, а саме: реєстрацію податкових накладних на адресу ТОВ «Вік Роял», ТОВ «КЛБС» та ТОВ «Логістікпостач». Враховуючи, що господарські операції по відображенню реалізації ТМЦ на ТОВ «Вік Роял», ТОВ «КЛБС» та ТОВ «Логістікпостач», які відображені ТОВ «Комо Україна» в документах, що представлені до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, кошти в сумі 10 359 027,69 грн., отримані «Комо Україна», слід вважати активом, який повинен бути врахований у складі інших доходів відповідного звітного періоду.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що те, що контрагенти позивача відобразили реалізацію придбаних ними у ТОВ «Комо Україна» товарів третім особам, серед яких є неплатники ПДВ, не означає, що позивач не здійснював поставку і продаж товарів контрагентам. Також вказує, що відповідно до норм Податкового кодексу України відповідачем при проведенні перевірки в першу чергу повинні братися до уваги первинні документи, а не податкова інформація.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що з 05.02.2020 по 25.02.2020 працівниками Луцького відділу податкового супроводження підприємств Львівського управління Офісу ВПП ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комо Україна» з приводу дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС» за квітень-травень 2019 року з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2019 по 31.12.2019, із ТОВ «Логістікоптпостач» за червень-липень 2019 року з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.06.2019 по 31.12.2019, за результатами якої складено акт від 03.03.2020 №30/28-10-52-10/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.16-73).
Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Комо Україна» фактично не здійснювало поставок товарів для ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» у згадані в акті періоди, а лише реєструвало в ЄРПН податкові накладні з метою формування податкового кредиту у згаданих контрагентів. Відтак, кошти, отримані позивачем від контрагентів в сумі 10 359 027,69 грн. є активом, який мав бути врахований у складі інших доходів, а не доходів від продажу (реалізації) продукції.
Позивачем 17.03.2020 було подано Львівському управлінню Офісу ВПП ДПС заперечення на акт перевірки, однак останній листом від 30.03.2020 №13306/10/28-10-52-10 повідомив, що встановлені перевіркою порушення є правомірними, а заперечення позивача - необґрунтованими (т.1, а.с.74-83).
На підставі акта перевірки від 03.03.2020 №30/28-10-52-10/39507437 Офісом ВПП ДПС винесене податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0003125210, яким ТОВ «Комо Україна» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 359 028 грн. за 9 місяців 2019 року (т.1, а.с.85).
Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся в суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно із пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153 (далі - П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пунктом 7 П(С)БО 15 передбачено, що доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема:дохід від операційної оренди активів;дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності,але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що ТОВ «Комо Україна» фактично не здійснювало поставок товарів для ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач», а лише реєструвало в ЄРПН податкові накладні з метою формування податкового кредиту у згаданих контрагентів.
При цьому відповідачем під час перевірки взято до уваги узагальнені податкові інформації щодо ТОВ «Вік Роял» від 30.09.2019 №58/20-40-14-05-08/42791386, щодо ТОВ «КЛБС» від 29.07.2019 №3243/04-36-57-41, щодо ТОВ «Логістікоптпостач» від 13.09.2019 №251/04-36-57-30 (т.2, а.с.161-183), відповідно до яких встановлено, що у вказаних контрагентів позивача відсутні у власності або користуванні будь-які об'єкти оподаткування (адміністративні, виробничі об'єкти), які б дозволяли проводити господарську діяльність, звітності за формою №20-ОПП до органів ДПС ними не подано. Крім того, відсутня будь-яка інформація про наявність власного чи орендованого автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.
Врахувавши зазначену інформацію, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Комо Україна» зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за квітень, травень, червень, липень 2019 року з метою формування податкового кредиту ТОВ «Вік Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач».
На думку відповідача, кошти, отримані позивачем від контрагентів в сумі 10 359 027,69 грн. є активом, який мав бути врахований у складі інших доходів, а не доходів від продажу (реалізації) продукції.
Однак із такими доводами контролюючого органу суд не погоджується з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Комо Україна» 08.04.2019 укладено із ТОВ «Вік Роял» дистриб'юторський договір №ДД-1074 та додаткову угоду від 08.04.2019 №1 до даного договору (т.1, а.с.90-101), на підставі якого здійснювало поставку товарів (молочної продукції) у квітні, травні 2019 року на загальну суму 6 488 420, 29 грн., в тому числі ПДВ - 1 081 403,38 грн.
Всі поставки підтверджуються належно оформленими товарно-супровідними документами, а саме: видатковими накладними (т.1, а.с.102-122); товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття послуг перевезення товарів перевізниками (т.1, а.с.123-153). Зазначені первинні документи під час перевірки були надані контролюючому органу.
Також ТОВ «Комо Україна» 02.01.2019 укладено із ТОВ «КЛБС» дистриб'юторський договір №ДД-1069 та додаткову угоду від 02.01.2019 №1 до вказаного договору (т.1, а.с.155-166), на підставі якого здійснювало поставки товарів (молочної продукції) у квітні, травні 2019 року на загальну суму 1 935 201, 54 грн., в тому числі ПДВ - 322 533,59 грн.
Поставки товару за вказаним договором підтверджуються належно оформленими товарно-супровідними документами, а саме: видатковими накладними (т.1, а.с.167-178); товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття послуг перевезення товарів перевізниками (т.1, а.с.179-192). Зазначені первинні документи під час перевірки були надані контролюючому органу.
Крім того, ТОВ «Комо Україна» 27.05.2019 укладено із ТОВ «Логістікоптпостач» дистриб'юторський договір №ДД-1078 та додаткову угоду від 27.05.2019 №1 до вказаного договору (т.1, а.с.194-205), на підставі яких здійснювало поставки товарів (молочної продукції) у червні, липні 2019 року на загальну суму 1 935 405,86 грн. в тому числі ПДВ - 322 567,65 грн.
Поставки товару за вказаним договором підтверджуються належно оформленими товарно-супровідними документами, а саме: видатковими накладними (т.1, а.с.206-216); товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття послуг перевезення товарів перевізниками (т.1, а.с.217-230). Зазначені первинні документи під час перевірки були надані контролюючому органу.
Як вбачається з акта перевірки від 03.03.2020 №30/28-10-52-10/39507437 та довідки АТ «Укрексімбанк» від 13.03.2020 №0801400/6795-20, ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС» та ТОВ «Логістікоптпостач» здійснили оплату поставленого ТОВ «Комо Україна» товару у безготівковій формі на розрахунковий рахунок останнього (т.1, а.с.232-234).
Також позивачем на підтвердження реальності здійснення поставок товарів для ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» надано суду наступні документи:
- договір оренди транспортних засобів №01/08-ОТЗ від 01.08.2018, укладений ТОВ «Комо Україна» з ТОВ «Клуб Сиру», та акт приймання передачі від 01.08.2018 до вказаного договору (т.2, а.с.1-5);
- договір оренди транспортних засобів №76 від 17.09.2015, укладений ТОВ «Комо Україна» із ТОВ «Бріс ЛТД», додаток №1 від 17.09.2015 та акт приймання-передачі від 17.09.2015 до вказаного договору (т.2, а.с.6-9);
- договір 16012019 від 16.04.2019 на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, укладений ТОВ «Комо Україна» із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та додаткову угоду до нього (т.2, а.с.10-13);
- договір №2101-15 від 21.01.2015 на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, укладений ТОВ «Комо Україна» із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , та додаткові угоди до вказаного договору (т.2,а.с.14-18);
- договір 20102017 від 20.10.2017 на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, укладений ТОВ «Комо Україна» із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , та додаткову угоду до вказаного договору (т.2, а.с.19-22);
- договір №_14028Д-1_ від 14.02.2018 на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, укладений ТОВ «Комо Україна» із ТОВ «СВ Транс Логістик», та додаткові угоди до вказаного договору (т.2, .с.23-28);
- письмові пояснення перевізників та водіїв, які здійснювали поставку товарів від ТОВ «Комо Україна» до ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» (т.2, а.с.30-46).
Наведені вище документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.
Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджено реальність господарських операцій ТОВ «Комо Україна» із ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач».
Разом з тим, відповідачем не спростовано, що внаслідок проведення даних операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за квітень, травень, червень, липень 2019 року з метою формування податкового кредиту ТОВ «Вік Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач». Відповідачем не доведено неотримання контрагентами позивача товарів.
Також відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем із вказаними контрагентами.
Судом встановлено, що фактично висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.
Отже, висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.
Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.
На думку суду, висновки податкового органу щодо не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами не можна вважати обґрунтованими, оскільки інформація, якою відповідач підтверджує свою позицію, фактично вибрана із узагальнених податкових інформацій та зафіксована в акті перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
Посилання контролюючого органу на узагальнені податкові інформації щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суд не бере до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою тощо. Крім того, узагальнені податкові інформації щодо контрагентів не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також не подано відповідачем доказів на підтвердження не здійснення ТОВ «Комо Україна» поставок товарів для ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач», не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Отже, з врахуванням наведеного податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0003125210 є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДПС на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 21 020 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 14.04.2020 №2316 (а.с.14).
Щодо відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідач в додаткових поясненнях щодо правничої допомоги заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем до позовної заяви не надано доказів на підтвердження понесення ним зазначених витрат (договору, актів виконаних робіт, квитанцій), незважаючи на той факт, що договір про надання правничої допомоги датований 07.04.2020; акт прийому-передачі містить лише найменування робіт, однак відсутня вартість кожної години роботи адвоката.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази:
- договір про надання правової допомоги від 07.04.2020, укладений між адвокатом ОСОБА_4 і ТОВ «Комо Україна», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №491 від 16.02.2006 (т.2, а.с.152-153,157);
- акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 22.05.2020 (т.2, а.с.154);
- детальний опис виконаних робіт (т.2, а.с.148-151).
Відповідно до платіжного доручення №8270 від 22.05.2020 ТОВ «Комо Україна» оплатило отримані послуги у сумі 40 000 грн. (т.2, а.с.155).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 268).
Враховуючи вищезазначене, співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. При цьому витрати у сумі 35 000 грн., понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Судом не взято до уваги посилання адвоката на співмірність заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу з огляду на ціну позову - 10 359 028грн., оскільки це сума, на яку зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а не сума, яка могла підлягати до стягнення з позивача.
Крім того, всі посилання представника позивача на практику Верховного Суду щодо можливості високої оплати послуг адвоката за годину роботи не можуть бути застосовані до даної адміністративної справи з огляду на той факт, що договором (п.8.1) встановлено фіксовану оплату в розмірі 40 000грн., відповідно саме вказану суму суд повинен розглядати з точки зору співмірності. При цьому, суд зазначає, що основні положення позовної заяви повністю відтворюють тези заперечення від 17.03.2020 на акт перевірки, а відтак зазначення адвокатом в акті прийому-передачі щодо витрат часу на написання позовної заяви в розмірі 11 годин свідчить про його необґрунтованість.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 02 квітня 2020 року №0003125210.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, Київська область, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11-Г, код ЄДРПОУ 43141471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок 2, ідентифікаційний номер 39507437) судовий збір в розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Порядок набрання законної сили рішенням та його апеляційного оскарження застосовується з врахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.
Суддя В.В. Дмитрук