вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2020 р. Справа№ 905/1582/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020
у справі №905/1582/19 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"
про стягнення 3913718 грн 40 коп.,
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 3913718 грн 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем зобов'язання з доставки вантажу.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що позивачем не вірно розраховано розмір штрафу, у зв'язку з чим відповідачем надано контр-розрахунок, відповідно до якого сума штрафу, яка підлягає стягненню, становить 3376043 грн 52 коп. Разом з тим, відповідач просив суд зменшити розмір штрафу до 5 % від ціни позову.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №905/1582/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Тверська, 5, м. Київ, 03680 ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул. Левченка, 1, м. Маріуполь, Донецька обл., 87504, ідентифікаційний код 00191129) штраф в розмірі 1861405 (один мільйон вісімсот шістдесят одна тисяча чотириста п'ять) грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 55842 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн 16 коп. В іншій частині в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що частину вантажу доставлено за межами термінів доставки вантажу, які визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. При цьому, за перерахунком суду, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 913 718 грн 40 коп. підлягають задоволенню частково за розрахунком суду в розмірі 3 722 810 грн 78 коп. Водночас, врахувавши обставини виконання перевезення вантажу та інтереси сторін при вирішенні цього спору, взявши до уваги як винятковий випадок те, що здійснення будь-яких залізничних перевезень на території зони проведення АТО ускладнюється фактичними обставинами, а саме припинення сполучень між залізничними станціями, враховуючи те, що станція та залізниця призначення у накладних визначено "Маріуполь-Сортирувальний" та "Асланове", суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 50 % до 1861405,39 грн на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №905/1582/19 в частині відмови в позовних вимогах та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що судом першої інстанції не було враховано положень ст.41 Статуту залізниць України, п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, що призвело до неправомірного нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу з АТ "Українська залізниця" в розмірі 3 722 810 грн 78 коп. Також, на думку скаржника, судом безпідставно зменшено розмір штрафу до 1861405,39 грн, оскільки відповідачем не доведено наявність виняткових підстав для зменшення суми штрафу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №905/1582/19; призначено розгляд апеляційної скарги.
01.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №905/1582/19 в частині відмови в позовних вимогах та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання апеляційної інстанції 04.06.2020 представники сторін не з'явились; відповідач про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сторони належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що протягом квітня 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" здійснила доставку вантажу на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач), що підтверджується наступними залізничними накладними: № № 32546053, 32546087, 32636292, 32646648, 32661688, 32661779, 32661811, 32671836, 32672644, 32681330, 32695595, 32695611, 32697542, 32697575, 32698185, 32698250, 32699977, 32702540, 32703720, 32708331, 32715443, 32722373, 32723066, 32725616, 32735532, 32738767, 32739955, 32746067, 32749897, 32749988, 32760878, 32765620, 32765802, 32767220, 32767675, 32775660, 32778656, 32782773, 32782997,32789505, 32789539, 32793333, 32793473, 32793697, 32801813, 32804700, 32809220, осн. 32813073, дос. 47979653, осн. 32817165, дос. 32854028, осн. 32817165, дос. 32854028, дос. 45038338, 32826687, 32826760, 32826869, 32826901, 32849382, 32855579, 32857484, 32857708, 32857898, 32858730, 32862765, 32868358, 32871444, 32871527, 32872194, 32876609, 32886186, 32890717, 32895336, 32897902, 32897985, 32898025, 32900227, 32910051, 32912156, 32912651, 32914046, 32927600, 32927691, 32929671, 32929838,32930901, 32943680, 32971384, 32972192, 32973224, 32974123, 32974149, 32974206, 32974438, 32974479, осн. 32977514 дос. 40837718, 32982027, 32989063, 32995284, 32998437, 32998478, 32998700, 32999708, 33009788, 33013921, 33013947, 33021288, 33023391, 33028507, 33029547, 33032616, 33059650, 33074337, 37831617, 37831666, 37867025, 37868833, 37873270, 37874203, 37876000, 37877214, 37894011, 37895414, 37896958, 37897105, 37897121, 37897782, 37897998, 37907672, 37907938, 37909223, 37910312, 37910502, 37912094, 37912250, 37912276, 37912912, 37967452, 37969334, 37969342, 37970407, 37970415, 37985546, 37986270, 37986353, 37995974, 38005732, 38007613, 38027025, 38027033, 38029559, 38049052, 38093738, осн. 38093738 дос. 45054483, 38094173, 38115721, 38118196, 38127452, 38147120, 38164109, осн. 38231718 дос. 38240826, 38232336, 38245064, 38250692, 38256962, 38257630, 38257648, 38273496, 38275962, 38290029, 38292868, 38296158, 38297420, 38299715, 38299954, 38314241, осн. 38314241 дос. 45226156, 38314258, 38365904, 38375010, 40099822, 40099863, 40099871, 40100307, 40131773, 40135733,40156846, 40156853, 40156861, 40156879, 40180325, 40289704, 40322604, 40322612, 40322620, 40355034, 40404865, 40410920, 40410938, 40414112, 40414120, 40543951, 40543969, 40543977, 40559023, 40581266, 40581357, 40581423, 40581456, 40581548, 40648149,40658429, 40669830, 40889446, 40958233, 42145045, 42672527, 42672535, 42672543, 42672568, 42672600, 42714956, 42714964, 42797746, 42804245, 42804252, 42804260, 42804278, 42804286, 42804294, 42804302, 42804310, 42804328, 42831537, 42831545, 42834820, 42834978, 42854695, 42854703, 42866855, 42897496, 42941609, 42947333, 42973594, 42973602, 42973610, 42973628, 42973636, 42985077, 44056992, 44057396, 44066926, 44073625, 44073633, 44077600, 44098994, 44103364, 44111110, 44116044, 44117620, 44117711, 44130581, 44134286, 44134328, 44149714, 44155257, 44155265, 44179166, 44179471, 44179554, 44179588, 44180263, 44180271, 44182335, 44186252, 44186815, 44186849, 44191567, 44210490, 44212165, 44216927, 44235315, 44289247, 44312692, 44312718, 44344984, 44360246, 44360329, 45017159, 45017167, 45027323, 45027331, 45027349, осн. 45032596 дос. 45071545, дос. 49345523, осн. 45034071, дос. 45082039, дос. 49345465, осн. 45034071, дос.45114824, 45059219, 45059227, 45059235, осн.45064037дос.45122975, 45065174, осн. 45066164, дос. 45154101, осн. 45066164, дос. 45091311, осн. 45067006, дос. 45097086, осн. 45067006, дос. 45243458, осн. 45068160, дос. 45146529, осн. 45068160, дос .45089604, осн. 45068160, дос. 45089604, дос. 45295672, 45069622, 45069630, осн. 45070992, дос. 45073285 45074184, 45075603, 45075629, 45075694, осн. 45098274, дос. 45115722, дос. 49369077, осн. 45098274, дос. 45115722, осн. 45098274, дос. 45146016, осн. 45098340, дос .45116530, осн. 45098340, дос. 45146024, осн. 45102233, дос. 45130986, осн. 45102415, дос. 45106275, осн. 45102944, дос. 45155041, осн. 45102944, дос. 45162633, дос. 45233467, осн. 45102944, дос. 45162633, осн. 45103207, дос. 45163086, осн. 45103900, дос. 45163219, осн. 45103900, дос. 45155116, 45106895, 45107463, 45107471, 45107489, 45110301, 45127149, 45127164, осн. 45128592, дос. 45145299, дос. 45279155, осн. 45129269, дос. 49378318, дос. 45157997, осн. 45129269, дос. 45188281, 45139375, осн. 45139409, дос. 45150083, осн. 45139409 дос. 45284262, осн. 45139672, дос. 45161718, осн. 45140480, дос. 49314115, 45162088, 45163391, 45167863, осн. 45167863, дос. 45226073, 45168093, осн. 45168093, дос. 45226057, 45172889, 45181914, осн. 45188760, дос. 45296746, 45194701, осн. 45194701, дос. 45031259, осн. 45195575, дос. 45031234, осн. 45204435, дос. 45249752, дос. 45316460, 45205283, осн. 45205374, дос. 45466786, 45205374, осн. 45205374, дос. 45467636, осн. 45207024, дос. 45239951, 45210127, 45223153, 45224789, 45254869, 45262276, осн. 45263886, дос. 45298627, осн. 45264520, дос. 45031267, осн. 4526452, дос. 45378361, осн. 45265964, дос. 45285988, осн. 45267564, дос. 45315553, осн. 4526853, дос. 45379740, осн. 45268539, дос. 45299336, осн. 45268547, дос. 45294337, осн. 45268778, дос. 45313392, осн. 45303997, дос. 49408081, осн. 45304789, дос. 45346558, осн. 45308558, дос. 45334851, осн. 45308558, дос. 45334851 дос. 45511052, осн. 45308566, дос. 45322922, осн. 45308871, дос. 45346301, осн. 45308871, дос. 45412434, осн. 45309036, дос. 45389178, осн. 45309911 дос. 45365277, осн. 45309911 дос. 45409117, осн. 45309911, дос. 45415353, 45314242, осн. 45336740, дос. 45355054, осн. 45336864, дос. 45355872, осн. 45337409, дос. 45355823, осн. 45337490, дос. 45379351, осн. 45343019, дос. 45365202, 45344579, осн. 45368941, дос. 45430782, осн. 45369071 дос. 45431194, осн. 45371093, дос. 45395407, 45371143, осн. 45371366, дос. 45395928, 45373354, осн. 45409034, дос. 45486545, осн. 45409034, дос. 45436409, осн. 45411725, дос. 45569258, осн. 45411931, дос. 45439098, 45427440, 45427465, 45427523, 45438363, осн. 45532157, дос. 45059821, осн. 47281514, дос. 47290366, осн. 47357611, дос. 47384920, 47378906, осн. 47389556, дос. 47471818, осн. 47389556. дос. 47471818, дос. 47480744, 47453246, 47453485, осн. 47464300, дос. 47515721, 47474234, 47474390, 47474432, 47474457, осн. 47488051, дос. 47542246, осн. 47488051, дос. 47514351, осн. 47489943, дос. 47628375, осн. 47489950, дос. 47628219, 47490883, осн. 47492442, дос. 47544275, 47494430, 47495122, осн. 47495338, дос. 47548615, 47495635, 47497243, 47497698, 47497987, осн. 47498597, дос. 47593009, 47514443, 47514468, 47525357, 47529987, 47539861, 47553177, осн. 47553177, дос. 47798855, осн. 47564737, дос. 47613955, осн. 47564745, дос. 47690177, 47569942, 47571260, 47574140, 47589296, 47589304, 4758932, 47601323, 47601364, осн. 47601364, дос. 49153299, осн. 47603527, дос. 47754395, осн. 47603527, дос. 47659610, 47628953, 47628961, 47628995, 47629001, 47629084, 47629134, 47638101, 47649256, 47651476, 47672134, 47672456, 47672464, 47684493, осн. 47698279, дос. 47760491, осн. 47698428, дос. 47761838, дос. 47770516, 47703236, 47703244, 47703251, осн. 47703566, дос. 47740378, осн. 47703566, дос. 47769369, осн. 47703566, дос. 47769369, дос. 49228786, осн. 47709837, дос. 47933767, 47709837, 47717640, 47718812, осн. 47721527, дос. 47897236, 47721527, 47724398, осн. 47724398, дос. 47948211, осн. 47728308, дос. 47752753, осн. 47728506, дос. 47749809, осн. 47728506, дос. 47749809, дос. 49228877, осн. 47755772, дос. 47874342, 47758891, 47758917, осн. 47759832, дос. 47845961, 47760426, 47760533, 47783758, 47791066, осн. 47791066 дос. 47974795, осн. 47791066, дос. 47974795, дос. 45004058, осн. 47791330, дос. 47888573, дос. 47912241, осн. 47797329, дос. 47877709, осн. 47797329, дос. 47913066, осн.47797329, дос. 47937685, осн. 47798079, дос. 47876545, осн. 47798426, дос. 47877600, 47798426, осн. 47819792, дос. 47854328, осн. 47819792, дос. 47888508, осн. 47819792, дос. 47878889, 47821038, 47821046, 47821053, осн. 47830575, дос. 47889209, осн. 47831862, дос. 47911870, осн. 47831862, дос. 47913462, осн. 47833355, дос. 47871777, осн. 47833454, дос. 47888771, осн. 47833454, дос. 47923255, осн. 47833454, дос. 47934740, осн. 47837497, дос. 47856018, осн. 47837497, дос. 47856018, дос. 45013075, осн. 47837497, дос. 47874375, 47840889, 47841663, 47862115, осн. 47865571, дос. 47973821, осн. 47865571, дос. 47913041, 47865589, осн. 47870944, дос. 47942917, осн. 47871231 дос. 47882477, осн. 47871231, дос. 47882485, осн. 47871231, дос. 47882501, осн.47871231, дос. 47882493, осн. 47871231, дос. 47882527, осн. 47871231, дос. 47882519, осн. 47871231, дос. 47882444, осн. 47871231, дос. 47882451, осн. 47871231, дос. 47882469, 47887435, осн. 47898705, дос. 47940952, 47898739, 47900634, осн. 47900634, дос. 45089265, 47913454, 47917166, 47919121, 47919139, 47919238, 47927470, 47931274, 47931290, осн. 47933882, дос. 47951314, осн. 47933908, дос. 47951165, осн. 47934823, дос. 49303951, 47939897, 47939970, 47940002, 47940010, 47940036, 47947650, 47965363, 47965439, 47965488, 47965611, осн. 47968144, дос. 47972476, осн. 47969662, дос. 45007002, 47972484, 47984646, 47984653, 47987110, 47987128, 47987136, 47996673, осн. 48645469, дос. 48645709, осн. 48645964, дос. 48645410, дос. 48909915, 48990972, 48997290, осн. 49011414, дос. 47549555, 49017635, 49026883, 49030075, 49093263, 49093271, 49093313, 49093396, 49093420, 49141658, осн. 49147465, дос. 47815659, 49156805, 49164403, 49191430, 49191448, 49191455, 49191463, 49191471, осн. 49296767, дос. 49315708, осн. 49298581, дос. 45157815, 49307606, 49307838, 49307853, 49307895, 49324122, 49343205, 49343213, 49343221, 49343239, 49346224, 49346232, 49359664, 49389133, осн. 49390404, дос. 45376928, 49390628.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, судом встановлено, що безпосереднє перевезення вантажу відповідачем позивачу, що підтверджується вищезазначеними залізничними накладними, свідчить про виникнення між сторонами прав та обов'язків за договором перевезення.
Позивач стверджує, що за всіма переліченими вище накладними, відповідачем були порушені строки доставки вантажу.
Зазнаючи про прострочення відповідачем зобов'язання з доставки вантажу, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 3913718,40 грн штрафу на підставі статті 116 Статуту залізниць України.
Частиною 2 ст. 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, відповідно до п. 1 якого Залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях.
Відповідно до пункту 3 Статуту його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.
Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.
Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 2.1. Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з пунктом 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, та доданий до відзиву на позов контррозрахунок штрафу, колегією суддів встановлено, що за залізничними накладними №№45163391, 45205283, 45205374, 45224789, 47760426, з урахуванням продовження термінів доставки вантажу, термін прострочення доставки вантажів складає 1 добу, а отже штраф не нараховується.
Відповідно до пункту 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Згідно з додатком 3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України08.06.2011 №138) відмітки залізниці про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки зазначаються залізницею у графі 49 накладної.
Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок штрафу за іншими накладними та встановлено, що розмір штрафу за прострочення термінів доставки вантажу за залізничною накладною №32826760 складає 8204 грн 70 коп., за залізничною накладною № 32973224 складає 3251 грн 90 коп., за залізничною накладною № 32989063 - 22076 грн 00 коп., за залізничною накладною № 32999708 складає 2346 грн 00 коп., за залізничною накладною № 38147120 складає 11792 грн 40 коп., за залізничною накладною № 40410920 складає 4674 грн 80 коп., за залізничною накладною № 40581357 складає 8082 грн, за залізничною накладною № 45172889 складає 2004 грн 10 коп., за залізничною накладною № 45194701 складає 1341 грн 40 коп., за залізничною накладною № 47553177 складає 59125 грн, за залізничною накладною осн. № 47603527, дос. № 47659610 складає 3512 грн, за залізничною накладною осн. № 47698428, дос. № 47761838, дос. № 47770516 складає 2261 грн 70 коп., за залізничною накладною № 47709837 складає 97253 грн 10 коп., за залізничною накладною № 47791066 складає 30909 грн 90 коп., за залізничною накладною № 47900634 складає 33767 грн 90 коп., за залізничною накладною № 47917166 складає 1300 грн 80 коп., за залізничною накладною № 47947650 складає 659 грн 40 коп., за залізничною накладною № 38007613 складає 10325 грн 40 коп., за залізничною накладною № 38232336 складає 12201 грн 30 коп., за залізничною накладною осн. № 38231718 дос. № 38240826 складає 16268 грн 40 коп. та за залізничною накладною № 45344579 складає 1059 грн 76 коп.
Отже, за перерахунком суду, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 3722810 грн 78 коп.
Стосовно доводів скаржника про неправомірне зменшення місцевим господарським судом розміру штрафу на 50%, колегія суддів зазначає наступне.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.
Частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Свій висновок про можливість зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивача, як вантажоодержувача, обслуговує Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", яка розташована у м. Донецьк; здійснення будь-яких залізничних перевезень на території зони проведення АТО ускладнюється фактичними обставинами, а саме припинення сполучень між залізничними станціями, враховуючи те, що станція та залізниця призначення у накладних визначено "Маріуполь-Сортирувальний" та "Асланове"; несвоєчасна доставка вантажу відповідачем позивачу зумовлена також обставинами, які не залежать від відповідача, у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, що має місце на сході України.
Судом встановлено, що відповідач виконав (хоча і з простроченням) свої зобов'язання з перевезення вантажу.
Отже, врахувавши обставини виконання перевезення вантажу та інтереси сторін при вирішенні цього спору, взявши до уваги як винятковий випадок те, що здійснення будь-яких залізничних перевезень на території зони проведення АТО ускладнюється фактичними обставинами, а саме припинення сполучень між залізничними станціями, враховуючи те, що станція та залізниця призначення у накладних визначено "Маріуполь-Сортирувальний" та "Асланове", місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 1861405,39 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно скористався наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру штрафу, забезпечивши баланс інтересів сторін.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №905/1582/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №905/1582/19 повернути Господарському суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2020.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир