Справа № 2-а-603/2010 р.
13 грудня 2010 року м. Глобине
Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Левицька Т.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28.10.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, посилаючись те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2010 році вона звернулася до УПФ в Глобинському районі з проханням нарахувати і виплатити їй грошові кошти за період, починаючи з 01.01.2006 року, однак в задоволенні вимог їй було відмовлено. Позивачка прохає поновити пропущений строк звернення до суду, визнати бездіяльність відповідача протиправною та стягнути з відповідача на її користь невиплачені підвищення до пенсії, починаючи з 01.01.2006 по 30.06.2010 року.
Відповідач заперечень до позову не надав.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глобинському районі та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням виданим Управлінням Пенсійного фонду в Глобинському районі.
У вересні 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області із заявою про підвищення пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте, як витікає з повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі від 24.09.2010 року, їй в підвищенні пенсії на 30 % було відмовлено.
Суд вважає відмову Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області у підвищенні пенсії ОСОБА_1 неправомірною, оскільки позивач є пенсіонером, пенсія призначена і виплачується Управлінням Пенсійного фонду в Глобинському районі і вона має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " від 18.11.2004 № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено на 2006 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак Законом України від 19 січня 2006 року "Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік" п. 17 ст. 77 виключено, а ст. 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, тобто з 2 квітня 2006 року ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому у відповідача не було правових підстав нараховувати підвищення пенсії позивачці як дитині війни за 2006 рік.
Законом України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема п. 12 ст. 71 знову було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 111 цього Закону установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ") у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відмова відповідача в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року є правомірною, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Також протягом указаного терміну діяли приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік ", яка по іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ". Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почала діяти ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тобто з часу прийняття цього рішення у позивачки відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2008 року, було внесено зміни до статей 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зокрема, згідно п. п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (" Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яке втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення України, крім того, у якому було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року, але позивачу у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачу підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за врахуванням сум, виплачених відповідачем у 2008 році. Відповідно до ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" ), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482, з 1 жовтня - 498 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Наведене свідчить про те, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року. Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є Пенсійний фонд України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у встановлений КАС України строк письмових заперечень на позовну заяву не надав.
Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі та зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме, провести нарахування та відповідні виплати.
Виходячи зі змісту позову, сформульованих позивачем позовних вимог та для захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавської області в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 28 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавської області нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 28 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Адміністративний позов в частині нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 27 .04.2010 року знаходиться за межами строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду, суд залишає вимоги позивача за період з 01.01.2006 року по 27.04.2010 року без розгляду з наступних підстав.
В обґрунтування своєї вимоги про поновлення строку для звернення до суду з позовом позивач посилається на те, що про порушення його права на щомісячну 30 % надбавку до пенсії йому стало відомо лише на початку 2010 року.
Однак, з цими доводами позивача суд не може погодитись.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року N 2195-IV набрав чинності з 1 січня 2006 року, офіційно опублікований: у « Урядовому кур'єрі», 2004, 12, 22.12.2004 N 244; «Президентському віснику», 2004, 12, 24.12.2004 N 60; «Голосі України», 2004, 12, 28.12.2004 N 247; «Офіційному віснику України», 2004, N 50 (31.12.2004), ст. 3258; «Відомостях Верховної Ради України», 2005, N 4 (28.01.2005), ст. 94.
Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)" від 09.07.2007 року, справа № 6-рп/2007, офіційно опубліковане у «Офіційному віснику України», 2007, N 52 (27.07.2007), ст. 2132 і у періодичних виданнях. Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, яким визнавались неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також публікувалося в періодичних виданнях. Крім того, право дітей війни на отримання підвищення до пенсії широко висвітлювалося у доступних засобах масової інформації.
У відповідності до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Тобто всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними.
Таким чином, закони та рішення Конституційного Суду України є загальновідомими та доступними для ознайомлення та вивчення актами для усього кола громадян України і позивач мав можливість ознайомитись з нормативно-правовими актами, знати про порушення своїх прав та своєчасно звернутися до суду за їх захистом.
Крім того позивач зазначає в своєму позові, що про порушення його права йому стало відомо ще на початку 2010 року, тобто понад шість місяців.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що про порушення своїх прав як «дитини війни» позивач повинен був дізнатись з часу прийняття Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп/2008, тому причини, на які посилається позивач у своєї заяві про поновлення строку, суд не може визнати поважними і підстав для поновлення строку звернення до суду не має.
На підставі вимог ст. 94 КАС України підлягають задоволенню вимоги позивача щодо повернення судового збору.
Керуючись ст.ст. 9,11,17,18,71,86,99,128 ч.6,160 КАС України, ст. 22, 46, 113 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України " Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі протиправною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 28 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум відповідно до ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37 грн. 00 коп.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глобинський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Глобинського
районного суду Т.В.Левицька