вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2020 р. Справа№ 925/1195/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Агрикової О.В.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук В.О. за довіреністю від 17.05.2019;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 (повний текст складено 06.12.2019)
у справі №925/1195/19 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Тепломережа"
про стягнення 491931,49 грн,
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства "Тепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 491931,49 грн, у тому числі: 325 942,07 грн пені, 139 491,84 грн інфляційних втрат коштів та 26497,58грн- 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №3102/15-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014 в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що основний борг був сплачений повністю до 23.08.2016, а пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню відповідно до норм чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03 грудня 2019 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому положення ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на відповідача не поширюються. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 14.02.2018 у справі №908/3211/16.
Представник відповідача не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу та не направив представника у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду.
Неявка у судове засідання представника позивача відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, та Корсунь-Шевченківським комунальним підприємством "Тепломережа", як покупцем, було укладено договір №3102/15-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), у відповідності до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).
Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2 Договору).
Відповідно п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1089,1 тис. куб. м. (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч сто куб. м), у тому числі по місяцях кварталів згідно наведеного графіку.
У подальшому у договір сторонами було внесено зміни додатковими угодами, відповідно до яких, зокрема, змінювалась ціна на природний газ.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковою угодою №2 від 30.07.2015 р. до договору сторони погодили доповнити п. 6.3 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" абзацами в наступній редакції: "За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором."
30 грудня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №6 до договору, в якій, зокрема, розділ 7 договору доповнили п. 7.6 в наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.3 цього Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим Договором".
Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
На виконання умов договору позивач за період 2015 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 613 507,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 31-37).
Відповідач отриманий природний газ оплатив у повному обсязі, однак з порушенням встановлених договором строків. Так, з розрахунків позивача (а.с. 26-30) вбачається, що повний розрахунок за отриманий по договору газ відповідачем було проведено 23.08.2016, що відповідачем не заперечувалось.
У зв'язку із порушенням строків оплати позивач, відповідно до умов договору, просить стягнути з відповідача 325 942,07 грн пені, 139 491,84 грн інфляційних втрат коштів та 26 497,58 грн - 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості та здійснених відповідачем платежів, по 22.08.2016 (включно).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на правовідносини сторін поширюється дія положень ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому пеня та 3% річних не підлягають нарахуванню і стягненню.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №3102/15-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу, який за своєю правовою природою є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов'язковим для сторін.
Договір також відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до частин 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором купівлі-продажу природного газу та стягнення з боржника пені, процентів річних та інфляційних втрат коштів.
З матеріалів справи, а саме: довідки про операції за договором за період з 01.11.2014 по 30.06.2018 та Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних за договором купівлі-продажу природного газу, вбачається, що відповідач за отриманий у січні-грудні 2015 року природний газ розрахувався в повному обсязі 23.08.2016, тобто, з порушенням строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, по кожному з актів.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати позивач, на підставі наведених норм ЦК України, ГК України та умов договору купівлі-продажу, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 325942,07 грн, 139 491,84 грн інфляційних втрат коштів та 26 497,58 грн 3% річних.
Однак, 30 листопада 2016 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно норм ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу, теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а відповідачем надані копії ліцензій на постачання та транспортування теплової енергії, які були чинні на період дії Договору і споживання газу (а.с. 71-75).
Отже, за встановлених обставин відповідач є теплогенеруючою організацією, а придбаний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, що позивачем не спростовано.
Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
З наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості (проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості) необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.
Разом з тим, частиною 3 статті 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені обставини погашення заборгованості за договором купівлі-продажу до набрання чинності Законом (до 30.11.2016) та поширення на відповідача дії Закону, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат коштів не підлягають стягненню з відповідача згідно з ч. 3 ст. 7 Закону, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційним господарським судом, з огляду положення статті 236 ГПК України, при розгляді даної справи враховані висновки Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", які викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 05.08.2019 у справі №927/934/18, від 21.05.2020 у справі №910/5501/19, від 27.05.2020 у справі №910/17428/18, від 29.05.2020 у справі №920/706/19 та інших.
Щодо посилань позивача на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, то вони відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки у вказаній постанові відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а зазначення у цій постанові про включення до реєстру такого підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, є наведенням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а не правовою позицією Верховного Суду про необхідність включення підприємства до вказаного реєстру для застосування частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII (вказаний висновок зроблений Верховним Судом у п. 51 постанови від 29.05.2020 у справі №920/706/19).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03 грудня 2019 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09.06.2020.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
О.В. Агрикова