36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.06.2020р. Справа № 917/92/20
Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О.,
після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, при секретарі судового засідання Кобець Н. С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П"ятигірське, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 30773272)
до Фізичної особи - підприємця Раджабова Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про стягнення 137 661,72 грн.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (далі - ТОВ "Курганський бройлер", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 96/20 від 17.01.2020р.) до Фізичної особи - підприємця Раджабова Олександра Петровича (далі - ФОП Раджабов О.П., відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки м"яса птиці від 25.08.2017р. № 15/2017/КБ/М на загальну суму 137 661,72 грн., у тому числі 115 088,84грн. - основний борг, 826,00грн. - 3% річних, 1 607,06грн. - інфляційні витрати, 11 508,88грн. - штраф, 8 630,94грн. - пеня.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунку за отриманий від позивача товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка до цього часу не погашена.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.01.2020р. позовну заяву ТОВ "Курганський бройлер" прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
Позивач ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.01.2020р. отримав, що підтверджується наявним в матеріалах справи) повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 47).
17.02.2020р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1882), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 90 088,84грн. основного боргу за договором поставки, 826,00грн. 3% річних, 1 607,06грн. інфляційних витрат, 11 508,88грн. штрафу, 8 630,94грн. пені. Також у зазначеній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом. Подальший розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог.
Також від позивача надійшло клопотання ( за вх. № 1883 від 17.02.2020р.) про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 9006143995 від 17.01.2020р.
Зазначене клопотання задоволено судом.
Ухвала господарського суду Полтавської області від 22.01.2020р. про відкриття провадження у справі, яка направлялась відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві - АДРЕСА_2 і яка співпадає з його місцезнаходженням за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернута підприємством зв'язку до господарського суду у зв"язку з неврученням.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ГПК України).
Заява (письмове повідомлення ) відповідача про зміну місця проживання в матеріалах справи відсутня.
За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 22.01.2020р. вважається врученою відповідачу.
Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 22.01.2020р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у справі належним чином був повідомлений про строки вчинення відповідних процесуальних дії.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не надав.
Згідно ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п"ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.165 (ч.9) ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Між ТОВ "Курганський бройлер" (позивач, за умовами договору - постачальник) та ФОП Раджабовим Олександром Петровичем ( відповідач, за умовами договору - покупець) укладено Договір поставки м"яса птиці № 15/2017/КБ/М від 2508.2017р. (далі - Договір № 15/2017/КБ/М) (а.с. 9-24).
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- в порядку та на умовах, визначених даним Договором, постачальник бере на себе зобов"язання здійснити поставку Товару та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений постачальником Товар (п. 3.1. Договору № 15/2017/КБ/М);
- предметом даного Договору є м'ясо птиці (Товар), що поставляється у кількості, асортименті і цінах, зазначених у видаткових (товарно-транспортних) накладних, що виписуються на кожну окрему партію Товару (п. 3.2. Договору № 15/2017/КБ/М);
- під партією Товару розуміється та кількість й асортимент Товару, що поставляється покупцю згідно його Замовлення, форма якого міститься в Додатку № 1 до даного Договору, що є його невід"ємною частиною (п. 3.3. Договору № 15/2017/КБ/М);
- кількість та асортимент Товару, адреси та дата поставки кожної окремої партії, що поставляється згідно даного Договору, погоджується Сторонами у Замовленнях (Додаток № 1) та визначаються у видаткових товарно-транспортних накладних, що оформлюються на кожну окрему партію Товару (п. 4.4. Договору № 15/2017/КБ/М);
- асортимент, кількість, дата та умови поставки кожної окремої партії Товару визначаються в Замовленнях (Додатку № 1), які направляються постачальнику засобами факсимільного зв"язку або електронного зв"язку або за допомогою системи EDI, У разі неможливості покупця направити постачальну підписане письмове замовлення засобами факсимільного зв"язку або електронного зв"язку або за допомогою системи EDI покупець, за згодою постачальника, має право замовити товар засобами телефонного зв"язку, здійснивши дзвінок на номер відповідального менеджера (п. 5.1., п. 5.2. Договору № 15/2017/КБ/М);
- покупець зобов"язаний прийняти Товар та поставити у видатковій (товарно-транспортній) накладній, акті приймання-передачі продукції, акті приймання - передачі тари: підпис, прізвище, ім"я, по-батькові відповідальної особи, що прийняла Товар; штамп або печатку підприємства (п. 5.9. Договору № 15/2017/КБ/М);
- ціна Договору складається з вартості поставленого Товару протягом строку дії даного Договору (п. 6.2. Договору № 15/2017/КБ/М);
- вартість товару визначається з урахуванням податку на додану вартість на підставі прайс-листів постачальника та вказується у видаткових (товарно-транспортних) накладних на кожну партію Товару (п. 6.3. Договору № 15/2017/КБ/М);
- поставка Товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 1 (одного) робочого дня з моменту направлення покупцем відповідного замовлення на поставку Товару. У випадку відсутності перерахованих покупцем грошових коштів на розрахунковому рахунку постачальника будь-яке відвантаження неможливе (п. 6.5. Договору № 15/2017/КБ/М);
- за порушення строків оплати Товару, визначених п. 6.5 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент просточення за кожен день просточення від вартості неоплаченого Товару. Пеня нараховується протягом 10 (десяти) років з дня, наступного за днем порушення покупцем свого зобов'язання. До закінчення спливу зазначених 10 (десяти років) нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов'язання покупцем (п. 9.2.1. Договору № 15/2017/КБ/М);
- за порушення строків оплати Товару, визначених п. 6.5 даного Договору, понад 5 (п"ять) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальну штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого Товару. Сторони погодили збільшити строк позовної давності для стягнення штрафу, за домовленістю сторін, зазначений строк становить 10 (десять) років (п. 9.2.3. Договору № 15/2017/КБ/М).
На виконання умов Договору № 15/2017/КБ/М та замовлень відповідача позивач поставив товар на загальну суму 155 088,84грн., що підтверджується:
- видатковою накладною (товарно - транспортна накладна) № КБ-00002364 від 19.09.2019р. на суму 7 797,96грн., актом прийому-передачі продукції № КБ-00002364/А до ТТН № КБ-00002364 від 19.09.2019р. (а.с. 25, 26);
- видатковою накладною (товарно - транспортна накладна) № КБ-00002508 від 03.10.2019р. на суму 147 290,88грн., актом прийому-передачі продукції № КБ-00002508/А до ТТН № КБ-00002508 від 03.10.2019р. (а.с. 27, 28).
При цьому, позивач зазначає, що з огляду на довгострокові господарські взаємовідносини між сторонами, поставку товару позивач здійснив без попередньої оплати.
Відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі 40 000,00грн., сплативши 20.11.2019р. - 25 000,00грн., 22.11.2019р. - 10 000,00грн., 27.11.2019р. - 5 000,00грн. У зв"язку з цим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 115 088,84грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019р. по 05.12.2019р., підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками (а.с. 29).
За змістом позовної заяви на дату подачі позову борг становив 115 088,84грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №15/2017/КБ/М в сумі 115 008,84грн. Крім цього, позивач на підставі умов Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 826,00грн. 3% річних, 1 607,06грн. інфляційних втрат, 11 508,88грн. штрафу та 8 630,94грн. пені.
Після відкриття провадження у справі позивач подав заяву (вх. № 1882 від 17.02.2020р.) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 90 088,84грн. заборгованості за договором поставки, 826,00грн. 3% річних, 1 607,06грн. інфляційних втрат, 11 508,88грн. штрафу та 8 630,94грн. пені. В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що з моменту направлення позовної заяви відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 25 000,00грн. згідно наступних платіжних доручень: № КБ - 00001964 від 06.12.2019р. на суму 5 000,00грн.; № КБ - 00002049 від 27.12.2019р. на суму 5 000,00грн.; № КБ - 00000048 від 07.01.2020р. на суму 5 000,00грн.; № КБ - 00000066 від 22.01.2020р. на суму 5 000,00грн.; № КБ - 00000132 від 05.02.2020р. на суму 5 000,00грн..
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом. Отже, розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору № №15/2017/КБ/М від 25.08.2019р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Факт поставки позивачем товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
Відповідач, в порушення своїх зобов'язання за Договором, оплату поставленого товару здійснив частково, в сумі 40 000,00грн., у зв"язку з чим у відповідача станом на 05.12.2019р. утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 115 088,84грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019р. по 05.12.2019р., підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками.
В подальшому відповідач в рахунок погашення заборгованості за товар перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 25 000,00грн. згідно наступних платіжних доручень: № КБ - 00001964 від 06.12.2019р. на суму 5 000,00грн.; № КБ - 00002049 від 27.12.2019р. на суму 5 000,00грн.; № КБ - 00000048 від 07.01.2020р. на суму 5 000,00грн.; № КБ - 00000066 від 22.01.2020р. на суму 5 000,00грн.; № КБ - 00000132 від 05.02.2020р. на суму 5 000,00грн.;
При цьому, як свідчать матеріали справи, сума основного боргу в загальному розмірі 15 000,00грн. (згідно платіжних доручень № КБ - 00001964 від 06.12.2019р., № КБ - 00002049 від 27.12.2019р. та № КБ - 00000048 від 07.01.2020р.) була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом, решта суми - після відкриття провадження у даній справі.
З урахуванням зазначеного, залишок заборгованості відповідача за поставлений товар станом на момент прийняття рішення становить 90 088,84грн.
На момент прийняття рішення доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 90 088,84грн., в задоволенні частини позовних вимог про стягнення 15 000,00грн. основного боргу, які сплачені відповідачем до звернення позивача до суду з позовом, суд відмовляє в задоволенні заявлених вимог.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 8 630,94грн. пені за період з 04.10.2019р. по 19.12.2019р. та 11 508,88грн. штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (розрахунок - а.с. 7).
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст.ст.546, 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Суд зауважує, що штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірного зобов'язання припиняється через 6 місяців із дня, коли боржник повинен був виконати зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 9.2.1. Договору № 15/2017/КБ/М сторони узгодили, що за порушення строків оплати Товару, визначених п. 6.5 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент просточення за кожен день просточення від вартості неоплаченого Товару. Пеня нараховується протягом 10 (десяти) років з дня, наступного за днем порушення покупцем свого зобов'язання. До закінчення спливу зазначених 10 (десяти років) нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов'язання покупцем.
За порушення строків оплати Товару, визначених п. 6.5 даного Договору, понад 5 (п"ять) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальну штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого Товару. Сторони погодили збільшити строк позовної давності для стягнення штрафу, за домовленістю сторін, зазначений строк становить 10 (десять) років (п. 9.2.3. Договору № 15/2017/КБ/М).
Тобто, умовами Договору № 15/2017/КБ/М сторони погодили застосування у разі порушення термінів оплати товару пеню та штраф одночасно.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 02.04.2019р. у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17, від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору.
Дії відповідача є порушенням умов Договору № 15/2017/КБ/М, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов п. 6.2 Договору.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу та встановив, що заявлений до стягнення розмір штрафу відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання, здійснених відповідачем проплат) та встановив невірне визначення позивачем періоду нарахування пені з огляду на часткову сплату суми боргу в розмірі 5 000,00грн. 06.12.2019р. Згідно здійсненого судом перерахунку пені (в межах періоду визначеного позивачем - з 04.10.2019р. по 19.12.2019р. ) загальна суму пені має становити 9 004,72грн., що перевищує розмір пені заявлений позивачем до стягнення з відповідача (8 630,94грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму пені більшу аніж заявлено позивачем у позові (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 630,94грн.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 04.10.2019р. по 19.12.2019р. в сумі 826,00грн. та інфляційні втрати в сумі 1 1607,06грн. за період жовтень 2019р. - листопад 2019р. (розрахунок - а.с. 7).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та річних, суд встановив, що позивач при здійсненні розрахунку не правильно визначив періоди існування заборгованості та здійснив відповідні нарахування за дні фактичної сплати заборгованості. Крім цього, при перевірці розрахунків інфляційних втрат та річних позивача судом виявлено деякі математичні помилки.
Згідно здійсненого судом перерахунку 3% річних (в межах визначеного позивачем періоду (з 04.10.2019р. по 19.12.2019р.) та здійснених відповідачем проплат ) загальна сума нарахувань має становити 852,45грн., що перевищує розмір 3% річних заявлений позивачем до стягнення з відповідача (826,00грн.)
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, яка визначає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 826,00грн.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні суми інфляційних втрат позивачем, окрім вищевикладеного, не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З врахуванням зазначеного стягненню підлягають інфляційні втрати (в межах періоду визначеного позивачем) за період з 01.11.2019р. по 30.11.2019р. в розмірі 155,09грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.
Перевірка правильності нарахувань позивача здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон".
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 90 088,84грн. основного боргу, 8 630,94грн. пені, 11 508,88грн. штрафу, 826,00грн. 3% річних, 155 09грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині - позов задоволенню не підлягає.
Позивач у позові просить суд покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
До початку підготовчого засідання у даній справі позивачем подано суду орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з витрат на оплату судового збору та витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по вказаній справі суд виходить з наступного.
За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При подачі даного позову позивачем сплачено 2 102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 17.01.2020р. № 9006143995 (а.с. 59). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 21.01.2020р. (а.с. 60).
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається у розмірі 2 074,91грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 8 900,00грн.
В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:
- копію Договору про надання правової допомоги № 20-12/19 від 20.12.2019р., укладений між ТОВ "Курганський бройлер" та адвокатом Кіфою Інною Олександрівною;
- копію довіреності № 20/12-2019 від 20.12.2019р., виданої Кіфі Інні Олександрівні ;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії 3 Р № 21/1983 від 26.03.2019р. , виданого Кіфі Інні Олександрівні .
При цьому, в долученому до позовної заяви розрахунку судових витрат зазначено, що ордер про отримання коштів буде надано суду до вирішення справи по суті. Проте, зазначений ордер позивачем суду не надано.
За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем - ТОВ "Курганський бройлер" (за умовами договору - Замовник) та адвокатом Кіфою Інною Олександрівною (за умовами договору - Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги № 20-12/19 від 20.12.2019 р.., згідно якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги адвоката в порядку та на умовах визначених договором та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме підготувати позовну заяву про стягнення боргу з Фізичної особи - підприємця Раджабова О.П. за Договором поставки м'яса птиці від 25.08,2017 № 15/2017/КБ/М та забезпечити представництво інтересів Замовника в суді першої інстанції під час розгляду даної позовної заяви.
В п. 2.1., 2.2. Договору про надання правової допомоги № 20-12/19 від 20.12.2019 р. сторони узгодили, що вартість послуг визначається сторонами в розмірі 8 900,00грн. та фіксується в актах виконаних робіт, який підписується сторонами. Замовник також може здійснювати попередню оплату наданих послуг. Замовник зобов"язаний перерахувати суму зазначену в акті виконаних робіт протягом 5 днів з моменту підписання такого акту.
Надання адвокатом послуг, визначених умовами Договору про надання правової допомоги № 20-12/19 від 20.12.2019 р. підтверджується матеріалами справи. Так, представником позивача Кіфою І .О. підготовлена та подана до суду позовна заява до Раджабова О.П. про стягнення заборгованості за Договором поставки м'яса птиці від 25.08.2017 № 15/2017/КБ/М, оформлено додатки до зазначеної позовної заяви, а також після відкриття провадження у справі подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про залучення до матеріалів справи документів.
Також судом прийнято до уваги, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін і не передбачає проведення судового засідання у справі.
При цьому, при вирішенні питання про доведеність витрат на правничу допомогу, судом враховано, що відсутність в матеріалах справи акта виконаних робіт, підписання якого обумовлено умовами Договору про надання правової допомоги № 20-12/19 від 20.12.2019 р. не позбавляє суд можливості оцінити реальний обсяг наданих адвокатом послуг на підставі інших доказів.
Суд встановив, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн. Також за висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, що наведені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Як вже зазналося вище, до ч.1 та ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що рішенням суду у справі № 917/92/19 позовні вимоги задоволені частково, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково, в розмірі 8 785,30грн.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Раджабова Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П"ятигірське, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 30773272) 90 088,84грн. основного боргу, 8 630,94грн. пені, 11 508,88грн. штрафу, 826,00грн. 3% річних, 155 09грн. інфляційних втрат, 2 074,91грн. витрат по сплаті судового збору та 8 785,30грн. витрат на правничу допомогу.
3. В іншій частині - у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 01.06.2020 р.
Суддя О.О. Ореховська