ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/978/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Лавриненко Л.В.
суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання - Діхтяренко О.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Донецькій області м. Маріуполь
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 р.
по справі № 916/978/19
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії "Адміністрація морських портів України" м. Одеса
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса;
2) Головного управління ДФС у Донецькій області м. Маріуполь;
3) Державної фіскальної служби України
про стягнення 9 016 666,67 грн.
суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.
час та місце ухвалення рішення: 17.07.2019 р., м. Одеса, пр. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області,
за участю представників сторін:
від Головного управління ДФС у Донецькій області м. Маріуполь: Петров А.Г., Покатович М.О.
від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії "Адміністрація морських портів України" м. Одеса: Ахмадулліна В.Р.
від Державної фіскальної служби України: Тарановський Р.В.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 р. розгляд справи № 916/978/19 відкладено на 03.06.2020 р. на 15:30 год.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області м. Маріуполь розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
В квітні 2019 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" м. Київ в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України та Державної фіскальної служби України про солідарне стягнення з відповідачів збитків в сумі 9 016 666,67 грн., які виникли у зв'язку з відмовою у реєстрації податкової накладної від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст. ст. 22, 1166, 1173, 1174, 1190 ЦК України, положення ГК України та Податкового кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 р. у справі № 916/978/19 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області збитки в сумі 9 016 666,67 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що ГУ ДФС в Донецькій області та ДФС України в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрували податкову накладну від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн., виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса, у зв'язку з чим позивач втратив право включити визначену в ній суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та зменшити на цю суму податкове зобов'язання відповідного податкового періоду.
Факт протиправної поведінки ДФС України та Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, яка полягає у бездіяльності органів державної фіскальної служби, встановлено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. у справі № 805/4620/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 р.
Відмовляючи Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" м. Київ у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса, місцевий господарський суд виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки відповідачем 1 було здійснено всіх необхідних дій, спрямованих на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 р. у справі № 916/978/19, Головне управління ДФС у Донецькій області оскаржило його до Південно - західного апеляційного господарського суду.
В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Донецькій області наполягає на неправильному застосуванні місцевим господарським судом норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
Так, відповідач 2 зауважує на тому, що для стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вина.
Головне управління ДФС у Донецькій області стверджує, що його протиправна поведінка та вина у завданні збитків Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" м. Київ не підтверджена матеріалами справи, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. у справі № 805/4620/15-а фактів протиправних дій або бездіяльності Головного управління ДФС у Донецькій області не встановлено. Більш того, під час розгляду цієї справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса відмовилось від своїх вимог до відповідача 2.
Відповідач 2 зауважує, що в контексті правовідносин, що склалися між учасниками справи, заявлена до стягнення в солідарному порядку сума не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 та ст. 225 ГК України, а тому позивачем не доведено жодного з елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.
Головне управління ДФС у Донецькій області вважає, що до спірних правовідносин положення ст. 224 ГК України взагалі не можуть бути застосовані, оскільки орган державної фіскальної служби не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, та не здійснює організаційно - господарських повноважень по відношенню до позивача.
Безумовною підставою для скасування оскарженого судового рішення відповідач 2 вважає неправильне застосування місцевим господарським судом положень ст. 1173 та ст. 1174 ЦК України, якими передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичні особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується за рахунок держави.
Отже, при розгляді позовів про відшкодування шкоди (матеріальної або моральної), заподіяної діями (бездіяльністю) органів ДФС, стягнення повинно відбуватися не з державного органу, а з державного бюджету України, і співвідповідачами повинні виступати відповідні органи Державної казначейської служби України.
Наведені обставини, на думку Головного управління ДФС у Донецькій області, свідчать про те, що Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" м. Київ невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
Апеляційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області містить також доводи, щодо задоволення місцевим господарським судом позовних вимог до ДФС України, які полягають в тому, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. у справі № 805/4620/15-а не підлягає виконанню, оскільки суд втрутився у дискреційні повноваження органу державної фіскальної служби та самостійно зареєстрував податкову накладу від 11.08.2015 р. № 1, не поклавши відповідного обов'язку на Державну фіскальну службу України.
З огляду на викладене, Головне управління ДФС у Донецькій області наполягає на скасуванні рішення Господарського суду Одеської від 17.07.2019 р. у справі № 916/978/19.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
25.06.2015 р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" м. Київ, в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м. Київ, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса укладено договір № 653-В-ОДФ-15.
За умовами цього договору Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" м. Київ, в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м. Київ, доручило Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса до проектної документації та умов Договору виконання робіт на будівництво об'єкту: ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Будівництво об'єкту" "Причал № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученнями ДП "Одеський морський торговельний порт". Комплекс завершальних робіт за відкоригованим робочим проектом, зазначені в Технічних вимогах в обсязі договірної ціни у порядку та на умовах, визначених Договором, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи.
Ціна цього договору становить 210 669 926,21 грн. без ПДВ, крім того, сума ПДВ 42 133 985,24 грн., всього ціна договору з ПДВ складає 252 803 911,45 грн. (п. 3.1 договору).
Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30 відсотків від ціни цього договору, що складає 63 200 977,86 грн., без ПДВ 12 640 195,57 грн., в т. ч. з ПДВ 75 841 173,43 грн., протягом 15 банківських днів з дати набрання чинності цим Договором на підставі отриманого замовником оригіналу належним чином оформленого рахунку від виконавця (п. 4.1 договору).
Права та обов'язки сторін визначено у розділі 6 договору.
Підпунктом 6.3.3. договору, серед інших обов'язків, передбачено обов'язок виконавця здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, але не пізніше 180 календарного дня з дня виникнення податкових зобов'язань виконавця, за формою та в порядку, визначеними чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.6 договору у випадку невиконання виконавцем зобов'язань з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дня виникнення податкових зобов'язань учасника/виконавця, визначеного відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, за формою та в порядку, визначеними чинним законодавством, виконавець за власні кошти компенсує замовнику суму податку на додану вартість, зазначену в такій податковій накладній, та/або витрати, пов'язані зі сплатою штрафних санкцій і пені, нарахованих податковим органом.
Платіжним дорученням від 11.08.2015 р. № 1336 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м. Київ перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса грошові кошти в сумі 54 100 000 грн.
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса була складена податкова накладна від 11.08.2015 р. № 1 на суму 54 100 000 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 9 016 666,67 грн.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії квитанції від 01.09.2015 р. № 1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса до Державної податкової служби України було направлено в електронному вигляді податкову накладну від 11.08.2015 р. № 1 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 11.08.2015 р. № 1 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 01.09.2015 р. о 13:58:27. Документ не прийнято.
У зв'язку з тим, що податкову накладну від 11.08.2015 р. № 1 не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог) просило:
визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн.;
вважати податкову накладну від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн., виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса, прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 01.09.2015 р.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. у справі № 805/4620/15-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігас УА" м. Одеса задоволено. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігас УА" м. Одеса від 11.08.2015 р. № 1. Визнано податкову накладну від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн., виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігас УА" м. Одеса, прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 01.09.2015 р.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 р. у справі № 805/4620/15-а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. залишено без змін.
20.05.2019 р. Державне підприємство «Адміністрація морських портів» м. Київ звернулось до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ та Лівобережного відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполь з листами - запитами № 821/19-01-06/вих./19 та № 822/19-01-06/вих./19 щодо звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» м. Одеса до відповідних органів державної виконавчої служби з виконавчими листами про примусове виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. у справі № 805/4620/15-а.
Листами від 30.05.2019 р. № 15.1-57/7272 (Лівобережний ВДВС м. Маріуполь) та від 20.06.2019 р. № 541/19/ОВ (Шевченківський районний ВДВС м. Київ) позивача повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» м. Одеса з виконавчими листами про примусове виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. у справі № 805/4620/15-а не зверталось.
Наведені обставини зумовили звернення Державного підприємства «Адміністрація морських портів» м. Київ з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» м. Одеса, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (правонаступник Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України) та Державної фіскальної служби України про солідарне стягнення збитків в сумі 9 016 666,67 грн.
Обґрунтовуючи заявлені в позові вимоги, Державне підприємство «Адміністрація морських портів» м. Київ у якості правової підстави позову послалось на приписи ст. 22, ст. 1166, ст. 1173, ст. 1174 та ст. 1190 ЦК України, ст. 224 ГК України, п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. «а» п. 198.1, п. 196.6 ст. 198, п. 201.7 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 та ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 ч. 2 цієї норм передбачено, що
одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ст. 224 та в силу приписів ч. 1 ст. 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
В силу приписів п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є змагальність сторін.
Зміст цього принципу полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч. 2 - 4 ст. 13 ГПК України)
Отже, в силу приписів наведеної норми, тягар доведення наявності у діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника) покладається на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, підпунктом 6.3.3. укладеного між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» м. Одеса договору від 25.06.2015 р. № 653-В-ОДФ-15 передбачено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, але не пізніше 180 календарного дня з дня виникнення податкових зобов'язань виконавця, за формою та в порядку, визначеними чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.6 договору у випадку невиконання виконавцем зобов'язань з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дня виникнення податкових зобов'язань учасника/виконавця, визначеного відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, за формою та в порядку, визначеними чинним законодавством, виконавець за власні кошти компенсує замовнику суму податку на додану вартість, зазначену в такій податковій накладній, та/або витрати, пов'язані зі сплатою штрафних санкцій і пені, нарахованих податковим органом.
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса була складена податкова накладна від 11.08.2015 р. № 1 на суму 54 100 000 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 9 016 666,67 грн., електронний примірник якої направлено до Державної податкової служби України для її реєстрації.
Факт направлення податкової накладної від 11.08.2015 р. № 1 на суму 54 100 000 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 9 016 666,67 грн., до органу державної податкової служби центрального рівня підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 01.09.2015 р. № 1.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 11.08.2015 р. № 1 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 01.09.2015 р. о 13:58:27. Документ не прийнято.
Безрезультатні спроби зареєструвати вказану податкову накладну було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» м. Одеса 02.09.2015 р., 03.09.2015 р., 04.09.2015 р., 08.09.2015 р., 10.09.2015 р. та 20.09.2015 р.
У зв'язку з тим, що податкову накладну від 11.08.2015 р. № 1 не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог) просило:
визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн.;
вважати податкову накладну від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн., виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" м. Одеса, прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 01.09.2015 р.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. у справі № 805/4620/15-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігас УА" м. Одеса задоволено. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігас УА" м. Одеса від 11.08.2015 р. № 1. Визнано податкову накладну від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн., виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігас УА" м. Одеса, прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 01.09.2015 р.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 р. у справі № 805/4620/15-а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2020 р. у справі № 805/4620/15-а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 р. у цій справі залишено без змін.
Під час розгляду цієї справи Донецьким окружним адміністративним судом, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, були визнані протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» м. Одеса у реєстрації податкової накладної від 11.08.2015 р. № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, матеріалами справи підтверджена протиправність дій Державної фіскальної служби України, проте доказів наявності складу правопорушення у діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» м. Одеса матеріали справи не містять, що виключає можливість задоволення позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» м. Київ в частині вимог до цієї особи.
З огляду на викладене, рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 р. у справі № 916/978/19 в частині відмови Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» м. Київ у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» м. Одеса слід залишити без змін.
Щодо позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» м. Київ про солідарне стягнення з Державної фіскальної служби України та з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області збитків в сумі 9 016 666,67 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Частиною 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Визначення терміну «публічно-правовий спір» наведено в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України.
За приписами цієї норми публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, наявність хоча б однієї з ознак, перелічених у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, є підставою для віднесення спору до категорії публічно - правових, які належать до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до пунктів 6.19. - 6.23. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 910/23482/17:
"6.19. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
6.20. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
6.21. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
6.22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
6.23. Вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин.".
Предметом розгляду в цій справі є стягнення збитків в сумі 9 016 666,67 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» м. Київ посилається на невиконання Державною фіскальною службою України постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 р. у справі № 805/4620/15-а, внаслідок чого позивач втратив право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 9 016 666,67 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 та ст. 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання та інше.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відмова Державною фіскальною службою України у реєстрації податкової накладної від 11.08.2015 р. № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних не є порушенням господарського зобов'язання.
В силу приписів п. п. 14.1.60. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до п. 1 Положення «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Отже, у спірних правовідносинах Державна фіскальна служба України здійснює публічно-владні управлінські функції.
Суд апеляційної інстанції зауважує також на тому, що заявлена до стягнення сума збитків у розмірі 9 016 666,67 грн. фактично є сумою податку на додану вартість, яку позивач не зміг відобразити у складі податкового кредиту відповідного періоду, а тому заявлена у справі вимога про стягнення збитків у цій сумі за своєю суттю є вимогою вирішити публічно - правовий спір.
Крім того, визначені позивачем підстави заявленого позову, такі як протиправність дій органу державної фіскальної служби щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 11.08.2015 р. № 1 на суму 9 016 666,67 грн. та подальше визнання цих дій протиправними Донецьким окружним адміністративним судом, свідчать проте, що позовні вимоги випливають з відносин публічно-правового характеру, а, тому цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин.
Відповідна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 р. у справі № 922/506/19.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладені обставини, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області м. Маріуполь задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 р. у справі № 916/978/19 в частині задоволення позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про солідарне стягнення збитків в сумі 9 016 666,67 грн. з Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Донецькій області м. Маріуполь скасувати (п. 2 резолютивної частини рішення). Провадження у справі у цій частині закрити.
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 р. у справі № 916/978/19 залишити без змін, відмовивши у позові повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2020 р.
Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко
Судді: О.Ю. Аленін
М.А. Мишкіна