01 червня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/465/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Тернопільська область, 47002
про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в загальній сумі 16 096,43 грн
За участі представників:
Позивача: не прибув
Відповідача: не прибув
В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Встановив:
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", надалі - відповідач, про стягнення 16 096,43 грн, з яких: пеня - 7 211, 75 грн, три проценти річних - 1 792,99 грн, інфляційні витрати - 7 091,68 грн.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу за №16-468-РО від 22.08.2016.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору купівлі-продажу природного газу за №16-468-РО від 22.08.2016 та Додаткових угод №1 від 28.10.2016, №2 від 28.11.2016, №3 від 25.01.2017 до нього; Актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня місяця 2016 року по березень місяць 2017 року (включно); сольдо по підприємству, розрахунок заявлених до стягнення сум тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 18.07.2019, головуючим суддею для розгляду справи №921/465/19 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2019 позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/4-1550 від 09.11.2018 (вх. № 576 від 18.07.2019) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Господарського суду Тернопільської області доказів сплати судового збору у сумі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн.
05.08.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України", згідно заяви за № 111 від 02.08.2019 (вх. №13576), усунуто визначені в ухвалі суду від 23.07.2019 недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2019 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/465/19; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 09:30 год. 11.09.2019; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
09.09.2019 відповідачем через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву за №695 від 09.09.2019 (вх. №15962), згідно з яким останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, зазначав, що за умовами укладеного 22.08.2016 Договору за №16-468-РО поставлений природний газ був використаний Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям. Розрахунки за поставлений позивачем природний газ здійснювались у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 та №758 від 01.10.25015. Вказав, що підприємство не мало можливості вплинути на встановлений законодавством порядок розрахунків, оскільки такі проводились згідно відповідного алгоритму розподілу коштів та нормативу перерахування коштів, затверджених НКРЕКП України. Звернув увагу, що кошти, які надходять від релігійних організацій на рахунок ДП "Кременецьке УПРГ" із спеціальним режимом використання перераховуються уповноваженим банком на рахунок Постачальника відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів, підприємство на механізм перерахування коштів жодним чином не впливає, оскільки розрахунки за природний газ регулюються не тільки умовами договору, а і нормативно-правовими актами. З метою виконання вимог вказаних вище постанов КМУ 30.06.2015 ДП "Кременецьке УПРГ" та ПАТ "Державний ощадний банк України" було укладено договір банківського рахунку №45. Предметом вказаного правочину визначено відкриття банківською установою банківських рахунків: № НОМЕР_1 - для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів газопостачальних підприємств; № НОМЕР_2 - для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів газопостачальних підприємств; № НОМЕР_3 - для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів газопостачальних підприємства. Для категорії споживачів "релігійні організації" укладено окремий договір на закупівлю природного газу. Проте окремого рахунку для отримання оплати від даної категорії споживачів не було. Усі оплати за спожитий газ від споживачів "релігійні організації" проводилися через банківський рахунок № НОМЕР_1 , який сприймався позивачем, як рахунок побутових споживачів, і всі кошти з цього рахунку розцінювалися як оплата за спожитий газ, наданий в рамках угоди купівлі-продажу побутових споживачів, а не релігійних організацій. Зауважував, що вперше питання "невірних оплат" на офіційному рівні було ініційовано та розглянуто в серпні 2017 року. Зокрема, листом за №386 від 22.08.2017 ДП "Кременецьке УПРГ" запропонувало зарахувати відповідні кошти, що надійшли від релігійних організацій, як оплату об'ємів природного газу отриманого в рамках угоди, яка лягла в основу даного позову. Саме тоді і відбулось припинення нарахування штрафних санкцій позивачем. Також, зазначив, що 17.10.2017 між ДП "Кременецьке УПРГ" та ПАТ "Державний ощадний банк України" було укладено Договір банківського рахунку за №601565-171026153508, в предметі якого зазначено, що Банк відкриває Клієнту поточні рахунки із спеціальним режимом використання на балансовому рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу: № НОМЕР_4 (категорія споживачів - релігійні організації). Стверджував, що долучені ним до вказаного відзиву банківські виписки з рахунку № НОМЕР_1 свідчать про те, що у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року релігійними організаціями проведено оплати спожитих об'ємів природного газу на загальну суму 165 986,63 грн. Вказані кошти були оплачені вчасно, однак не зараховані позивачем в оплату природного газу. Просив врахувати, що в усіх банківських виписках вказано рахунок підприємства який зазначено у Договорі купівлі-продажу газу №16-468-РО від 22.08.2016. Зважаючи на наведене вище, наполягав на безпідставності нарахування позивачем заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 11.09.2019, з огляду на неявку повноважних представників сторін в судове засідання 11.09.2019, розгляд справи було відкладено на 14:00 год. 09.10.2019.
17.09.2019 від АТ "НАК "Нафтогаз України" на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за №14/4-2666 від 13.09.2014 (вх. №16587), згідно з якою останній з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов, не погоджувався. Зокрема зауважував, що в п. 6.3 Договору купівлі-продажу газу №16-468-РО від 22.08.2016 сторони чітко передбачили, що "за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Продавця". Вважає, що сторони прямо передбачили в договорі обов'язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, у будь-який законний спосіб забезпечити оплату природного газу в необхідний строк, в тому числі шляхом сплати власними коштами, в строки, передбачені п. 6.1 Договору. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач не обмежений в здійсненні розрахунків за отриманий природний газ лише рахунками із спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим впливати на стан розрахунку. Також, в обґрунтування своїх заперечень позивач покликався на практику Верховного Суду, викладену у постановах №918/1395/15 від 17.04.2018 та №910/16072/16 від 21.02.2018. Враховуючи усе наведене вище, стверджував, що відповідач, вказуючи на підстави відмови у задоволенні позовних вимог, не надав належної оцінки умовам укладеного між сторонами у справі правочину, а тому його висновки є такими, що суперечать нормам чинного законодавства та не узгоджуються з наведеною позивачем практикою Верховного Суду.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2019 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ у справі №921/465/19 залишено без розгляду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2019 скасовано, справу передано на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали, зокрема, про залишення позову без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 13 ст. 32 ГПК України).
25.03.2020, згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції, справа № 921/465/19 повернулась на адресу Господарського суду Тернопільської області.
Зважаючи на тимчасову непрацездатність судді у період з 30.03.2020 по 08.04.2020, 10.04.2020 Господарським судом Тернопільської області винесено ухвалу, якою постановлено справу №921/465/19 прийняти до провадження та продовжити її розгляд по суті. Поряд із цим, враховуючи запроваджений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин, рекомендації Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020 та розпорядження Господарського суду Тернопільської області № 7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", згідно яких суддям рекомендовано розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, суд вказав, що про дату час та місце розгляду справи буде повідомлено додатково.
22.04.2020 Уряд ухвалив рішення, яким загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 24 квітня включно, продовжено - до 11 травня 2020 включно. Рішенням Уряду від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22 травня 2020 року.
З урахуванням наведеного вище та беручи до уваги необхідність забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), встановлені строки карантину, визначені Урядом з 11.05.2020 послаблення останнього, зокрема в частині відновлення роботи адвокатів, з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства, ухвалою суду від 12.05.2020 розгляд справи №921/465/19 було призначено на 14:10 год. 01.06.2020; запропоновано сторонам у справі надати суду заяви з процесуальних питань (при наявності).
В судове засідання 01.06.2020 сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, причин неприбуття не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвали суду від 12.05.2020.
Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
П. 4 р. Х Прикінцевих положень ГПК України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Оскільки явка учасників справи не була визнана обов'язковою, позиції сторін щодо позовних вимог, які є предметом судового розгляду у даній справі, викладено в наявних в матеріалах справи заявах по суті справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін, за наявними у ній доказами.
При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на вказане вище, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
22.08.2016 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як Продавцем, з однієї сторони, та Державним підприємством Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", як Покупець, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 16-468-РО (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
П. 1.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 28.10.2016 до вказаного правочину, передбачено, що природний газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
П. 2.1 Договору, з врахуванням Додаткових угод №2 від 28.11.2016 та №3 від 25.01.2016 до Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-468-РО, сторони узгодили обсяг поставки газу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно).
Відповідно до п. 3.2-3.5 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 28.10.2016 до вказаного правочину, приймання-передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачію. Покупець зобов'язується подати не пізніше 08-го числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Продавець до 12-го числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі Покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає Покупцеві один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі не підписання Продавцем акта приймання-передачі природного газу Продавець у той же строк письмово повідомляє Покупцеві про причини такого не підписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. У разі порушення сторонами умов передачі природного газу визначених пунктами 3.3 та 3.4 цього договору, акт приймання-передачі природного газу вважається підписаним сторонами з обсягами приймання-передачі, встановленими оператором газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015.
Р. 5 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 28.10.2016, сторони встановили ціну природного газу та встановили порядок її визначення та погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. п. 5.1-5.3 Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності) і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
П. 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до п. 10.2 Договору усі зміни і доповнення до цього договору та додатки оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками (за їх наявності) крім випадків, визначених у пунктах 10.3 і 10.4 цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з жовтня місяця 2016 року по березень місяць 2017 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 43,111 тис. куб. м на загальну суму 127 917 грн 22 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:
- газ, спожитий у жовтня місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2016 на суму 4 192,60 грн;
- газ, спожитий у листопаді місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2016 на суму 16 349,05 грн;
- газ, спожитий у грудні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2016 на суму 21 600,92 грн;
- газ, спожитий у січні місяці 2017 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2017 на суму 32 158,08 грн;
- газ, спожитий у лютому місяці 2017 року, оформлений актами приймання-передачі від 28.02.2017 на суму 30 377,78 грн;
- газ, спожитий у березні місяці 2017 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2017 на суму 23 238,79 грн.
Обставини щодо отримання протягом жовтня місяця 2016 року - березня місяця 2017 року (включно) природного газу в наведених вище обсягах сторонами не заперечуються.
Згідно п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.
Оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, які надійшли від Покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. За наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості (п. п. 6.2, 6.4-6.5 Договору).
П 7.2 р. 7 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 28.10.2016, сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого за період жовтень 2016 року - березень 2017 року (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків. Зокрема, в повному обсязі (згідно уточнення про платіж, яке викладене в листі ДП "Кременецьке УПРГ" №405 від 31.08.2017) вартість отриманого в жовтні-грудні 2016 року природного газу підприємством оплачено 17.08.2017; вартість отриманого у січні 2017 року природного газу - 18.08.2017; вартість отриманого у лютому-березні 2017 року природного газу - 19.08.2017 (сальдова відомість та операції по підприємству "Кременецьке УПРГ ДП" з 01.08.2016 по 28.02.2017 - в матеріалах справи).
Зважаючи на допущені відповідачем порушення взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості отриманого протягом вказаного вище періоду природного газу, позивач на підставі приписів ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України, п. 7.2 Договору нараховано та заявлено до стягнення:
- пеню в загальній сумі 7 211 грн 75 коп., з якої: 285,92 грн за період з 26.11.2016 по 25.05.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань жовтня місяця 2016 року; 1 100,90 грн за період з 27.12.2016 по 26.06.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань листопада місяця 2016 року; 1 420,63 грн за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань грудня місяця 2016 року; 1 950,19 грн за період з 28.02.2017 по 16.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань січня місяця 2017 року; 1 529,34 грн за період з 28.03.2017 по 18.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань лютого місяця 2017 року; 924,78 грн за період з 26.04.2017 по 18.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань березня місяця 2017 року;
- 3% річних в загальній сумі 1 792 грн 99 коп., з якої: 90,94 грн за період з 26.11.2016 по 16.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань жовтня місяця 2016 року; 313,08 грн за період з 27.12.2016 по 16.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань листопада місяця 2016 року; 360,41 грн за період з 26.01.2017 по 16.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань грудня місяця 2016 року; 451,16 грн за період з 28.02.2017 по 17.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань січня місяця 2017 року; 357,75 грн за період з 28.03.2017 по 18.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань лютого місяця 2017 року; 219,65 грн за період з 26.04.2017 по 18.08.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань березня місяця 2017 року;
- інфляційні втрати на загальну суму 7 091 грн 68 коп., з якої: 383,09 грн за період з грудня місяця 2016 року по липень місяць 2017 року за несвоєчасне виконання зобов'язань жовтня місяця 2016 року; 1 334,72 грн за період з січня місяця по липень місяць 2017 року за несвоєчасне виконання зобов'язань листопада місяця 2016 року; 1 509,27 грн за період з лютого місяця по липень місяць 2017 року за несвоєчасне виконання зобов'язань грудня місяця 2016 року; 1 906,26 грн за період з березня місяця по липень місяць 2017 року за несвоєчасне виконання зобов'язань січня місяця 2017 року; 1 231,75 грн за період з квітня місяця по липень місяць 2017 року за несвоєчасне виконання зобов'язань лютого місяця 2017 року; 726,59 грн за період з травня місяця по липень місяць 2017 року за несвоєчасне виконання зобов'язань березня місяця 2017 року.
Відповідач вважає проведені позивачем нарахування безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень покликається на долучені до відзиву на позовну заяву банківські виписки з рахунку ДП "Кременецьке УПРГ", зазначеному в Договорі купівлі-продажу природного газу №16-468-РО від 22.08.2016. Стверджує, що вказані банківські виписки за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року свідчать про те, що релігійними організаціями своєчасно проведено оплати спожитих об'ємів природного газу на загальну суму 165 986,63 грн. Вважає, що саме цей рахунок повинен визнаватися позивачем як належний. Поряд із цим зазначає, що 22.08.2017 ДП "Кременецьке УПРГ" звернулось до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з листом за №386, в якому пропонувало зарахувати відповідні кошти, що надійшли від релігійних організацій, як оплата об'ємів природного газу, отриманого в рамках угоди №16-468-РО від 22.08.2016. Копію вказаного листа долучив до матеріалів справи.
В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-468-РО від 22.08.2016.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання вказаного вище правочину.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Окрім того, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №16-468-РО від 22.08.2016 в повному обсязі.
З долучених АТ "НАК "Нафтогаз України" до позовних матеріалів сальдової відомості та операцій по підприємству "Кременецьке УПРГ ДП" вбачається, що оплату за отриманий протягом жовтня місяця 2016 року - березня місяця 2017 року природний газ відповідачем проведено згідно уточнення про платіж, яке викладене в листі ДП "Кременецьке УПРГ" №405 від 31.08.2017. Однак, останній, як і первинні документи, які б підтверджували обставини щодо проведення відповідачем розрахунку у вказані дані, до матеріалів справи не долучено,
Поряд із цим, з долучених відповідачем до матеріалів справи документів вбачається, що листом за №386 від 22.08.2017 ДП "Кременецьке УПРГ" просило позивача внести зміни, зокрема: в платіжне доручення №63336747 від 17.08.2017 в частині призначення платежу на суму 52 113,90 грн, в платіжне доручення №63390957 від 18.08.2017 в частині призначення платежу на суму 43 915,22 грн та в платіжне доручення №63445152 від 19.08.2017 в частині призначення платежу на суму 31 888,10 грн, а саме: зарахувати як оплату за природний газ згідно договору №16-468-РО від 22.08.2016.
У проведеному позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум саме визначені відповідачем дати платіжних доручень (17.08.2017, 18.08.2017 та 19.08.2017) відображено як дати здійснення остаточного розрахунку за отриманий протягом жовтня місяця 2016 року - березня місяця 2017 року (включно) природний газ. Окрім того, загальна сума коштів - 127 917,22 грн, які відповідач просив зарахувати як оплату за природний газ згідно договору №16-468-РО від 22.08.2016, відповідає загальній сумі вартості природного газу отриманого ДП "Кременецьке УПРГ" за згаданим правочином у вказаний вище період.
На думку суду, наведене вище у своїй сукупності, свідчить про те, що твердження позивача про дати проведення відповідачем повного розрахунку за отриманий протягом жовтня місяця 2016 року - березня місяця 2017 року (включно) природний газ відповідають дійсним обставинам справи.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а отже наявність підстав для затосування передбаченої чинним законодавством та умовами укладеного правочину відповідальності.
Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань "господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".
Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого природного газу, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків та здійснених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення сум.
Згідно з проведеним судом в межах визначених позивачем періодів перерахунком пені правомірним є нарахування останньої в загальній сумі 7 211, 93 грн. Поряд із цим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає сума пені визначена позивачем - 7 211 грн 75 коп.
Згідно з проведеним судом перерахунком заявленої до стягнення суми 3% річних, в межах визначених позивачем періодів, правомірним є нарахування останніх в загальній сумі 1 792 грн 97 коп. 3% річних в загальній сумі 0,02 грн заявлені до стягнення безпідставно.
Згідно з проведеним судом перерахунком заявленої до стягнення суми інфляційних втрат нарахування останніх в загальній сумі 7 091 грн 68 коп. в межах визначених позивачем періодів є правомірним (проведені судом перерахунки - в матеріалах справи).
Отже, обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги АТ "НАК "Нафтоогаз України" про стягнення з ДП "Кременецьке УПРГ" 7 211 грн 75 коп. пені, 1 792 грн 97 коп. 3% річних та 7 091 грн 68 коп. інфляційних втрат.
Позов в частині стягнення з відповідача 0,02 грн 3% річних є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо посилань відповідача на долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку № НОМЕР_1 , суд відзначає наступне:
Як вже зазначалось вище, умови та порядок проведення розрахунків сторони передбачили в п. п. 6.1 - 6.3 Договору. Зокрема, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу; оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП; за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, які надійшли від Покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
У Договорі на купівлю-продаж природного газу №16-468-РО від 22.08.2016 рахунок № НОМЕР_1 визначено, як поточний рахунок із спеціальним режимом використання Покупця; рахунок № НОМЕР_5 - поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
Долучені відповідачем до матеріалів справи банківські виписки з рахунку ДП "Кременецьке УПРГ" № НОМЕР_1 за період з жовтня місяця 2016 року по квітень місяць 2017 року підтверджують факт внесення релігійними організаціями (його споживачами) коштів саме на рахунок відповідача, як постачальника останніх. Однак, належних та допустимих доказів які б свідчили про перерахування відповідачем отриманих від релігійних організацій коштів за природний газ на визначений у Договорі №16-468-РО від 22.08.2016 поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, долучені відповідачем до матеріалів справи банківські виписки не можуть бути прийняті судом як належні докази, які підтверджують факт своєчасності та проведення відповідно до умов укладеного правочину розрахунків з позивачем за отриманий природний газ.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до вимог ст. ст. 123, 129 ч. 1 п. 2 ГПК України понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом, при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду від 09.10.2019 витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 4 564 грн відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
За вимогами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становив 1 921 грн.
Таким чином, при зверненні (12.07.2019, згідно з відбитком поштового штемпу на конверті) до господарського суду із позовною заявою за №14/4-1550 від 09.11.2018 (вх. №576 від 18.07.2019) про стягнення 16 096,43 грн до сплати підлягав судовий збір в розмірі 1 921 грн.
Поряд із цим, позивачем згідно платіжних доручень за №6010062 від 14.11.2018 та №6009026 від 05.10.2018 сплачено судовий збір в загальній сумі 3 524 грн 00 коп.
Наведене свідчить про те, що в даному випаду має місце переплата судового збору на суму 1 603 грн 00 коп.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Таким чином, позивачу необхідно повернути з Державного бюджету судовий збір в розмірі 1 603 грн 00 коп., з огляду на його переплату. Для повернення зазначеної суми позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-79, 86, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, буд. 4, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 39460902, на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:
- 7 211 грн 75 коп. пені;
- 1 792 грн 97 коп. 3% річних;
- 7 091 грн 68 коп. інфляційних втрат;
- 4 564 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. В задоволенні решти частини позову - відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Повне судове рішення складено 09.06.2020
Суддя І.М. Гирила