Справа № 369/6741/20
Провадження №1-кс/369/1416/20
09.06.2020 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110380000478 від 07.06.2020 року за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , -
Слідчий СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , звернулася до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що 07.06.2020 близько 02 год. 00 хв. (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи поруч під'їзду № 7, багатоповерхового житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7 , предметом схожим на ніж, який тримав у правій руці, наніс останньому не менше чотирьох ударів в область грудної клітки зліва, та не менше двох ударів по гомілці правої ноги.
На місці вчинення злочину ОСОБА_4 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не зміг завершити злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_7 з місця події втік до місця свого проживання.
Згідно виписки № 765 із медичної картки стаціонарного хворого, виданої 07.06.2020 комунальним некомерційним підприємством «Макарівська центральна районна лікарня» Макарівської районної ради, у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних ран грудної клітки зліва, гемоторакс, різані рани пахової ділянки зліва, та правої гомілки.
07.06.2020 в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
07.06.2020 ОСОБА_4 старшим слідчим СВ Вишнівського Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області за погодженням із прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Таким чином, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Петрівське (Святопетрівське) Києво-Святошинського району Київської області, українець громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , маючий повну загальну середню освіту, не одружений, не працюючий, раніше неодноразово судимий, востаннє: вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 4 ст. 187 КК України.
Підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протокол допиту потерпілого, протоколи допиту свідків, протокол обшуку, протокол затримання ОСОБА_4 в порядку 208 КПК України від 07.06.2020, виписка № 765 із медичної картки стаціонарного хворого, виданої 07.06.2020 комунальним некомерційним підприємством «Макарівська центральна районна лікарня» Макарівської районної ради та іншими доказами в своїй сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В даному випадку ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину санкція статті якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду,
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Аналізуючи ризик переховування в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- підозрюваний не має постійного місця роботи та постійного джерела доходів;
- підозрюваний не має на утриманні батьків похилого віку, тобто не має стійких соціальних зв'язків, які б втримали його від зміни місця проживання з метою переховування;
- підозрюваний є неодноразово судимим за корисливі злочини пов'язані із застосуванням насильства, а також перебуває під формальним наглядом Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області.
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.
Реальним є і ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки на даний час з останніми проведені не всі необхідні слідчі дії у даному кримінальному провадженні, а підозрюваному в ході розслідування стали відомі анкетні дані та місце проживання потерпілого та свідків, тому він буде впливати на них з метою зміни ними своїх показань, а злочин, в якому він підозрюється, вчинений із застосуванням насильства.
Підставою застосування щодо нього запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та злочину, який спричинив загибель людини.
Тому, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівське (Святопетрівське) Києво-Святошинського району Київської області, українця громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , маючого повну загальну середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє: вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у арештному домі державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Підозрюваний та захисник заперечували щодо задоволення клопотання, просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вислухавши пояснення та доводи підозрюваного, його захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.
Суд оцінює вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
При цьому суд, оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його репутацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи що, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від слідства та суду, тим самим може перешкоджати кримінальному провадженню, а також може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку що вказані обставини виключають об'єктивну можливості щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, або іншого більш мякого запобіжного заходу.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З вище наведених підстав, слідчий суддя, приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, який пов'язаний із застосуванням насильства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 184,193,194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110380000478 від 07.06.2020 року за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівське (Святопетрівське) Києво-Святошинського району Київської області, українця громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , маючого повну загальну середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє: вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2009 року за ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у арештному домі державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 05 серпня 2020 року (включно).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1