вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2020 р. Справа№ 910/14091/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Пересенчук Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Козирєв О.С.;
від відповідача: Грищенко О.М.;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 (повний текст складено 07.02.2020)
у справі № 910/14091/19 (суддя Полякова К.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр"
До Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Асортимент ліків"
про стягнення 516 319,27 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Байєр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" про стягнення 516 319,27 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов банківської гарантії №1.18-GPB від 26.01.2018 не здійснив свої зобов'язання з виплати позивачу грошових коштів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позивач під час звернення до відповідача з вимогою про виплату за банківською гарантією не дотримався обумовлених порядку та форми надання документів до такої вимоги, чим порушив статтю 563 ЦК України та умови банківської гарантії. Наведені обставини в свою чергу свідчать про правомірність відмови відповідача в задоволенні вимог бенефіціара про сплату коштів за гарантією, оскільки таке право гаранта на відмову у виплаті визначене як статтею 565 ЦК України, так і умовами банківської гарантії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Байєр" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/14091/19 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ігнорує сам факт наявності у відповідача підтвердження достовірності підписів на день відмови у задоволенні вимоги тим, що апелянтом не була дотримана саме форма повідомлення у вигляді аутифікованого SWIFT-повідомлення. За твердженням апелянта, листом від 14.03.2019 банк бенефіціара направив відповідачу всі документи, які були передбачені банківською гарантією та зазначив про достовірність підписів та відбитка печатки на вимозі з роздруківкою SWIFT-повідомлення. Позивач разом з вимогою надав всі додатки до договору (зокрема додаток 2 до додаткової угоди № 1), які були наявні у апелянта.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14091/19 та призначено справу до розгляду на 08.04.2020.
На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.
Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.
З огляду на вказані обставини, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 учасникам справи запропоновано подати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/14091/19 у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; у випадку не реалізації сторонами їхнього права на подачу відповідної заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/14091/19 призначено на 03.06.2020.
Позиції учасників справи
08.04.2020 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Явка представників сторін
Представник третьої особи у судове засідання 03.06.2020 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи вказана особа повідомлялась належним чином.
Колегією суддів враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 було внесено зміни до постанови від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема, продовжено період карантину до 22 червня 2020 р.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 з 11 травня 2020 р. послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом'якшення карантинних заходів з 11 травня 2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи у судовому засіданні 03.06.2020.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19, від 15.05.2020 у справі № 17/32.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Байєр", як продавцем (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармпланета" (яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Асортимент ліків", третя особа), як покупцем, укладено договір поставки № РР-18, предметом якого є поставка позивачем третій особі лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших товарів лікувального, косметичного та медичного призначення (надалі - товар) у кількості згідно із заявками третьої особи за ціною, асортиментом та на умовах, встановлених цим договором та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною. Третя особа зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 2.6 договору третя особа має право здійснювати оплату на умовах відстрочення платежу, як це передбачено пп. 2.4.2., 2.4.3., 2.4.4. та 2.5.2., лише у випадку наявності банківської гарантії.
На виконання умов договору позивач поставив третій особі товар на загальну суму 1 222 372,95 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами накладними: від 21.12.2018 № 8782809783 на суму 148 547,57 грн., яка частково оплачена на суму 50 000,00 грн.; від 21.12.2018 № 8782809784 на суму 678 220,91 грн., яка частково оплачена на суму 450 000,00 грн.; від 21.12.2018 № 8782809785 на суму 61,963,17 грн.; від 21.12.2018 № 8782809786 на суму 108 338,21 грн.; від 21.12.2018 № 8782809787 на суму 26 208,07 грн., яка частково зарахована на підставі заяви зустрічних однорідних вимог на суму 6 958,66 грн.
Згідно з пунктом 2.6.9 договору в разі порушення третьою особою строку оплати партії товару, яка була відвантажена на підставі цього договору на умовах відстрочення платежу (згідно з п. 2.4.2.-2.4.4., 2.5.2.), позивач може звернутися до банка-гаранта з вимогою здійснити повну оплату вартості товару, отриманого третьою особою на підставі цього договору, та вартість якого не оплачена третьою особою у строк, передбачений у п. 2.4.2.-2.4.4., 2.5.2. цього договору.
26.01.2018 Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк", як гарант, видав позивачу, як бенефіціару, банківську гарантію № 1.18-GPB (зі змінами від 07.06.2018 № 1), відповідно до умов якої відповідач гарантував перед позивачем виконання третьою особою (принципалом) зобов'язань за договором поставки від 12.12.2017 № РР-18, що був укладений між позивачем та третьою особою.
За умовами вказаної гарантії відповідач зобов'язався сплатити позивачу суму, що не перевищує 3 000 000 грн., у випадку, якщо третя особа не виконає своїх зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов договору та після отримання письмової вимоги позивача про сплату.
У вимозі бенефіціар повинен вказати суму, яку він вимагає сплатити, та зазначити суть порушення умов договору принципалом. Письмова вимога бенефіціара про сплату за цією гарантією має бути підписана уповноваженою особою бенефіціара, скріплена печаткою бенефіціара та містити посилання на цю гарантію. Вимога бенефіціара про сплату за цією гарантією повинна бути направлена гаранту через банк бенефіціара (ПАТ "Сітібанк", код банку 300584), який має підтвердити аутентифікованим SWIFT- повідомленням достовірність підписів та відбитка печатки бенефіціара на такій вимозі.
До письмової вимоги бенефіціара додаються наступні документи: оригінал або нотаріально засвідчена копія договору разом із додатками до нього; копія даної гарантії; оригінал(и) відповідного(их) рахунку(ів), виставленого(их) бенефіціаром для сплати за поставлений принципалу товар згідно з договором та не сплаченого(их) принципалом; оригінал(и) відповідної(их) видаткової(их) накладної(их) на товар, підписаної(их) принципалом, що підтверджує факт отримання принципалом товару за договором.
Строк розгляду вимоги бенефіціара становить 10 робочих днів з дати отримання вимоги. Відповідальність гаранта за цією гарантією обмежується сумою гарантії. Сума гарантії зменшується на суму виконаних гарантом зобов'язань за наданою гарантією та/або на суму, що зазначена в письмовому повідомленні бенефіціара (SWIFT - повідомленні банку бенефіціара) про звільнення (в повному обсязі або частково) гаранта від його зобов'язань за гарантією.
Згідно з положеннями гарантії остання набуває чинності з дати її видачі та діє до 31.03.2019 (включно).
Положеннями гарантії також передбачено, що всі повідомлення бенефіціара направляються гаранту через банк бенефіціара, який має підтвердити аутентифікованими SWIFT- повідомленнями достовірність підписів та відбитка печатки бенефіціара на повідомленнях.
Оскільки третя особа не виконала в повному обсязі зобов'язання за договором, позивач 14.03.2019 звернувся до відповідача з вимогою за банківською гарантією, в якій просив сплатити борг у сумі 516319,27 грн. До вказаної вимоги позивач згідно із переліком додатків долучив копію банківської гарантії та змін до неї, оригінал договору поставки та додатків № 1-42, 47-62 до нього на 183 аркушах, оригінал довіреності від 21.12.2018 № 5876 покупця, оригінал рахунку, виставленого позивачем для сплати за поставлений товар, оригінали видаткових накладних №№ 8782809783, 8782809784, 8782809785, 8782809786, 8782809787, банківські виписки про часткові оплати за видатковими накладними №№ 8782809783, 8782809784 , протокол № 4.01 узгодження знижок, ціни та вартості товару від 23.01.2019 по накладній № 8782809787 від 21.12.2018 на суму 6958,66 грн.
Вказана вимога була надіслана АТ "Сітібанк", як банком бенефіціара, разом з супровідним листом з вказаним вище пакетом документів, в якому банк підтвердив достовірність підписів та відбитка печатки на вимозі.
У відповіді від 29.03.2019 №855/ІІІ на пред'явлену вимогу відповідач відмовив у задоволені вимоги у зв'язку з неналежним представленням/невідповідністю вимоги умовам гарантії, а саме: підтвердження аутентифікованим SWIFT- повідомленням від 22.03.2019 лише одного підпису та відбитка печатки на вимозі й відсутності всіх додатків до договору поставки, які були підписані сторонами.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивач під час звернення до відповідача з вимогою про виплату за банківською гарантією не дотримався обумовлених порядку та форми надання документів до такої вимоги, чим порушив статтю 563 ЦК України та умови банківської гарантії. Наведені обставини в свою чергу свідчать про правомірність відмови відповідача в задоволенні вимог бенефіціара про сплату коштів за гарантією, оскільки таке право гаранта на відмову у виплаті визначене як статтею 565 ЦК України, так і умовами банківської гарантії.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України гарантія є одним із видів забезпечення зобов'язань.
За умовами ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Стаття 560 Цивільного кодексу України вказує, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (беніфіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфеціаром.
Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 р.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 р. № 639 (надалі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно з п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.
Частинами 1, 2, 3 статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
За змістом виданої відповідачем гарантії № 1.18.-GPB гарант безвідклично прийняв на себе зобов'язання виплатити бенефіціару з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму, що не перевищує 3 000 000,00 грн. у випадку якщо принципал не виконає свої зобов'язання за договором щодо оплати товару.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що гарантійний випадок за наданою відповідачем гарантією є таким, що настав, оскільки факт порушення принципалом виконання зобов'язання зі своєчасної оплати товару є доведеним, а у відповідача (гаранта) відповідно до частини 1статті 563 Цивільного кодексу України за вимогою кредитора (бенефіціара) виник обов'язок сплатити позивачу (кредитору) грошову суму відповідно до умов виданої ним гарантії.
Так, на підставу для відмови у виплаті банківської гарантії відповідач (з чим і погодився суд першої інстанції) посилався на те, що банк Бенефіціара (ПАТ «Сітібанк») підтвердив аутентифікованим SWIFT-повідомленням достовірність тільки одного підпису та відбитку печатки на вимозі.
Згідно з пунктом 13 Положення учасники операцій за гарантіями обмінюються електронними документами або за допомогою системи S.W.I.F.T. з використанням міжнародних стандартів або визначають порядок обміну та засвідчення цих документів на договірних засадах з урахуванням вимог законодавства України.
Пунктом 1 глави 4 розділу 2 Положення передбачено, що банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. У разі потреби банк-гарант (резидент) надсилає запит до банку бенефіціара або іншого банку, через який було передано вимогу, для уточнення достовірності цієї вимоги/повідомлення.
Відповідно до пункту 2 глави 4 розділу 2 Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи SWIFT-повідомлень, банк бенефіціара (АТ «Сітібанк») підтвердив справжність всіх підписів та печатки позивача, які містяться на пред'явленій вимозі, а не лише одного підпису, як про це зазначає відповідач та суд першої інстанції.
У SWIFT-повідомлені банку бенефіціара відсутні відомості, що подана позивачем вимога була підписана або експертом з фінансового контролінгу у Напрямку фінансового контролінгу Департаменту фінансового обліку та контролю Служби фінансів та адміністрації Плетньовою О.В. або керівником напрямку у Напрямку розрахунків та платежів відділу бухгалтерії Служби фінансів та адміністрації Осикою Т.В. без наявності відповідних повноважень на підпис.
В той же час, відповідач, у випадку, якщо у нього виникли сумніви щодо достовірності підписів всіх підписантів вимоги, був наділений повноваженнями відповідно до пункту 1 глави 4 розділу 2 Положення уточнити дану інформацію у банку бенефіціара шляхом обміну SWIFT-повідомленнями.
Достовірність підписів на вимозі також підтверджується і супровідним листом від 14.03.2019, відповідно до якого АТ «Сітібанк», як банком бенефіціара, було направлено на адресу відповідача вимогу з доданими до неї документами відповідно до умов гарантії.
А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що направлена банком позивача вимога за банківською гарантією повністю відповідає вимогам гарантії в частині підтвердження повноважень осіб, які підписали вимогу, та справжність таких підписів.
Стосовно твердження відповідача та суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано умов банківської гарантії в частині надання до вимоги всіх додатків до договору поставки, а саме додатку 2 до додаткової угоди 1 з підписом третьої особи, колегія суддів відзначає, що позивачем було надіслано через АТ «Сітібанк» додаток 2 додаткової угоди 1 до договору поставки № РР-18 від 12.12.2017 у тому вигляді, яка була наявна у апелянта. Відповідачем у відповіді на вимогу не зазначено та не спростовного того, що між сторонами укладався та підписувався такий додаток в іншому вигляді та містив інші підписи сторін.
Колегія суддів відзначає, що в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
А тому, враховуючи фактичні обставини справи, умови банківської гарантії № 1.18-GPB, як одностороннього правочину, укладеного на певний строк, якою відповідач взяв на себе безвідкличне зобов'язання сплатити позивачу, як бенефіціару, суму, що не перевищує 3 000 000,00 грн у випадку якщо принципал не виконає свої зобов'язання за договором щодо оплати товару та після отримання письмової вимоги бенефіціара про сплату за гарантією, в даному випадку відмова банку із наведених ним формальних мотивів, суперечить його попередній поведінці та є недобросовісною.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 516 319,27 грн.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 року у справі № 910/14091/19 - скасуванню.
Згідно із ст.ст. 126, 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 року у справі № 910/14091/19 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 року у справі № 910/14091/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, будинок 16, ідентифікаційний код 35810511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 4-Б, ідентифікаційний код 22911794) суму банківської гарантії у розмірі 516 319, 27 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 7 744,79 грн. за подачу позову.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, будинок 16, ідентифікаційний код 35810511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 4-Б, ідентифікаційний код 22911794) 11 617,18 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/14091/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 09.06.2020 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко