Справа № 369/2244/20
Провадження № 1-кп/369/1037/20
іменем України
04.06.20 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про примирення у кримінальному провадженні № 12020110200000166 від 12.01.2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка має вищу освіту, зареєстрована та працює фізичною особою - підприємцем, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 11.01.2020 року близько 17 години, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, перебуваючи в салоні автомобіля «Kia Optima», що був розташований за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу таємно викрала належний потерпілому ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Samsung A30» білого кольору вартістю, відповідно до висновку експерта від 13.01.2020 року, 3419,40 грн.
З місця вчинення злочину зникла, викраденим мобільним телефоном розпорядилась на власний розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_4 шкоду у розмірі 3419,40 грн.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину в інкримінованому їй злочині визнала та підтвердила обставини вчиненого, пояснила, що в той день була дуже схвильована, поверталась додому в автомобілі таксі, водій її повіз незнайомим маршрутом, у зв'язку з чим між ними виникла суперечка, та з с. Софіївська Борщагівка вона поїхала на іншому автомобілі таксі, а дома виявила в себе чужий телефон.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що він за вказаним оператором маршрутом відвозив жінку додому, проте вона засумнівалась у правильності маршруту, тому він зупинив керований ним транспортний засіб і пасажирка пересіла в інший автомобіль, коли жінка пересідала в інший автомобіль, він виходив з-за керма, а коли повернувся, то виявив відсутність власного мобільного телефону, у зв'язку з чим викликав поліцію, в подальшому через мережу інтернет розшукав приблизне місце розташування викраденого мобільного телефону та повідомив поліцію, пізніше мобільний телефон ОСОБА_6 було повернуто сином ОСОБА_7 .
17.02.2020 року між обвинуваченою ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 було укладено угоду про примирення відповідно до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачена та потерпілий дійшли згоди щодо формулювання, правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченою ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а також покарання, яке повинна понести ОСОБА_5 - штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. в дохід держави.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченою та потерпілим, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо злочинів середньої тяжкості.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка)), який, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Потерпілому також зрозумілі наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України, цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -
ухвалив:
Затвердити угоду від 17.02.2020 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. в дохід держави.
Речовий доказ у справі - мобільний телефон марки «Samsung A30», який переданий на відповідальне зберігання потерпілому, залишити в його розпорядженні.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, прокурору та потерпілому.
Суддя ОСОБА_1