вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2020 р. Справа№ 925/172/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 року
у справі № 925/172/20 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Приватного підприємства "Смарт офіс сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів"
про стягнення 24 550,00 грн.
Короткий зміст первісних позовних вимог
Приватне підприємство "Смарт офіс сервіс" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів" про стягнення 24 550,00 грн. основного боргу.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язку з оплати, наданих йому позивачем, послуг та товару за договором на технічне обслуговування комп'ютерної техніки від 07.05.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 року у справі № 925/172/20 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів" на користь Приватного підприємства "Смарт офіс сервіс" 24 550,00 грн. основного боргу, 2102,00 грн. судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем підтверджено виконання робіт та поставку товарів відповідачу, прийняття їх останнім без зауважень, а відповідачем даних доказів не спростовано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 у справі № 925/172/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в актах надання послуг № 42 від 10.05.2019 та № 82 від 02.08.2019 вказані послуги, які не входять до предмету договору. Також апелянт вказав, що позивачем до позовної заяви долучені копії видаткових накладних, які не відносяться до договору на технічне обслуговування комп'ютерної техніки. Апелянт зазначає, що відповідачем 25.03.2020 було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактами заволодіння генеральним директором Магдалюком І.В. грошовими коштами товариства. Також апелянт посилався на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, оскільки рішення суду було винесено без участі представника відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/172/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуючий суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/172/20 та роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи
03.06.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги
Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 року у Північному апеляційному господарську суді без виклику сторін.
В той же час, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 повернулась без вручення відповідачу з причин того, що адресат відсутній за вказаною адресою. Колегія суддів відзначає, що дана ухвала направлялась адресу юридичну адресу відповідача, яка вказана в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та про дубльована в апеляційній скарзі - 18006, вул. Чигиринська, будинок 11.
В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач змінив своє місце проживання.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача Колупаєвої В.А., відповідно до якого вказаний адвокат отримав наручно ухвалу Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі 30.04.2020.
А тому, ухвала суду апеляційної інстанції від 29.04.2020 вважається врученою відповідачу.
Колегією суддів враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 було внесено зміни до постанови від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема, продовжено період карантину до 22 червня 2020 р.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 з 11 травня 2020 р. послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом'якшення карантинних заходів з 11 травня 2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на наявність відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19, від 15.05.2020 у справі № 17/32.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07.05.2018 між Приватним підприємством "Смарт офіс сервіс", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів", як замовником, укладено договір на технічне обслуговування комп'ютерної техніки, за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по щомісячному технічному обслуговуванню серверів та комп'ютерного обладнання.
Відповідно до п. 1.2. договору технічне обслуговування - це комплекс організаційно-технічних заходів, спрямованих на підтримку комп'ютерного обладнання у робочому стані і включає: перевірку надійності функціонування усіх блоків; механічну чистку та чистку програмного забезпечення від вірусів та інших шкідливих модулів і його налаштування; періодичне регулювання, необхідність в якому виникає в процесі експлуатації, передбачене заводом-виробником, а також перевірку працездатності комп'ютерного обладнання;
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору технічне обслуговування здійснюється в найкоротший термін віддалено, на об'єктах замовника або в сервісі виконавця. Ремонт комп'ютерного обладнання, несправних блоків (вузлів) виконується в умовах, зазначених виконавцем за рахунок замовника.
Згідно з п.п. 4.3. - 4.5. договору транспортування комп'ютерного обладнання або несправних блоків (вузлів) на підприємство виконавця для виконання ремонту та ТО, а також транспортування з підприємства виконавця до замовника та пов'язані з цим витрати (транспортні, відряджувальні та інші) виконуються за рахунок замовника та не враховуються до вартості обслуговування. Видача комп'ютерного обладнання з ремонту проводиться після перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Вартість витратних матеріалів сплачується замовником.
Відповідно до п. 6.2.договору вартість технічного обслуговування складає 18 000 грн.
Згідно з п. 6.4. договору якщо виклик, пов'язаний з усуненням несправності, викликаної неправильною експлуатацією оргтехніки, проведення консультацій або інших робіт, не пов'язаних із технічним обслуговуванням, то оплата проводиться згідно з окремим рахунком, який виставляється виконавцем.
Пунктом 6.5. договору передбачено, що додаткові витрати на придбання матеріалів, комплектуючих, агрегатів, запчастин, оргтехніки, супутніх товарів, виїзди за межі міста, обслуговування техніки для друку, заправка та ремонт картриджів сплачує замовник.
Відповідно до п. 6.6. договору замовник зобов'язаний до 15 числа повністю оплатити послуги по технічному обслуговуванню комп'ютерної техніки за попередній місяць;
Пунктом 7.1. договору передбачено, що він вступає в дію з моменту підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного розрахунку.
Із актів надання послуг № 1 від 11.01.2019 року на суму 28 810,00 грн., № 4 від 14.01.2019 року на 23 745,00 грн., № 14 від 12.02.2019 року на суму 27 620,00 грн., № 19 від 04.03.2019 року на суму 25 875,00 грн., № 39 від 03.04.2019 року на суму 27 599,00 грн., № 42 від 10.05.2019 року на суму 28 305,00 грн., № 58 від 05.06.2019 року на суму 25 790,00 грн., № 64 від 09.07.2019 року на суму 24 080,00 грн., № 77 від 23.07.2019 року на суму 3 130,00 грн., № 82 від 02.08.2019 року на суму 37 942,00 грн., № 83 від 02.08.2019 року на суму 24 105,00 грн., № 89 від 06.08.2019 на суму 10 560,00 грн., № 95 від 04.09.2019 року на суму 23 135,00 грн., № 96 від 04.09.2019 року на суму 12 000,00 грн., № 104 від 02.10.2019 року на суму 24 310,00 грн. вбачається, що позивач надав послуги з технічного обслуговування за період з листопада 2018 року по вересень 2019 року та виконав роботи за Договором на загальну суму 347 006,00 грн.
Із видаткових накладних № 20 від 27.02.2019 року на суму 16 754,00 грн., № 21 від 27.02.2019 року на суму 10 513,00 грн., № 23 від 05.03.2019 року на суму 26 089,00 грн., № 40 від 16.04.2019 року на суму 15 168,00 грн., № 41 від 16.04.2019 року на суму 7 830,00 грн., № 43 від 07.05.2019 року на суму 845,00 грн., № 44 від 07.05.2019 року в сумі 270,00 грн., № 46 від 22.05.2019 року на суму 550,00 грн., № 60 від 25.06.2019 року на суму 17 248,00 грн., № 84 від 29.07.2019 року на суму 1 015,00 грн., № 102 від 09.09.2019 року на суму 7 800,00 грн. вбачається, що позивач поставив відповідачу за договором товар на суму 104 082,00 грн.
Як вбачається з виписки Черкаського ГРУ АТ КБ "Приватбанк" Черкаська філія від 11.02.2020 року № 1102-20VU-1050-2226, за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 рок , відповідач частково розрахувався за надані послуги, отримані роботи та товар за Договором в сумі 419 638,00 грн., та відповідно до проміжної виписки Черкаського ГРУ АТ КБ "Приватбанк" Черкаська філія від 11.02.2020 № 1102-20VU-1051-3436, відповідач за період з 01.01.2020 року по 11.02.2020 року розрахувався за отриманий товар за Договором у сумі 6 900,00 грн., а разом всього у сумі 426 538,00 грн.
В матеріалах справи міститься акт звірки від 25.11.2019 року взаємних розрахунків за період: з 01.10.2019 року по 25.11.2019 року що підписаний обома сторонами, відповідно до якого станом на 25.11.2019 року заборгованість відповідача на користь позивача становила 32 110,00 грн. (а.с. 47).
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 1 вих. № 24/12-19 від 24.12.2019 року на суму 32 110 грн. з доданим актом звірки від 25.111.2019 року. Претензія була отримана 24.12.2019 року, що підтверджується штампом відповідача на ній.
Відповідач залишив вказану претензію без належного реагування, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, за змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Дослідивши умови спірного договору, колегія суддів дійшла до висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, що містить у собі ознаки договору поставки та договору надання послуг. Так, в договорі сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаних видів договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712, 901 ЦК України та ст. ст. 179, 180, 265 ГК України, даний договір є укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України, а відтак - є обов'язковим для виконання сторонами.
В апеляційні скарзі апелянт посилається на те, що в актах надання послуг № 42 від 10.05.2019 та № 82 від 02.08.2019 та видаткових накладних № 43 від 07.05.2019, № 44 від 07.05.2019, № 46 від 22.05.2019, № 84 від 29.07.2019 вказані роботи та поставлені товари, які не відносяться до договору на технічне обслуговування комп'ютерної техніки, а саме роботи - модернізація та монтаж комплексу цифрового забезпечення та постачання товару - ярликів « Вафлі », « Кекс магдаленас «Домашнє свято», « Печиво », «Торт вафельний ДС».
Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями апелянта з огляду на наступне.
У п. 6.4. Договору сторони погодили, якщо виклик, пов'язаний з усуненням несправності, викликаної неправильною експлуатацією оргтехніки, проведення консультації або інших робіт, не пов'язаних із технічним обслуговуванням, то оплата проводиться згідно з окремим рахунком, який виставляється виконавцем.
Згідно з п. 6.5. Договору, додаткові витрати на придбання матеріалів, комплектуючих, агрегатів, запчастин, оргтехніки, супутніх товарів, виїзди за межі міста, обслуговування техніки для друку, заправка та ремонт картриджів сплачує замовник.
Тобто, в укладеному між сторонами договорі сторони передбачили можливість виконання позивачем інших робіт та придбання матеріалів, не пов'язаних із технічним обслуговуванням, на замовлення відповідача, і такі роботи та поставлені товари мають бути оплачені відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, акти надання послуг № 42 від 10.05.2019 та № 82 від 02.08.2019 та видаткові накладні № 43 від 07.05.2019, № 44 від 07.05.2019, № 46 від 22.05.2019, № 84 від 29.07.2019, підписані представниками сторін, тобто відповідач підтвердив факт надання послуг та отримання товару по вказаним документам.
До того ж, підпис особи, який міститься на актах надання послуг № 42 від 10.05.2019 та № 82 від 02.08.2019 та видаткових накладних № 43 від 07.05.2019, № 44 від 07.05.2019, № 46 від 22.05.2019, № 84 від 29.07.2019 від імені відповідача, скріплена печаткою відповідача, що засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.
Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Відповідач не заперечує проти автентичності відтиску штампу, здійсненого на видаткових накладних та актах наданих послуг, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.
Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.
Також, на актах надання послуг № 42 від 10.05.2019 та № 82 від 02.08.2019 та видаткових накладних № 43 від 07.05.2019, № 44 від 07.05.2019, № 46 від 22.05.2019, № 84 від 29.07.2019 міститься посилання на договір на технічне обслуговування комп'ютерної техніки від 07.05.2018, що спростовує доводи апелянта про відсутність ідентифікуючих реквізитів щодо належності їх до спірного договору.
Більше того, відповідач не заперечує факту ні отримання наданих послуг ні отримання товару за вказаними вище документами.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні та акти наданих послуг, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують надання послуг та поставку товару за спірним договором.
Посилання апелянта на подачу заяви про вчинення кримінального правопорушення за фактами заволодіння генеральним директором Магдалюком І.В. грошовими коштами товариства колегією суддів відхиляються, так як такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами та не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прийнятий товар та надані послуги позивачем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором позивачем взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином на загальну суму 451 088,00 грн., тоді як відповідачем в порушення умов договору надані послуги та поставлений товар були оплачені частково на суму 426 538,00 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 24 550,00 грн.
Стосовно твердження апелянта, що рішення суду винесено без участі представника відповідача, що є грубим порушенням його процесуальних прав, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки ухвалу про порушення провадження у зазначеній справі було надіслано на юридичну адресу відповідача та отримано останнім 18.02.2020, тобто майже за місяць до судового засідання.
В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання часу останньому задля залучення до участі у справі адвоката.
Також, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні директора, який відповідно до ст. 56 ГПК України має право представляти інтереси товариства у суді.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 ГПК України перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Аналізуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання свого представника або подати відповідне клопотання про відкладення розгляду справи, чим він не скористався.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, доводи апелянта про порушення права відповідача на участь в судовому засіданні 12.03.2020 колегією суддів визнаються необґрунтованими та такими, що не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було порушено норми ч. 8 ст. 165 ГПК України, а саме встановлено 10 днів на подачу відзиву на позовну заяву, тоді як нормами ГПК України передбачено 15-денний строк, колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази подачі відповідачем відзиву на позовну заяву як в 10-денний так і в 15-денний строк.
Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, встановлення в ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження у справі № 925/172/20 10-денного строку на подання відзиву не призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення, а відтак не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 у справі № 925/172/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 у справі № 925/172/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 у справі № 925/172/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 у справі № 925/172/20.
5. Матеріали справи № 925/172/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко