вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2020 р. Справа№ 911/58/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Пантелієнка В.О.
Верховця А.А.
за участю секретаря судового засідання Михайлюченко О.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» (далі - ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція», скаржник)
на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020
про повернення зустрічного позову ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про заборону використання винаходу
у справі № 911/58/20
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз»)
до Приватного акціонерного товариства «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція»
про зобов'язання виконати роботи та стягнення 4 473 996,30 грн,
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.06.2020
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2020 відкрито провадження у справі № 911/58/20 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» про зобов'язання виконати роботи та стягнення 4 473 996,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1705000173 від 13.05.2017, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» та ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція», на виконання наступних робіт: вибірковий ремонт ізоляційного покриття МГ КЗУ-II Ду1200 Ру 5,4 МПа 420,499-440,07 км загальною довжиною ділянок 3525 м.п. (45200000-9 Роботи, пов'язані з об'єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об'єктів цивільного будівництва).
У позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача виконати передбачені Договором роботи на ділянці «км 438,52-км440,07» довжиною 1550 м та стягнути 4473996,30 грн пені та штрафу за прострочення виконання робіт.
ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про заборону Акціонерному товариству «Укртрансгаз» використовувати винахід ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція», що закріплений патентом на винахід № 84709 «Спосіб ремонту ізоляційного покриття трубопроводу», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи 25.11.2008.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерним товариством «Укртрансгаз» було запропоновано до використання широкому колу осіб спосіб ремонту покриття трубопроводу, що охороняється патентом, право на яке належить ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція», шляхом публікації технічної документації до відкритих торгів 23.06.2017 та 02.08.2017, за результатом проведення яких Акціонерним товариством «Укртрансгаз» укладено Договір на виконання робіт № 1710000341 від 13.10.2017 на виконання ремонту МТ «ЄККР» Ду 1400 Ру 75 на ділянці 572,815 км-574,610 км довжиною 1795 м, на ділянці 600,415 км-600,7 км довжиною 285 м, та Договір № 1709000324 від 20.09.2017 на виконання ремонту МТ «КАБ» Ду 1400 Ру 75 на ділянці 261,56 км- 263,175 км довжиною 1615 м.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17 лютого 2020 року повернуто ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» зустрічну позовну заяву за позовом ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» до АТ «Укртрансгаз» про заборону використання винаходу, разом із додатками.
Ухвала мотивована тим, що зустрічний позов не є взаємопов'язаний із первісним позовом, позови виникають з різних правовідносин.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказану ухвалу і своїм рішенням прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву та всі її вимоги разом із вимогами АТ "Укртрансгаз" спільно у справі №911/58/20.
Ключовим аргументом скарги є:
- основний та зустрічний позови щільно пов'язані між собою та мають розглядатися в одному провадженні.
Від АТ "Укртрансгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ключовим аргументом відзиву є:
- заявлені ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» вимоги не відповідають приписам ГПК України, зокрема ст. 180 ГПК України, і не можуть бути прийняти судом як зустрічні позовні вимоги.
24.02.2020 матеріали оскарження ухвали, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.
Судді Козир Т.П., Коробенко Г.П. та Кравчук Г.А. вважають себе неправомочними вирішувати спір у даній справі та заявили самовідвід.
Заява мотивована тим, що 21.01.2020 рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду було затверджена персональна спеціалізація суддів судових палат Північного апеляційного господарського суду.
Справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, у тому числі щодо прав на винахід, цим же рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду віднесені до відання третьої судової палати суду.
А судді Козир Т.П., Коробенко Г.П. та Кравчук Г.А. не входять до третьої судової палати суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Козир Т.П., Коробенка Г.П., Кравчука Г.А. про самовідвід задоволено, матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії відповідно до приписів ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 вказана апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Пантелієнко В.О., Верховець А.А., які входять до третьої судової палати Північного апеляційного господарського суду. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 розгляд справи №911/58/20 відкладено на 03.06.2020.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:
- обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;
- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 183 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.04.2019, справа № 914/2236/18.
З матеріалів справи вбачається та установлено судом першої інстанції, що у справі № 911/58/20 позовні вимоги виникають з договірних правовідносин, а саме неналежного виконання умов договору підряду. Зустрічні позовні вимоги виникають із правовідносин захисту права інтелектуальної власності. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані доказами (тендерною документацією та договорами), які не є предметом розгляду первісного позову (датовані пізніше ніж спірний договір за позовом у справі № 911/58/20).
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 180 ГПК України, колегія суддів зазначає, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Слід зазначити, що конструкція ч. 2 ст. 180 ГПК України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Враховуючи викладене, апеляцій суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічний позов не є взаємопов'язаним із первісним позовом, вказані позови виникають з різних правовідносин, задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, спільний розгляд первісного і зустрічного позову є недоцільним.
Отже, суд першої інстанції відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України, правильно повернув зустрічну позовну заяву з додатками ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція», оскільки зустрічний позов не є взаємопов'язаним із первісним позовом.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що основний та зустрічний позови щільно пов'язані між собою та мають розглядатися в одному провадженні наведеного вище не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у рішенні, прийнятому у справі «Проніна проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Водночас апеляційний господарський суд враховує висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/58/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника - ПАТ «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція».
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, ст. 276, ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/58/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/58/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу №911/58/20 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді В.О. Пантелієнко
А.А. Верховець
повний текст складено 09.06.2020