ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2020Справа № 910/11302/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця
про стягнення 743 014,63 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники учасників сторін:
Від позивача: не з'явились
Від відповідача: не з'явились
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафну у розмірі 743014,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем несвоєчасно виконано взяті на себе за договорами перевезення зобов'язання, у зв'язку з чим позивач просить стягнути штраф у судовому порядку.
Ухвалою суду від 28.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11302/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
08.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Відповідачем до відзиву долучено клопотання про поновлення строків на подання відзиву, оскільки, вони були пропущені з поважних причин. На думку відповідача, регіональна філія "Донецька залізниця" є відповідачем у справі, а ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на адресу Акціонерного товариства "Укрзалізниця". Оскільки РФ "Донецька залізниця" отримала ухвалу суду лише 11.09.2019, то причини пропуску строку на подання відзиву є поважними.
Відзив залишено судом без розгляду, в зв'язку з пропуском з боку відповідача строку на його подання, наданого судом.
15.10.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки, відповідачем було несвоєчасно подано відзив і відповідно позивач у встановлені судом строки не мав змоги подати відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 22.10.2019 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.11.2019. Надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
22.10.2019 та 24.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення проти зменшення розміру штрафу.
11.11.2019 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на послуги адвоката.
15.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував, просив відмовити у стягненні штрафу на суму 203641,80 грн, та зменшити решту частини штрафу у розмірі 539372,83 грн до 5% - 26968,64 грн. Відповідач вказує, що при здійсненні нарахування штрафу не були враховані акти загальної форми, які є підставою для збільшення строків доставки. Відповідачем надано власний розрахунок, згідно якого сума штрафу менша на 203641,80 грн, тобто обгрунтованим є штраф у сумі 539372,83 грн. До відзиву відповідач долучив акти загальної форми, які, на його думку, є підставою для зміни строків доставки вантажу. Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафу до 5 %, що становить 26968,64 грн., обгрунтоване відсутністю вини залізниці у затримці строків виконання перевезень, вчинення позивачем перешкод у плідній роботі залізниці, здійснення перевезень на непідконтрольних Україні територіях.
28.11.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 12.12.2019.
04.12.2019 від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції, ухвалою суду від 05.12.2019 відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
06.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
12.12.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 19.12.2019.
Ухвалою суду від 19.12.2019 підготовче засідання відкладено на 27.01.2020 та витребувано у відповідача оригіналів актів згідно переліку. Ухвалою суду від 20.12.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
24.01.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від позивача підписане ЕЦП.
Ухвалою суду від 27.01.2020 підготовче засідання відкладено на 17.02.2020 та повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 19.12.2019.
11.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 17.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 12.03.2020.
Ухвалою суду від 12.03.2020 судове засідання відкладено на 06.04.2020.
27.03.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.
30.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
03.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
06.04.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
06.04.2020 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.
09.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 28.04.2020 судове засідання у справі призначено на 04.06.2020.
25.05.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника підписане ЕЦП.
В судове засідання 04.06.2020 представники сторін не з'явились, про дату судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
На підставі залізничних накладних № 42716803 від 19.12.2018, № 42718783 від 19.12.2018, № 42708974 від 19.12.2018, № 42136598 від 22.12.2018, № 42699744 від 19.12.2018, № 42711242 від 19.12.2018, № 42715623 від 19.12.2018, № 42605287 від 16.12.2018, № 42605345 від 16.12.2018, № 42605253 від 16.12.2018, № 42810234 від 22.12.2018, № 42775015 від 21.12.2018, № 42836726 від 23.12.2018, № 42232371 від 05.12.2018, № 42817486 від 22.12.2018, № 42561217 від 15.12.2018, № 42369868 від 09.12.2018, № 42295113 від 07.12.2018, № 42815746 від 22.12.2018, № 42719229 від 19.12.2018, № 42719161 від 19.12.2018, № 42845362 від 23.12.2018, № 42136606 від 22.12.2018, № 42833004 від 23.12.2018, № 42804450 від 22.12.2018, № 42834127 від 23.12.2018, № 42813212 від 22.12.2018, № 42806026 від 22.12.2018, № 42843888 від 23.12.2018, № 42844001 від 23.12.2018, № 42843987 від 23.12.2018, № 42560284 від 15.12.2018, № 42804243 від 25.12.2018, № 42831883 від 23.12.2018, № 42658559 від 18.12.2018, № 42713891 від 19.12.2018, № 42831875 від 23.12.2018, № 42831685 від 23.12.2018, № 42750984 від 20.12.2018, № 42845792 від 23.12.2018, № 42800201 від 22.12.2018, № 42705368 від 19.12.2018, № 42558387 від 15.12.2018, № 42625392 від 17.12.2018, № 42756593 від 21.12.2018, № 42749770 від 20.12.2018, № 42993824 від 28.12.2018, № 42883132 від 24.12.2018, № 42671297 від 18.12.2018, № 42923367 від 26.12.2018, № 42711325 від 19.12.2018, № 40029282 від 29.12.2018, № 42663773 від 18.12.2018, № 42664789 від 18.12.2018, № 42664748 від 18.12.2018, № 42664763 від 18.12.2018, № 42664755 від 18.12.2018, № 42664771 від 18.12.2018, № 42968826 від 27.12.2018, № 42968842 від 27.12.2018, № 42968834 від 27.12.2018, № 42930784 від 26.12.2018, № 42701946 від 19.12.2018, № 42598078 від 16.12.2018, № 42661207 від 18.12.2018, № 42844928 від 23.12.2018, № 42844829 від 23.12.2018, № 42940585 від 26.12.2018, № 40112062 від 31.12.2018, № 42938209 від 26.12.2018, № 40094419 від 31.12.2018, № 42994939 від 28.12.2018, № 40036717 від 29.12.2018, № 40042905 від 29.12.2018, № 40042889 від 29.12.2018, № 40059990 від 30.12.2018, № 42937284 від 26.12.2018, № 40033102 від 29.12.2018, № 40033318 від 29.12.2018, № 40033094 від 29.12.2018, № 40037129 від 29.12.2018, № 40036790 від 29.12.2018, № 40036709 від 29.12.2018, № 40036857 від 29.12.2018, № 42866699 від 24.12.2018, № 40043366 від 29.12.2018, № 40034266 від 29.12.2018, № 40071524 від 30.12.2018, № 42910398 від 25.12.2018, № 40066458 від 30.12.2018, № 40066425 від 30.12.2018, № 40110306 від 31.12.2018, № 42875005 від 24.12.2018, № 42661579 від 18.12.2018, № 40175838 від 02.01.2019, № 40109944 від 31.12.2018, № 40109779 від 31.12.2018, № 40109480 від 31.12.2018, № 42082222 від 01.12.2018, № 42808329 від 22.12.2018, № 42808337 від 22.12.2018, № 42808345 від 22.12.2018, № 40259723 від 05.01.2019, № 40231912 від 04.01.2019, № 40231946 від 04.01.2019, № 40064677 від 30.12.2018, № 40064347 від 30.12.2018, № 40005720 від 28.12.2018, № 40042897 від 29.12.2018, № 40040917 від 29.12.2018, № 40111593 від 31.12.2018, № 40260663 від 05.01.2019, № 40266041 від 05.01.2019, № 40269151 від 05.01.2019, № 40266249 від 05.01.2019, № 40412678 від 09.01.2019, № 40410706 від 09.01.2019, № 40407454 від 09.01.2019, № 40409930 від 09.01.2019, № 40410680 від 09.01.2019, № 40390254 від 09.01.2019, № 40002404 від 28.12.2018, № 40405284 від 09.01.2019, № 40410730 від 09.01.2019, № 40010936 від 28.12.2018, № 42997726 від 28.12.2018, № 42997692 від 28.12.2018, № 42929646 від 26.12.2018, № 40002396 від 28.12.2018, № 42992883 від 28.12.2018, № 40518144 від 13.01.2019, № 40467870 від 11.01.2019, № 40602161 від 15.01.2019, № 40575680 від 14.01.2019, № 40700304 від 18.01.2019, № 40836306 від 22.01.2019, № 40838674 від 22.01.2019 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" здійснювало перевезення вантажів на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат Азовсталь".
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до статті 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.
Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.
Пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а також статті 23 Статуту передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Згідно з пунктом 8 "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до пункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км., 200 км., та 150 км.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
За пунктом 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Згідно з статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи залізничних накладних відповідач доставив вантаж позивачу з простроченням.
Прострочення доставки за накладними: № 42716803 від 19.12.2018, № 42718783 від 19.12.2018, № 42708974 від 19.12.2018, № 42699744 від 19.12.2018, № 42711242 від 19.12.2018, № 42715623 від 19.12.2018, № 42605287 від 16.12.2018, № 42605345 від 16.12.2018, № 42605253 від 16.12.2018, № 42775015 від 21.12.2018, № 42232371 від 05.12.2018, № 42561217 від 15.12.2018, № 42369868 від 09.12.2018, № 42295113 від 07.12.2018, № 42719229 від 19.12.2018, № 42719161 від 19.12.2018, № 42136606 від 22.12.2018, № 42833004 від 23.12.2018, № 42834127 від 23.12.2018, № 42806026 від 22.12.2018, № 42843888 від 23.12.2018, № 42844001 від 23.12.2018, № 42843987 від 23.12.2018, № 42560284 від 15.12.2018, № 42804243 від 25.12.2018, № 42831883 від 23.12.2018, № 42658559 від 18.12.2018, № 42713891 від 19.12.2018, № 42831875 від 23.12.2018, № 42831685 від 23.12.2018, № 42750984 від 20.12.2018, № 42845792 від 23.12.2018, № 42800201 від 22.12.2018, № 42705368 від 19.12.2018, № 42558387 від 15.12.2018, № 42625392 від 17.12.2018, № 42756593 від 21.12.2018, № 42749770 від 20.12.2018, № 42883132 від 24.12.2018, № 42671297 від 18.12.2018, № 42711325 від 19.12.2018, № 42663773 від 18.12.2018, № 42664789 від 18.12.2018, № 42664748 від 18.12.2018, № 42664763 від 18.12.2018, № 42664755 від 18.12.2018, № 42664771 від 18.12.2018, № 42701946 від 19.12.2018, № 42598078 від 16.12.2018, № 42661207 від 18.12.2018, № 42844928 від 23.12.2018, № 42844829 від 23.12.2018, № 42940585 від 26.12.2018, № 42938209 від 26.12.2018, № 40036717 від 29.12.2018, № 40042905 від 29.12.2018, № 40042889 від 29.12.2018, № 42937284 від 26.12.2018, № 42866699 від 24.12.2018, № 40034266 від 29.12.2018, № 40071524 від 30.12.2018, № 42910398 від 25.12.2018, № 42875005 від 24.12.2018, № 42661579 від 18.12.2018, № 40109944 від 31.12.2018, № 40109779 від 31.12.2018, № 40109480 від 31.12.2018, № 42082222 від 01.12.2018, № 42808329 від 22.12.2018, № 42808337 від 22.12.2018, № 42808345 від 22.12.2018, № 40064677 від 30.12.2018, № 40064347 від 30.12.2018, № 40005720 від 28.12.2018, № 40042897 від 29.12.2018, № 40040917 від 29.12.2018, № 40111593 від 31.12.2018, № 40260663 від 05.01.2019, № 40410706 від 09.01.2019, № 40407454 від 09.01.2019, № 40409930 від 09.01.2019, № 40410680 від 09.01.2019, № 40390254 від 09.01.2019, № 40002404 від 28.12.2018, № 40405284 від 09.01.2019, № 40410730 від 09.01.2019, № 40010936 від 28.12.2018, № 42997726 від 28.12.2018, № 42997692 від 28.12.2018, № 42929646 від 26.12.2018, № 40002396 від 28.12.2018, № 42992883 від 28.12.2018, № 40467870 від 11.01.2019, № 40575680 від 14.01.2019, склало від 4 до 17 діб, що є підставою для нарахування штрафу у розмірі 30 % від провізної плати, вказаної в пункті 31 накладних.
Прострочення доставки за накладними: № 42136598 від 22.12.2018, № 42836726 від 23.12.2018, № 42845362 від 23.12.2018, № 42804450 від 22.12.2018, № 42813212 від 22.12.2018, № 42923367 від 26.12.2018, № 40029282 від 29.12.2018, № 42930784 від 26.12.2018, № 40112062 від 31.12.2018, № 42994939 від 28.12.2018, № 40033102 від 29.12.2018, № 40033318 від 29.12.2018, № 40033094 від 29.12.2018, № 40037129 від 29.12.2018, № 40036790 від 29.12.2018, № 40036709 від 29.12.2018, № 40036857 від 29.12.2018, № 40043366 від 29.12.2018, № 40110306 від 31.12.2018, № 40175838 від 02.01.2019, № 40231912 від 04.01.2019, № 40231946 від 04.01.2019, № 40602161 від 15.01.2019, № 40700304 від 18.01.2019, № 40836306 від 22.01.2019, , склало 3 доби, що є підставою для нарахування штрафу у розмірі 20 % від провізної плати, вказаної в пункті 31 накладних.
Прострочення доставки за накладними: № 42810234 від 22.12.2018, № 42817486 від 22.12.2018, № 42815746 від 22.12.2018, № 42993824 від 28.12.2018, № 42968826 від 27.12.2018, № 42968842 від 27.12.2018, № 42968834 від 27.12.2018, № 40094419 від 31.12.2018, № 40059990 від 30.12.2018, № 40066458 від 30.12.2018, № 40066425 від 30.12.2018, № 40259723 від 05.01.2019, № 40266041 від 05.01.2019, № 40269151 від 05.01.2019, № 40266249 від 05.01.2019, № 40412678 від 09.01.2019, № 40518144 від 13.01.2019, № 40838674 від 22.01.2019склало 2 доби, що є підставою для нарахування штрафу у розмірі 10 % від провізної плати, вказаної в пункті 31 накладних.
Загальна сума штрафу за прострочення доставку вантажу згідно розрахунку позивача склала 743014,63 грн.
Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у простроченні термінів доставки вантажу.
Відповідач заперечує проти суми штрафу, розрахованої позивачем, вказуючи на ту обставину, що в частині накладних вказано про перенесення строків доставки на певну кількість днів, а обгрунтованість вчинення відповідних написів у провізних документах підтверджується долученими до матеріалів справи актами.
Згідно із статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
Згідно п. 2.9 Правила обчислення термінів доставки вантажу, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644: у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 334 від 28.05.2002 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов'язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
Наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19.
Отже, виходячи із приписів Правил складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці.
Суд відзначає, що по частині залізничних накладних (№ 42831883 від 23.12.2018, № 42831875 від 23.12.2018, № 42831685 від 23.12.2018, № 42800201 від 22.12.2018, № 42756593 від 21.12.2018, № 42994939 від 28.12.2018, № 40111593 від 31.12.2018), по яких відповідач зазначає про зміну строків доставки, ним не було долучено актів, які вказані в п. 49 накладних. Отже, як зазначалось вище, наявність напису про перенесення строків доставки вантажу в п. 49 накладних не звільняє відповідача від обов'язку доказування, покладеного на нього ГПК України.
Щодо наданих актів загальної форми, то в частині з них зазначено, що "перерва в перевезенні виникла на певну кількість діб не з вини залізниці", в іншій частині актів вказано, що "термін доставки вантажу збільшується на певну кількість днів, згідно п. 2.9 наказу № 644 від 21.11.2000"
Отже у вказаних актах не визначено, які саме причини стали підставою для перенесення строку доставки вантажу, зокрема, ті, що наведені в переліку п. 3 Правил складання актів чи будь-які інші (оскільки, перелік не є вичерпним). Посилання на те, що затримка сталась не з вини залізниці не дає можливості встановити конкретні причини затримки, а просто посилання на п. 2.9 правил не дає можливості встановити, яка саме підстава для перенесення строку доставки, з кількох передбачених п. 2.9 Правил, мала місце при конкретному перевезенні. В будь-якому випадку, відповідачем жодними доказами не доведено, що затримка сталась з вини відправника чи отримувача вантажу.
Крім того, як зазначав позивач, частина наданих відповідачем актів, складена на станції Знам'янка викликає сумнів у їх достовірності. У позивача існують сумніви щодо того, що вказані акти були складені саме під час перевезення по спірних накладних, так як на думку позивача акти складались для введення суду та позивача в оману з метою уникнення відповідальності за несвоєчасну доставку вантажу.
З огляду на сумніви позивача, суд кілька разів випробовував у відповідача оригінали актів, складених на станції Знам'янка та зобов'язував відповідача надати суду письмові пояснення щодо посадових осіб та працівників, які підписували витребувані акти на станції Знам'янка, посадові інструкції вказаних осіб, графік роботи та накази про призначення на посади.
Відповідач на вимогу суду не надав оригінали актів для огляду та не надав письмових пояснень та інших, витребуваних судом доказів.
З вищезазначеного вбачається, що відповідачем належними, допустимими та вірогідними доказами не спростовано обгрунтованість позовних вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 743014,63 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 5 % від суми позову обґрунтовуючи це тим, що практично вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнює транспортне сполучення. До того ж, відповідач посилається на скрутне фінансове становище залізничної галузі, низький рівень прибутковості, зумовлений низкою негативних факторів.
У відповіді на відзив позивач заперечує проти зменшення розміру штрафу для відповідача, обгрунтовуючи це тим, що м. Маріуполь знаходиться в безпосередній близькості від лінії зіткнення і здійснює свою діяльність при форс-мажорних обставинах, у зв'язку з чим діяльність підприємства була порушена. До того ж, позивач зазначає, що підприємство знаходиться без стабільного електропостачання, що також унеможливлює нормальне функціонування підприємства, яке в свою чергу ускладнюється відсутністю сировини для виробництва та порожніх вагонів через несвоєчасне виконання залізницею своїх зобов'язань за договором перевезення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
Суд не приймає як належне твердження відповідача, викладене у клопотанні про зменшення суми штрафу, що проведення АТО значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до проведення АТО. Так, практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, оскільки, затримка доставки сталась не на території проведення АТО.
Скрутний фінансовий стан Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", не є виключною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій до 5% суми штрафу, зважаючи на вищевикладені обставини, а також той факт, що тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер, та, в тому числі впливає і на показники діяльності Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".
Тобто, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" також перебуває в тяжкому фінансовому становищі, при цьому, невиконання зобов'язань Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо термінів доставки вантажу негативним чином впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки, не дає належним чином забезпечити виробничій процес та, як наслідок, покращити господарську діяльність позивача.
Разом з цим, суд відзначає, що до заяви про зменшення розміру штрафу відповідач подав лише звіти про фінансові результати регіональної філії «Донецька залізниця», у той час, як відповідачем у даній справі є юридична особа - Акціонерне товариство «Українська залізниця», відносно фінансового стану якої відомості у матеріалах справи відсутні.
В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення, а відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.
Крім того, чинною редакцією ГПК України суду не надано повноважень на зменшення суми штрафних санкцій.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 14942,40 грн.
Відповідно до приписів ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 ч. 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 14942,40 грн представником Позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога", копію додаткової угоди № 7/1 від 03.12.2018 та додаткової угоди № 14 від 02.07.2019 до договору № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, копію акта приймання-передачі № 1 наданих послуг за додатковою угодою № 14 від 02.07.2019 до договору № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 на суму 10942,40 грн, копію розрахунку розміру винагороди від 01.10.2019, копію рахунку №309 від 01.10.2019 на суму 10942,40 грн, а також копію платіжного доручення № 4500058129 від 23.10.2019 на суму 10942,40 грн; копію акта приймання-передачі № 2 наданих послуг за додатковою угодою № 14 від 27.12.2019 до договору № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 на суму 4000,00 грн, копію розрахунку розміру винагороди від 27.12.2019, копію рахунку №7 від 20.01.2020 на суму 4000,00 грн, а також копію платіжного доручення № 4500009337 від 04.02.2020 на суму 4000,00 грн. Отже, згідно наданих суду документів позивачу було надано правову допомогу у загальному розмірі 14942,40 грн.
Водночас, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач в позивній заяві здійснив попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс (очікує понести) в зв'язку з розглядом справи.
Таким чином, вимога про стягненню суми судових витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вулиця Лепорського, 1, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500, ідентифікаційний код 00191158) штраф у розмірі 743014 (сімсот сорок три тисячі чотирнадцять) грн 63 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 14942 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11145 (одинадцять тисяч сто сорок п'ять) грн 21 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко