03 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2800/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 (суддя Невінгловська Ю.М.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 (головуючий суддя - Поліщук Л.В., судді: Будішевської Л.О., Таран С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Дунай"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії"
про визнання договору недійсним,
За участю представників сторін:
від позивача: Сільницький І.В. - адвокат,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: Бражник Є.В. - адвокат,
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал Дунай" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Скарбниця Бессарабії" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним укладеного 16.08.2017 між відповідачами попереднього договору купівлі-продажу майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б.
1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що саме ТОВ „Лагуна-Рені" являється власником вказаного майнового комплексу, а відповідачі шляхом укладення оскаржуваного договору щодо належного позивачу майна, порушують його права власника.
1.3. Відповідачі, заперечуючи проти позову, клопотали про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про те, що позивач є власником відповідного майна, тоді як наразі розглядається спір про поновлення запису щодо права власності на нерухоме майно за ТОВ „Скарбниця Бессарабії". Водночас вказували, що за домовленістю відповідачів договір купівлі-продажу до 31.12.2017 між ними не укладено, але умови його виконувались. Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу між сторонами не укладено, то відсутній предмет спору, адже наслідком спірного договору не став результат переходу права власності на частину нерухомого майна, до якого, на переконання відповідачів, позивач не має ніякого відношення.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019, в позові відмовлено в повному обсязі.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 10.12.2019 (згідно з реєстраційним номером АГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 916/2800/18.
3.2. Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2020 у справі № 916/2800/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 916/2800/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" залишено без руху до 17.02.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3.4. 07.02.2020 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі № 916/2800/18. До заяви скаржник долучив квитанцію № 0.0.1608152522.1 від 07.02.2020 на суму 3 524 грн.
3.5. 17.02.2020 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 18.03.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.03.2020.
3.6. 11.03.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії", скерований на адресу суду 06.03.2020.
3.7. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відкладено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі №916/2800/18, доведено до відома учасників справи №916/2800/18, що про дату, час та місце розгляду касаційної скарги їх буде повідомлено додатково.
3.8. Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2020 призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 916/2800/18 на 03.06.2020.
3.9. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2020 постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції, задовольнивши відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені".
3.10. В судове засідання, проведене в режимі відеоконференції, з'явилися представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги, і представник відповідача-2, який заперечував проти задоволення касаційної скарги. Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що судом першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог ст.ст.2, 4, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, було зроблено необґрунтований висновок, що визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу не відповідає передбаченим цивільним законодавством способам захисту права власності.
Оскільки чинним законодавством України передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним ТОВ «Лагуна-Рені», як власник майна, чиї інтереси та права було порушено, обрав ефективний спосіб захисту свого права власності, однак судами першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не було належно досліджено докази та винесено незаконні та необґрунтовані рішення.
Судом першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не було взято до уваги та не було належним чином досліджено докази, що підтверджують факт порушення укладеним попереднім договором купівлі-продажу принципу мирного володіння майном, який закріплений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а дії ТОВ «Скарбниця Бессарабії» та ТОВ «Термінал Дунай» - це втручання в право власності ТОВ «Лагуна-Рені».
4.3. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, залишити без змін.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Відповідно до наданого ТОВ „Лагуна-Рені" витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 12.12.2018, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано Ренійською районною державною адміністрацією 19.05.2003, були внесені відомості щодо реєстрації колективної власності за ТОВ „Лагуна-Рені" на нежитлову будівлю загальною площею 562,50 кв.м., розташовану за адресою Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б.
5.2. Разом з тим, ТОВ „Скарбниця Бессарабії" також надано витяг із відповідного реєстру, сформованого 27.01.2017, з відомостями про актуальну інформацію про об'єкт нерухомого майна, де міститься запис про реєстрацію 20.01.2017 за ТОВ „Скарбниця Бессарабії" права власності на майновий комплекс - нежитлову будівлю загальною площею 562,5 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б, де підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні №30, виданий Ренійською районною державною нотаріальною конторою.
5.3. Між ТОВ „Скарбниця Бессарабії" (продавець) та ТОВ „Термінал Дунай" 16.08.2017 (покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу (далі - попередній договір), згідно з п. 1.1 якого цим договором сторони узгоджують, що в термін не пізніше ніж 31.12.2017 продавець продасть, а покупець купить частину майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (об'єкт).
Згідно з п.1.2 зазначеного вище договору об'єкт належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20.01.2017, виданого Ренійською районною державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №30.
Попередній договір нотаріально посвідчено не було.
5.4. ТОВ „Лагуна-Рені", посилаючись на те, що саме дане товариство є власником вищевказаного майнового комплексу, звернулося з відповідним позовом до суду з метою захисту своїх прав шляхом визнання укладеного між відповідачами попереднього договору купівлі-продажу недійсним, як такого, що укладений щодо належного позивачу майна, наслідком чого є порушення його прав, зокрема, з підстав браку форми такого договору.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу не відповідає передбаченим цивільним законодавством способам захисту права власності, а тому не забезпечує ефективний захист прав власника.
6.2. Апеляційний суд також вказав, що посилання позивача на те, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним через недотримання вимог ст. 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення, є необґрунтованими, так як чинним законодавством визначено, що визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.
Крім того, у пункті п.1.1 оспорюваного договору сторони узгодили, що продавець продасть, а покупець купить частину майнового комплексу в термін, не пізніше, ніж 31.12.2017.
Отже, оскільки передбачений укладеним 16.08.2017 між відповідачами попереднім договором термін здійснення купівлі-продажу зазначеного майна сплив, то в силу ч.3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене цим попереднім договором, припинено.
Відтак, задоволення позову у даній справі шляхом визнання недійсним оспорюваного попереднього договору не забезпечило б ефективний захист прав ТОВ „Лагуна-Рені".
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) у редакції, чинній на час подання касаційної скарги:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Предметом даного судового розгляду є вимога позивача визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу частини майнового комплексу - нежитлової будівлі, укладений між відповідачами, підставою цих вимог визначено порушення цим договором права власності позивача та його невідповідність законодавству.
7.3. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
Орієнтовний перелік способів захисту прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.18 у справі № 927/522/17, від 07.06.18 у справі № 910/16175/17, від 04.10.18 у справі № 910/16174/17, від 22.05.19 у справі № 910/2411/18, від 29.05.19 у справі № 910/17073/17, від 04.06.19 у справі № 923/695/18, від 08.10.19 у справі № 910/15320/16, від 05.12.19 у справі №922/387/16.
7.4. Отже, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу, не будучи стороною за цим договором, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси як власника спірної будівлі, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
7.5. Статтею 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
З урахуванням положень вказаної статті саме попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна за своєю правовою природою не є правовстановлюючим в питанні визначення власника цього майна ні для продавця, ні для покупця за таким попереднім договором.
Судами першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки представлених позивачем доводів та доказів не встановлено, яким саме конкретним, зрозумілим та дієвим чином вказаний попередній договір порушує права позивача саме як власника спірної нерухомості, і яким саме чином обраний ним спосіб захисту усуває таке порушення та відновлює це право позивача.
Не містить обґрунтованих доводів щодо недослідження судами попередніх інстанцій певних доказів позивача в цій частині і його касаційна скарга, в межах якої, відповідно до положень наведеної ст.300 ГПК України, здійснюється касаційний перегляд.
7.6. Згідно з частиною 3 ст.635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Як вірно відмітив апеляційний суд, у пункті п.1.1 оспорюваного договору сторони узгодили, що продавець продасть, а покупець купить частину майнового комплексу в термін не пізніше ніж 31.12.2017.
Отже, оскільки передбачений укладеним 16.08.2017 між відповідачами попереднім договором термін здійснення купівлі-продажу зазначеного майна сплив, то в силу вказаної ч.3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене цим попереднім договором, припинено.
При цьому, відповідно до частини другої статті 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Отже, наслідки порушення попереднього договору однією зі сторін розкриті у частині другій статті 635 ЦК України. І вони застосовуються, якщо інше не встановлено тим самим попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.
Припинення зобов'язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов'язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов'язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі №6-226цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №401/3856/16-ц.
7.7. Також апеляційним судом вірно взято до уваги наступне.
Частиною 1 статті 635 ЦК України визначено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Частиною 1 статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3 ст. 640 ЦК України).
Частиною 1 статті 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.215 ЦК України:
« 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується саме до оспорюваних правочинів.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Подібні правові висновки викладені у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №401/3856/16-ц (про визнання недійсним саме попереднього договору), а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/3156/ та від 10.04.19 у справі №463/5896/14-ц.
Отже, посилання позивача на те, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним через недотримання вимог ст.657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення є необґрунтованими, так як чинним законодавством визначено, що визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача, що в даному випадку суд апеляційної інстанції прийняв рішення з інших мотивів, ніж суд першої інстанції, оскільки в цій частині апеляційний суд фактично доповнив висновки місцевого суду про невідповідність обраного позивачем способу захисту.
7.8. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в цій частині касаційна скарга не містить.
З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.
8. Висновки Верховного Суду
8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 у справі №916/2800/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський