Справа № 369/1464/20
Провадження №4-с/369/54/20
05.06.2020 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Середенко Б.С.
за участі скаржника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві питання про закриття провадження по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання дій приватного виконавця неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
У судовому засідання ОСОБА_1 проти закриття провадження заперечувала, вважала, що дана скарга має бути розглянута за правилами ЦПК України.
Відповідно до ст. 255 ЦПК України провадження по справі підлягає закриттю, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом установлено, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. перебуває виконавче провадження № 60961127 по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 11 грудня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М., про звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, скасувати всі постанови, прийняті приватним виконавцем.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст.19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічні положення містить ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом даних норм суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи виключно щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця виключно при виконанні судового рішення, ухваленого за нормами ЦПК України.
В той же час, згідно положень ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного чи приватного виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.
Отже, закон містить пряму вказівку на вид судочинства, у якому мають розглядатися справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця при виконанні рішень інших органів (посадових осіб), яким в тому числі є нотаріуси, а саме в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від від 12 вересня 2018 року у справі № 442/2270/17-цта від 05 грудня 2018 року у справі № 422/2248/17, де Велика Палата вказала, що якщо примусове виконання здійснюється державним або приватним виконавцем на підставі судових рішень, то скарги учасників виконавчого провадження на їх дії розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні. Якщо ж примусове виконання здійснювалось на підставі документів, виданих іншими органами, такі скарги мали розглядатися у порядку, передбаченому ст.181 КАС України у редакції, що була чинною на час звернення до суду.
З огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення та дії приватного виконавця, пов'язані із примусовим виконанням виконавчого напису, виданого нотаріусом, який не відноситься до судових рішень, то розгляд даної справи має відбуватися в порядку адміністративного судочинства, з урахуванням приписів ст.287 КАС України.
Отже, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.251, 255, 257 ЦПК України, -
Провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання дій приватного виконавця неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 10 червня 2020 року.
Суддя