"04" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1055/20
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
розглянувши справу а позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго" до Південного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про стягнення 21 245,62 грн.,-
15.04.2020 року позивач - Акціонерне товариство "Херсонобленерго" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1095/20) до відповідача - Південного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про стягнення 21 245,62 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення справи до розгляду по суті на "14" травня 2020 р. о 10:45 год.
05.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№11241/20, відповідно до якого позивач просить суд розглядати справу №916/1055/20 без участі уповноваженого представника, за наявними матеріалами справи.
12.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.№11826/20 про надання копій матеріалів, а саме надіслати до відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів по справі №916/1055/20.
Також 12.05.2020р. від відповідача надійшло клопотання за вх.№11823/20 про повернення позовної заяви, через те, що на думку відповідача наданими до суду документами позивачем не підтверджено те, що позовну заяву підписано особою, яка має право її підписувати.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2020р. було відкладено розгляд справи на 04.06.2020р. о 10:30 год.
28.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№13627/20, відповідно до якого позивач просить суд розглядати справу №916/1055/20 без участі уповноваженого представника, за наявними матеріалами справи.
29.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло заперечення за вх.№13763/20 на клопотання про повернення позовної заяви, відповідно до якого вказує про наявність підтверджених повноважень доданих до позовної заяви, а саме копії довіреності адвоката Анісімова В.В. та копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Представник відповідача Південного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в судові засідання по справі не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.
Господарський суд вважає, що ним було вжито усіх необхідних заходів щодо належного повідомлення Південного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про місце, дату та час судового засідання.
За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодного клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, що також не позбавляє суд можливості прийняти рішення за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
04.06.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:
28 жовтня 2014 р„ між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області укладено Договір про постачання електричної енергії № 1171 (надалі - Договір).
23.03.2018 р. у зв'язку з реорганізацією юридичної особи Додатковою угодою були внесені відповідні зміни до Договору де змінено назву Споживача та реквізити на Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі по тексту - Відповідач, Споживач).
Правонаступником ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" є Акціонерне товариство "Херсонобленерго".
Згідно із Розділом 1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Об'єкт Споживача, що забезпечується електроенергією, та його місце знаходження - зазначено у додатку № 5 до Договору - "адмінбудівля" за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Горького. 25.
Відповідно до п.п. 2.3.3. п. 2.3. Договору - Споживач прийняв на себе зобов'язання оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 2 до Договору.
У п. 1. Додатку № 2 до Договору ("Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації" (з використанням попередньої оплати) вказано, Споживач знімає показання електролічильників у встановлені цим Додатком дати та протягом 0,5 доби з моменту зняття показань зобов'язаний довести їх значення до Постачальника; При цьому, відповідно до п. З рахунок на оплату електроенергії має бути оплачений Споживачем протягом 5 операційних днів віл дня отримання відповідного рахунку.
Пунктом 1.2.2 ПРРЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок за розрахунковий період (за активну електричну енергію) - повний розрахунок споживача за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію згідно з призначенням платежу відповідно до умов договору. Відповідно до п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
На виконання умов Договору на постачання електроенергії №1171 від 28.10.2014р., у Травні 2018 р., згідно наданого Споживачем Акту про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії та Акту прийому-передачі активної електроенергії №5а Позивач поставив Відповідачу активну електроенергію в кількості 6586 кВт/год на суму 17715,82 грн., у Червні 2018р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії №6а Позивач поставив Відповідачу активну електроенергію в кількості 56 кВт/год на суму 150,64 грн., у Липні 2018 р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії № 7а в кількості 54 кВт/год на суму 144, 55 грн., у Серпні 2018 р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії № 8а в кількості 54 кВт/год на суму 144, 55 грн., у Вересні 2018 р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії № 9а в кількості 75 кВт/год на суму 200,76 грн., у Листопаді 2018 р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії №11а в кількості 78 кВт/год на суму 211,58 грн.
08 жовтня 2019 року, на виконання умов пунктів 2, 3 Додатку № 2 до Договору позивач, супровідним листом направив Акти прийому-передачі активної електроенергії та Рахунки за період травень 2018 р. - листопад 2018 р. на суму 18567,90 грн, (в т.ч. ПДВ) за спожиту активну електроенергію.
Зазначений лист разом з актами та рахунками був вручений Відповідачу 11.10.2019р.. про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно із п. 1.21 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання.
З урахуванням вищезазначеного, граничний термін зобов'язання оплати вищезазначеного рахунку настав 22.10.2019 р.
За таких обставин, відповідач за період травень 2018 р., - листопад 2018 р., здійснив споживання електричної енергії на суму 18567,90грн., та в порушені умов Договору не здійснив в повному обсязі оплату, у зв'язку з чим, станом на момент звернення до суду із позовною заявою за Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції перед АТ "Херсонобленерго" рахується заборгованість з оплати активної електричної енергії в сумі 18567,90 грн.
Згідно із п.5.2.1. ПРРЕЕ Електропостачальник має право: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Підпунктом 5.5.5.4 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі згідно умов договору.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені за несвоєчасну оплату рахунків за активну електроенергію у розмірі - 2 298,58грн., 3% річних у розмірі - 268,16грн. та суму інфляційних втрат у розмірі - 110,98грн.
Пунктом 5 додатку № 2 до Договору №1171 передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, Акціонерне товариство "Херсонобленерго" звернулось до суд з відповідним позовом та просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача Південного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції суму заборгованості у розмірі 21 245,62грн.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положенні про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору і постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними Договору №1171 від 28.10.2014р. про постачання електричної енергії.
Згідно із Розділом 1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Об'єкт Споживача, що забезпечується електроенергією, та його місце знаходження - зазначено у додатку № 5 до Договору - "адмінбудівля" за адресою: Херсонська область , м. Гола Пристань, вул. Горького. 25.
Відповідно до п.п. 2.3.3. п. 2.3. Договору - Споживач прийняв на себе зобов'язання оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 2 до Договору.
У п. 1. Додатку № 2 до Договору ("Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації" (з використанням попередньої оплати) вказано, Споживач знімає показання електролічильників у встановлені цим Додатком дати та протягом 0,5 доби з моменту зняття показань зобов'язаний довести їх значення до Постачальника; При цьому, відповідно до п. З рахунок на оплату електроенергії має бути оплачений Споживачем протягом 5 операційних днів віл дня отримання відповідного рахунку.
Пунктом 1.2.2 ПРРЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок за розрахунковий період (за активну електричну енергію) - повний розрахунок споживача за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію згідно з призначенням платежу відповідно до умов договору. Відповідно до п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
На виконання умов Договору на постачання електроенергії №1171 від 28.10.2014р., у Травні 2018 р., згідно наданого Споживачем Акту про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії та Акту прийому-передачі активної електроенергії №5а Позивач поставив Відповідачу активну електроенергію в кількості 6586 кВт/год на суму 17715,82 грн., у Червні 2018р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії №6а Позивач поставив Відповідачу активну електроенергію в кількості 56 кВт/год на суму 150,64 грн., у Липні 2018 р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії № 7а в кількості 54 кВт/год на суму 144, 55 грн., у Серпні 2018 р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії № 8а в кількості 54 кВт/год на суму 144, 55 грн., у Вересні 2018 р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії № 9а в кількості 75 кВт/год на суму 200,76 грн., у Листопаді 2018 р., згідно Акту прийому-передачі активної електроенергії №11а в кількості 78 кВт/год на суму 211,58 грн.
08 жовтня 2019 року, на виконання умов пунктів 2, 3 Додатку № 2 до Договору позивач, супровідним листом направив Акти прийому-передачі активної електроенергії та Рахунки за період травень 2018 р. - листопад 2018 р. на суму 18567,90 грн, (в т.ч. ПДВ) за спожиту активну електроенергію.
Згідно із п.5.2.1. ПРРЕЕ Електропостачальник має право: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Підпунктом 5.5.5.4 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі згідно умов договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відповідач за період травень 2018 р., - листопад 2018 р., здійснив споживання електричної енергії на суму 18 567,90грн., та в порушені умов Договору не здійснив в повному обсязі оплату, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у загальній сумі 18 567,90грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 18 567,90грн.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені за несвоєчасну оплату рахунків за активну електроенергію у розмірі - 2 298,58грн., 3% річних у розмірі - 268,16грн. та суму інфляційних втрат у розмірі - 110,98грн.
Пунктом 5 додатку № 2 до Договору №1171 передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Щодо тверджень відповідача щодо повернення позовної заяви на підставі відповідного клопотання, господарський суд вказує наступне:
Відповідно до ст. 60 ГПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення. Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вказана стаття не містить в переліку документів - Договору про надання правової допомоги, які підтверджують повноваження адвоката по конкретній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність, передбачено, документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Касаційний господарський суд у складі Верховного суду по справі №904/4098/18 від 27.03.2019р., визнав наявність чинної та належно оформленої довіреності доданої до справи достатнім підтвердженням повноважень представника, що не передбачає обов'язку сторони долучати інші документи.
В якості підтвердження повноважень підписанта до позовної заяви було надано позивачем копію довіреності адвоката Анісімова В.В. та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Крім того, з тексту довіреності №07/016-20 від 02.01.2020р. вбачається, що довіреність видано власне адвокату Анісімову В.В., а не фізичній особі.
Наявність такої довіреності доданої до позовної заяви не передбачає обов'язку позивачу долучати до позову інші документи, що посвідчують повноваження представника.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволені вказаного клопотання відповідача за вх.№11823/20 від 12.05.2020р. про повернення позовної заяви.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судове засідання відповідач не з'явився хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Акціонерного товариства "Херсонобленерго" до Південного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про стягнення 21 245,62 грн.- задовольнити.
2.Стягнути з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (65017, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 9; код ЄДРПОУ: 40867311; п/р № 35215037098157 у ДКСУ м. Київ, МФО: 820172) на користь АТ "Херсонобленерго" (73003, м. Херсон, вул. Пестеля, 5; код ЄДРПОУ: 05396638, поточний рахунок № НОМЕР_1 в ТВБВ № 10021 / 01 ФХОУ Ощадбанк, МФО: 352457, код 02766367 UA НОМЕР_2) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 18 567 /вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім/ грн. 90 коп., пеню у розмірі 2 298 / дві тисячі двісті дев'яносто вісім/ грн. 58 коп., 3 % річних у розмірі 268 / двісті шістдесят вісім/ грн. 16 коп., інфляційні витрати у розмірі - 110 / сто десять/ грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві / грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повний текст складено 09 червня 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут