28 травня 2020 року Справа № 915/2452/19
м.Миколаїв
За позовом: Акціонерного товариства "Укрзалізниця", (03150, м.Київ, вул Тверська, 5, адреса для листування: 03035, м.Київ, вул. Льва Толстого, 61, Філія "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця").
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кордік Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_1 ),
про: усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та виселення, -
Суддя Ткаченко О.В.
Без участі представників учасників справи.
СУТЬ СПОРУ: 21.12.2019 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ФОП Кордік Л.В. про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та виселення, яка мотивована продовженням використання відповідачем орендованого майна без належної правової підстави після закінчення строку дії договору оренди №РОФ-765 від 01.06.2009р.
Ухвалою суду від 24.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04 лютого 2020 року об 11:00, а також, з-поміж іншого, запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України.
Ухвала суду від 24.12.2019 була надіслана на адресу відповідача та отримана ним 27.12.2019, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, заперечень проти позову не надав, у підготовче засідання не з'явився.
Ухвалою суду від 04.02.2020 було закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 03.03.2020 о 10:30.
Ухвалою суду від 03.03.2020 було відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні 18 березня 2020 року о 14:00.
Проте у зв'язку із вжиттям карантинних заходів та перебуванням суддів Господарського суду Миколаївській області у період з 17.03.2020 по 27.03.2020 у відпустках судове засідання, призначене на 18.03.2020 не відбулось, про що учасникам справи направлено відповідне повідомлення.
З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови від 04.05.2020р. №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради "Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом" № 35-р від 13.03.2020р.), з 16.03.2020р. було обмежено доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних заходів з 11.05.2020, ухвалою суду від 15.05.2020 розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 28 травня 2020 року о 12 год. 30 хв., а також запропоновано учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, на підставі наявних документів, у зв'язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №291 від 12.04.2020р., подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву), а також повідомлено учасників справи про те, що за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше, справу буде розглянуто без участі представників учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Станом на день проведення судового засідання заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від сторын до суду не надходило.
В судове засідання 28.05.2020 учасники справи не з'явились, про причини неявки не повыдомили.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України на подання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Ухвала суду від 24.12.2019 була отримана відповідачем 27.12.2019, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. (а.с. 48)
Інші ухвали суду надсилались відповідачу на адресу місцезнаходження, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення», «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За приписами п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
З огляду на наведене, суд вважає, що учасники справи були належним чином повідомлені про місце та час розгляду, а судом було вичерпано усі процесуальні можливості для повідомлення сторін.
Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою, зокрема, Єдиного державного реєстру судових рішень.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги рекомендації Ради суддів України від 16.03.20р. №9рс-186/20 та Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Враховуючи викладене, керуючись приписами до ч.9 ст.165 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
У судовому засіданні 28.05.2020 судом у відповідності до ст.ст.233, 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд встановив.
01.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Кордік Людмилою Володимирівною, як орендарем, був укладений договір №РОФ-765 оренди державного нерухомого майна (а.с.10-12) (далі - Договір).
Згідно п.п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину будівлі громадського туалету загальною площею 37,8 кв.м., розміщену за адресою: Привокзальна площа, 1, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 Одеської залізниці.
Майно було передано у користування орендаря за актом приймання-передавання (Додаток 2 до договору оренди №РОФ-765 від 01.06.2009 (а.с.13).
Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір укладено строком на 364 дні, що діє з 01.06.2009 по 31.05.2010 включно.
21.04.2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та ФОП Кордік Л.В. уклали договір № 1 про внесення змін до договору оренди державного майна РОФ-765 зід 01.06.2009. щодо продовження дії договору оренди на 2 роки 363 дні з 01.06.2010 по 28.05.2013 р. включно.
Додатковим договором № 2 від 15.07.2013 року продовжено дію договору оренди з 28.05.2011 до 31.12.2013 року.
Додатковим договором № 3 від 13.01.2014 року продовжено дію договору оренди з 31.12.2013 до 30.12.2014 року.
Додатковим договором № 4 від 19.12.2014 року продовжено дію договору оренди з ЗОЛ2.2014 до 31.03.2015 року,
Додатковим договором № 5 зід 09.04.2015 року продовжено дію договору оренди з 31.03.2015 до 31.07.2015 року.
Додатковим договором № 6 зід 20.07.2015 року продовжено дію договору оренди з 31.07.2015 до 31.12.2015 року.
Додатковим договором від 12.02.2016 встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 01.06.2009 №РОФ-765 є ПАТ "Укрзалізниця" (а.с.20), яке в подальшому було перейменовано в АТ "Укрзалізниця", строк дії договору було продовжено до 31 березня 2016 року включно.
Додатковим договором від 31.03.2016 сторони продовжили строк дії договору до 30 червня 2016 року включно.
Додатковим договором від 07.07.2016 року продовжено дію договору оренди з 01 липня до 31 липня 2016 року.
Додатковим договором від 31.08.2016 року продовжено дію договору оренди до 31 жовтня 2016 року включно.
Додатковим договором від 16.11.2016 року продовжено дію договору оренди до 31 березня 2017 року включно.
Додатковим договором від 06.04.2017 року продовжено дію договору оренди до 31 грудня 2017 року включно.
Додатковим договором від 09.01.2018 року продовжено дію договору оренди до 31 березня 2018 року включно.
Додатковим договором від 07.05.2018 року продовжено дію договору оренди з 1 квітня до 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження. Таким чином кінцевим строком дії Договору сторони визначили 30.06.2018 включно. (а.с. 29)
Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абз.2 п.10.6 Договору). (а.с. 12)
У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом двадцяти робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю за участю Балансоутримувача. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання за участю Балансоутримувача. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (п.п.10.9, 10.10 Договору).
У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору, зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу Балансоутримувача (п.10.4 Договору).
Позивач вказує, що оскільки відповідач не повернув позивачу спірне орендоване майно та продовжив користуватися ним після припинення договору оренди, він звернувся з даним позовом до відповідача за захистом свого порушеного права.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно якого в силу положень ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідач отримав майно в оренду, про що свідчить підписаний з обох сторін акт приймання передачі спірного приміщення.
Відповідно до положень ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Як встановлено вище, додатковим договором від 07.05.2018 року продовжено дію договору оренди з 1 квітня до 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження. Таким чином кінцевим строком дії Договору сторони визначили 30.06.2018 включно. (а.с. 29)
Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч.1 ст.291 ГК України).
Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абз.2 п.10.6 Договору).
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч.1 ст.291 ГК України).
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.4 ст.284 ГК України).
Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору, зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу Балансоутримувача (п.10.5 Договору).
Як свідчать матеріали справи, сторони неодноразово за взаємним погодженням продовжували дію договору оренди шляхом укладення додаткових договорів.
Проте враховуючи внесені додатковим договором від 07.05.2018 року зміни, а саме дію договору оренди було продовжено з 1 квітня до 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження, сторони дійшли згоди, що кінцевим строком дії договору сторони є 30.06.2018 включно та продовженню цей строк не підлягає. (а.с. 29)
Згідно вимог ч.4 ст.74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч.3,4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 73,74,76,77,86 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факт припинення договору, не надано доказів звільнення орендованого майна, а тому суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір у розмірі 1921,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Виселити фізичну особу-підприємця Кордік Людмилу Володимирівну ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) з частини будівлі громадського туалету площею 37,8 кв.м. за адресою: м.Миколаїв, вул. Привокзальна площа , 1 .
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кордік Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрзалізниця", (03150, м.Київ, вул Тверська, 5, адреса для листування: 03035, м.Київ, вул. Льва Толстого, 61, ЄДРПОУ 40075815) 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Рішення у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано судом "09" червня 2020 року.
Суддя О.В. Ткаченко