Справа № 161/7114/20
Провадження № 4-с/161/40/20
03 червня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Новаковської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бурбенко Людмили Морісівни, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бурбенко Людмили Морісівни щодо винесення постанов від 14.04.2020 року у виконавчому провадженні № 60841401, а саме: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
В обґрунтування скарги зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.10.2019 року у справі № 161/11329 ухвалено стягувати з нього в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 08 липня 2019 року і до досягнення повноліття. 06.12.2019 року на примусове виконання рішення суду видано виконавчий лист. 11.12.2019 року старшим державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бурбенко Л.М. відкрито виконавче провадження № 60841401. 14.04.2020 року державним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. Вважає дії державного виконавця щодо винесення постанов неправомірними, оскільки наявна у нього перед стягувачем заборгованість станом на день винесення оскаржуваних постанов в дійсності не перевищувала 4-х місяців, а, отже, відсутні правові підстави, передбачені ст..71 ЗУ «Про виконавче провадження» для їх винесення.
Згідно ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 449 ЦПК України).
Враховуючи те, що про оскаржувані постанови від 14.04.2020 року заявнику вручено 29.04.2020 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту «Укрпошти» щодо вручення поштових відправлень, скарга подана 06.05.2020 року, отже, строк оскарження даних постанов не пропущено.
Заявник в судове засідання повторно не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується витягом з офіційного сайту «Укрпошти» щодо вручення поштових відправлень, письмових заяв та клопотань на адресу суду не подавав.
Державний виконавець на адресу суду надала копії матеріалів виконавчого провадження на підтвердження правомірності прийнятих нею рішень.
Стягувач в судове засідання не прибула, заяв та клопотань на адресу суду не подавала.
Згідно приписів ст.450 ЦПК України неявка боржника, державного виконавця, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.10.2019 року у справі № 161/11329 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 08 липня 2019 року і до досягнення повноліття.
06.12.2019 року на примусове виконання зазначеного рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист.
11.12.2019 року старшим державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бурбенко Л.М. відкрито виконавче провадження № 60841401.
14.04.2020 року державним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. Підставою для прийняття державним виконавцем зазначених постанов слугувало те, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у боржника - ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 01.04.2020 року за період з 08.07.2019 року по 01.04.2020 року становив 18 000, 00 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Згідно положень статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Обов'язковість рішення суду, як одна з засад судочинства встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.
Згідно ст.ст.1, 2 даного ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особливості виконання рішень про стягнення аліментів передбачені розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за № 512/5.
Відповідно до ч.ч. 2-4 розділу ХVI «Інструкції з організації примусового виконання рішень» стягнуті аліментні суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем в письмовій заяві рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження. У разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати, квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, виданих стягувачем чи боржником, заяв та (або) розписок стягувача, інформації про середню заробітку плату працівника для цієї місцевості, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Долученим державним виконавцем до матеріалів справи розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 60841401 підтверджується наявність заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за період з 08.07.2019 року (початок стягнення аліментів згідно рішення суду) по квітень 2020 року (винесення постанов державним виконавцем).
Отже, виходячи з приписів п.п. 1, 2, 4 ч. 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», на момент винесення державним виконавцем спірних постанов, були наявні правові підстави для їх винесення.
Заявник посилається на те, що державний виконавець неправомірно виніс постанови, оскільки наявна у нього перед стягувачем заборгованість станом на день винесення оскаржуваних постанов в дійсності не перевищувала 4-х місяців. Разом з тим, в підтвердження своїх доводів, жодних доказів не надав. Також, не надав доказів сплати аліменти самостійно стягувачу, письмового повідомлення виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.71 Закону України Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 13, 447, 450, 451 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бурбенко Людмили Морісівни - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подаєтьсядо Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 03.06.2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк