ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2020Справа № 910/3137/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр
транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик»
про стягнення 2 768 441, 64 грн.,
Представники сторін:
від позивача: Баулін А.О. згідно з ордером серії КС № 140141 від 23.01.2019;
від відповідача: Колос Ю.В. згідно з ордером серії КС № 327934 від 20.08.2019.
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» (далі - відповідач) про стягнення 2 768 441, 64 грн., з яких: 2 732 733, 65 грн. заборгованості за Договором, 35 707, 99 грн. пені. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 41 526, 62 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2018, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 219 035, 24 грн. заборгованості; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.06.2019 рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/3137/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи відповідачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому відповідач зазначає, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 254 000, 00 грн., з яких 250 000, 00 грн. гонорар адвокатів за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, та 4 000, 00 грн. компенсація витрат адвокатів, необхідних для надання правничої допомоги.
15.01.2020 року представником відповідача подано заяву про намір подати докази щодо розміру судових витрат після ухвалення рішення у справі відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/3137/18 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» про стягнення 2 768 441, 64 грн.; стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Федорова, будинок 32; код ЄДРПОУ ВП 40123465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» (02140, місто Київ, вулиця Срібнокільська, будинок 22-А, квартира 158; код ЄДРПОУ 34846461) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 928 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 31 коп., витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 6 571 (шість тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 08 коп.; в поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/3137/18, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Федорова, будинок 32; код ЄДРПОУ ВП 40123465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» (02140, місто Київ, вулиця Срібнокільська, будинок 22-А, квартира 158; код ЄДРПОУ 34846461) 219 035 (двісті дев'ятнадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 24 коп. заборгованості та 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 53 коп. судового збору.
Одночасно, вищевказаним судовим рішенням призначено судове засідання для розгляду заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на 18.02.2020 року, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення з позивача.
07.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача надані додаткові пояснення і докази на підтвердження витрат, які відповідач сплатив та має сплатити у зв'язку з розглядом справи в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких відповідач просить стягнути з позивача 1 228 823, 88 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з розглядом справи № 910/3137/18 в суді.
18.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.2020 року.
19.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
02.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані заперечення на заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких позивач просить суд зменшити розмір судових витрат на відшкодування професійної правничої допомоги на 1 228 823, 88 грн. та відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, посилаючись на те, що заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката є вищим, ніж визначено в Договорі, оскільки відповідно до копії трудової книжки адвокат Колос Юрій Вадимович до 08.10.2019 року перебував на посаді юриста, у зв'язку з чим за умовами Договору його погодинна ставка мала б становити 120-190 євро, а не 220 євро, як вказує відповідач. З 08.10.2019 року Колос Ю.В. переведений на посаду адвоката, тоді як вартість погодинної оплати для вказаної посади Договір взагалі не визначає.
Також позивач вказує на те, що всупереч умов п. 5.6. Договору, згідно з яким всі розрахунки здійснюються у гривні за курсом НБУ, встановленого на дату виставлення рахунку, відповідач під час розрахунку юридичних послуг застосовує курс в розмірі 39, 088 грн. за 1 євро, в той час коли в період виставлення рахунків та надання послуг курс НБУ коливався від 25,77 грн. до 32,6 грн. за 1 євро.
Крім того, позивач вказує на те, що матеріали справи не містять відомостей, за якими було б можливо перевірити реальність надання, необхідність та обґрунтованість витраченого часу на послуги щодо створення направлення електронних листів Клієнту, а також їх отримання, дослідження електронних документів від Клієнта 14.09.2018, 17.09.2018, 24.09.2018, 08.10.2018, 09.10.2018, 17.10.2018, 19.11.2018, 22.11.2018, 26.11.2018, 27.11.2018, 06.12.2018, 11.12.2018, 12.12.2018, 17.12.2018, 21.12.2018, 13.02.2019, 11.03.2019, 25.03.2019, 16.04.2019, 25.04.2019, 08.05.2019, 10.05.2019, 20.05.2019, 30.05.2019, 04.06.2019, 25.06.2019, 09.07.2019, 09.10.2019, 10.10.2019, 12.09.2019, 05.11.2019, 06.11.2019. Одночасно позивач зауважує, що вказані послуги в своїй більшості є інформаційні для Клієнта, а не дієві (наприклад ел. лист стосовно результатів судового засідання тощо), у зв'язку з чим вказані послуги не були обов'язковими та жодним чином не вплинули на вирішення спору по суті.
Так само, в опис включені послуги стосовно телефонних дзвінків клієнту, які в своїй більшості є інформаційні, а не дієві (обговорення результатів судового засідання, повідомлення про призначення судової справи до розгляду тощо). Отже, вказані послуги були необов'язкові для судової справи та жодним чином не вплинули на її вирішення по суті. При цьому, за умовами п. 11.1 Договору всі повідомлення повинні бути в письмовій формі і надсилатися факсом, електронною поштою, звичайною поштою, або вручатися особисто за адресами сторін та їхнім контактним особам, які вказані у Договорі.
Опис містить відомості про надання адвокатом Колос Ю.В. послуг по внесенню змін та доповнень до процесуальних документів (відзивів, клопотань, пояснень, касаційної скарги тощо). Такі послуги полягали не у складанні процесуальних документів, які містяться в матеріалах справи, в аналізі їх проектів адвокатом. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про зміст вказаних проектів, що унеможливлює перевірити співмірність часу, необхідного на їх правку, та необхідність вивчення таких документів. Крім того, відповідач просить відшкодувати витрати на правову допомогу, надану помічником адвоката, що полягала у підготовці деяких процесуальних документів. Таким чином, фактично при ознайомленні з проектами процесуальних документів адвокатом було витрачено час не на складання процесуальних документів, а на перевірку послуг, що були надані помічником адвоката, тоді як внесення змін у визначені документи передбачає перероблення цих послуг, тобто необов'язковість для справи послуг, що були надані помічником адвоката.
Позивач вказує на те, що зазначаючи в описі наданих послуг про надання адвокатом послуг, що полягають у здійсненні візитів до судів та участі у судових засіданнях, відповідач не надає доказів на підтвердження витраченого часу на дорогу до судів і зворотньо.
Так само, відповідачем в описі вказано про надання послуг помічником адвоката щодо здійснення візитів до суду з метою подання документів та участі в судових засіданнях, однак відвідування та представництво в судовому засіданні помічником адвоката у справах загального провадження не передбачено процесуальним законодавством, а вказані обставини не підтверджені відповідними доказами у справі, оскільки правом подання письмових заяв наділені учасники справи, які діють через своїх представників, тоді як доказів на підтвердження повноважень помічника адвоката на представництво інтересів відповідача матеріали справи не містять. Крім того, відповідачем також не було надано доказів витраченого часу на дорогу до судів і зворотньо.
При цьому, позивач звертає увагу на те, що згідно з опису надання адвокатом послуг полягало в аналізі судової практики, практики ЄСПЛ, підготовки процесуальних документів, вивченні матеріалів судової справи № 910/3137/18. Разом з тим, поруч з визначеними послугами адвокатом в описі також зазначені послуги з підготовки до судового засідання. З огляду на включення в опис всіх дій, що відповідач визначає, як необхідні дії з надання професійної правничої допомоги, підготовка до судового засідання фактично є дублюванням вже включених послуг. Таким чином, позивач вважає, що з огляду на недоведеність реальної необхідності витрат часу на надання професійної правничої допомоги, понад час що було витрачено на вивчення процесуальних документів, документів, що стосуються чи можуть стосуватися судової справи, судової практики та підготовки процесуальних та інших документів, послуги по підготовці адвоката до судового засідання протягом 9 годин 00 хвилин в розмірі 1 980 євро відшкодуванню не підлягають.
Також позивач зазначає, що відповідно до наданих відповідачем актів приймання виконаної роботи, останнім прийнято роботи за Договором на суму 1 228 823, 88 грн., і останній акт було підписано 21.01.2019 року. Проте, наданий відповідачем опис включає в себе послуги після 21.01.2019 року і не супроводжується необхідними документами на їх підтвердження у вигляді надання послуг адвокатом протягом 3 год. 36 хвил. та помічником адвоката протягом 1 год. 30 хвил.
Позивач наголошує, що відповідно до наданого відповідачем під час розгляду справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу складав 250 000, 00 грн. До закінчення судових дебатів від відповідача надійшла усна заява в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про надання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду. При цьому, відповідачем не було заявлено про понесення судових витрат в більшій сумі за попередньо визначений відповідачем, а також не було надано і доводів, з яких вбачається про неможливість передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Позивач вважає, що хоча частина 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України не обмежує відповідача у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, але останній для цього повинен зробити відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Після винесення судового рішення процес не передбачає заявлення судових витрат в частині, що не були заявлені; доведення неможливості передбачення витрат в більшому розмірі за заявлений. Таким чином, на переконання позивача, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не підлягає відшкодуванню, оскільки відповідачем не заявлено під час розгляду справи про понесення таких витрат, а також не було доведено про неможливість передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року судове засідання відкладено на 18.03.2020 року.
06.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відповідь на заперечення позивача, в якій відповідач вважає безпідставними доводи позивача, оскільки:
- відповідачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу було надано, зокрема, копії актів приймання виконаних робіт відповідно до виставлених рахунків, а також детальний опис виконаних адвокатом та помічником адвоката робіт, з яких вбачається, що відповідач прийняв виконану адвокатом роботу без зауважень та оплатив прийнятий обсяг робіт. При цьому, розмір витрат, які відповідач поніс та сплатив у зв'язку з наданням йому правової допомоги не перевищує максимальну суму гонорару, визначену п. 1 Додаткової угоди № 2 до Договору. Таким чином, оскільки відповідач прийняв та оплатив виконану роботу з юридичного обслуговування, а суд позбавлений можливості втручатися у відносини адвоката та його клієнта, доводи позивача про завищення вартості наданих послуг є необґрунтованими;
- відповідно до умов п. 5 Договору № 1410-18-1 у виставлених адвокатом рахунках застосовувався курс НБУ станом на дату виставлення відповідного рахунку. Середній курс євро по відношенню до гривні становив 29,29 грн. за 1 євро, а не 39,088 грн., як вказує позивач;
- сума гонорару розрахована на підставі п. 5 Договору № 1410-18-1, не враховує суму ПДВ, про що свідчать надані відповідачем рахунки, в яких окремо зазначається сума гонорару (розраховується шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатами та іншим юридичним персоналом на надання послуг, на відповідні ставки) та сума ПДВ;
- відповідач вважає безпідставними аргументи позивача щодо непідтвердження належними доказами наданих послуг в частині направлення та отримання електронних листів а також телефонних дзвінків, оскільки за умовами п. 5 Договору № 1410-18-1 та п. 1 Додаткової угоди від 12.08.2019, адвокат зобов'язаний надавати відповідачу регулярні звіти щодо стану справи, подальших дій і очікуваних подій. Відтак, надавати оцінку доцільності тієї чи іншої послуги під час надання правової допомоги можуть лише адвокат та клієнт, проте ані суд, ані позивач не уповноважені втручатися у відносини між адвокатом і клієнтом, тим більше, що вказані послуги були прийняті і оплачені відповідачем, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та платіжними дорученнями;
- відповідач не погоджується з доводами позивача щодо непідтвердження послуг, наданих помічником адвоката, оскільки алгоритм дій щодо підготовки та перевірки процесуальних документів у справі визначається адвокатом самостійно. Залучення адвокатом свого помічника до підготовки процесуальних документів здійснюється з метою економного та раціонального використання часу, а також зменшення вартості відповідного виду робіт для клієнта. Виконання помічником адвоката окремих доручень адвоката, зокрема, стосовно подання процесуальних документів до суду відповідає вимогам закону та умовам укладеного з відповідачем договору про правничу допомогу. Залучення помічника адвоката до вчинення окремих процесуальних дій спрямоване на оптимізацію витрат клієнта на професійну правничу допомогу;
- викладені позивачем вимоги стосовно зменшення розміру судових витрат та одночасно відмови у відшкодуванні судових витрат є взаємовиключними.
17.03.2020 року на електронну пошту, та 18.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення з приводу відповіді відповідача на заперечення, в яких позивач вказує на те, що відповідачем не спростовано завищення вартості послуг на професійну правничу допомогу, неправильно визначено курс євро по відношенню до гривні, відповідачем не підтверджено кількість часу, витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях.
У судовому засіданні 18.03.2020 року, з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 № 9/рс-186/20, суд клопотання представника позивача задовольнив та оголосив у судовому засіданні перерву до 08.04.2020 року.
Разом з цим, 23.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/3137/18.
У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2020 зупинено провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» про компенсацію витрат на правничу правову допомогу у справі № 910/3137/18 до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/3137/18 та до повернення матеріалів даної справи до господарського суду міста Києва.
31.03.2020 матеріали справи № 910/3137/18 скеровано до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/3137/18 залишено без руху, роз'яснено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що протягом десяти днів після закінчення карантину особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 62 289, 94 грн.
15.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" подало заяву про постановлення ухвали, якою зобов'язати господарський суд міста Києва ухвалити додаткове рішення у справі № 910/3137/18 щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою ТОВ "ТК-Логістик" від 15.01.2020 про розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 3 статті 267 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи правильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 справу № 910/3137/18 направлено до господарського суду міста Києва для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у строк до 22.05.2020 року.
30.04.2020 року матеріали справи № 910/3137/18 надійшли до господарського суду міста Києва. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2020 поновлено провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» про компенсацію витрат на правничу правову допомогу у справі № 910/3137/18, судове засідання призначено на 26.05.2020 року.
26.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання, відповідно до змісту якого позивач просить суд задовольнити його клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги та відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення означених витрат.
При цьому, у вищевказаному клопотанні позивач наводить додаткові аргументи щодо раніше поданого клопотання про зменшення заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу і вказує на те, що:
- матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем не надано банківських виписок з особового рахунку АО «ЮФ « Василь Кісіль і Партнери» за юридичні послуги згідно із Договором № 1410-18-1 від 03.09.2018. Крім того, надані відповідачем платіжні доручення не містять інформації щодо номеру справи, в якій надавались юридичні послуги;
- безпідставними є посилання відповідача на те, що ним вірно розраховано курс НБУ за 1 євро, а сума гонорару розрахована на підставі п. 5 Договору про юридичні послуги № 1410-18-1 від 03.09.2018 не враховує суму ПДВ, що підтверджується наданими відповідачем рахунками, в яких окремо зазначається сума гонорару та сума ПДВ, оскільки наведене спростовується наданими відповідачем платіжними дорученнями, в яких вказано вартість послуг без ПДВ, і лише два з них містять інформацію про вартість послуг з ПДВ;
- договір між відповідачем та адвокатом було укладено 03.09.2018 року, тоді як рахунок № 30268 від 13.11.2018 на суму 128 978, 46 грн. містить період надання послуг «серпень 2018 року - вересень 2018 року», у зв'язку з чим вказана в рахунку сума не могла бути сплачена за надані послуги за договором, дата укладання якого пізніше, ніж надані послуги;
- безпідставними є посилання відповідача на строк розгляду справи з березня 2018 року, оскільки під час первісного розгляду справи в першій інстанції адвокат не приймав участь в судових засіданнях і не представляв інтереси відповідача. При цьому, апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/3137/18 від 05.07.2018 подавалась не адвокатом, а безпосередньо самим відповідачем і датована 03.08.2018 року;
- посилання відповідача на велику кількість судових засідань у справі є безпідставними, оскільки розгляд справи відкладався з незалежних від позивача обставин, зокрема внаслідок подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, реорганізацію Київського апеляційного господарського суду, перебування головуючого в апеляційній інстанції судді у відпустці;
- посилання відповідача на те, що суди неодноразово витребовували акти звірки взаєморозрахунків та відповідні письмові пояснення що вимагало неодноразового опрацювання первинних матеріалів, є безпідставними, оскільки, акти витребовувались лише 2 разі (Київським апеляційним господарським судом та господарським судом міста Києва), у зв'язку з чим, по-перше, підготовка акту звірки взаєморозрахунків для господарського суду міста Києва не потребувала аналізу первинних документів, оскільки вони дублювались, а по-друге, ці акти складались та підписувались самим відповідачем, а не адвокатом;
- посилання на те, що судові засідання відкладались за клопотанням позивача є безпідставними, оскільки письмові пояснення відповідачем направлялись напередодні судових засідань, що виключало можливість їх отримання позивачем;
- виходячи зі змісту детального опису виконаних робіт одні і ті ж самі послуги зазначаються окремо різним часом, що свідчить про штучне завищення кількості витраченого часу на надані послуги;
- відповідачем до судових дебатів подано заяву про розподіл судових витрат, зазначених в попередньому (орієнтовному) розрахунку - 250 000, 00 грн. гонорару адвоката та 4 000, 00 грн. - компенсації витрат адвоката. При цьому, у детальному описі виконаних робіт зазначено «внесення змін і доповнень в проект попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат по справі», «підготовка проекту заяви про розподіл судових витрат». Тобто фактично до моменту прийняття рішення у справі відповідачем було надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у справі та вносились до нього зміни, а тому значне збільшення розміру правової допомоги після винесення рішення судом без зазначення причин ненадання такого розрахунку до винесення судом є безпідставним;
- витрати відповідача на правову допомогу в сумі 1 228 823, 88 грн. не є співмірними, зокрема, з ціною позову 2 768 441, 64 грн., складеністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг в суді, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг, зокрема, підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним з позицією позивача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Таким чином, заявлені відповідачем до стягнення витрати на правову допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. При цьому, позивач зазначає, що стягнення з нього витрат на правову допомогу в сумі 1 228 823, 88 грн. на рівні з сумою позову, у задоволенні якого було відмовлено - 2 768 441, 64 грн., становить надмірний тягар для позивача.
У судовому засіданні 26.05.2020 року представник відповідача підтримав заявлені вимоги та просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 228 823, 88 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2020 року заперечив проти задоволення означених вимог.
Розглянувши у судовому засіданні 26.05.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» про компенсацію витрат на правничу правову допомогу у справі № 910/3137/18, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Судом встановлено, що 03 вересня 2018 року між відповідачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і партнери» (ВКП) було укладено Договір про юридичні послуги № 1410-18.
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору № 1410-18 за цим Договором ВКП надасть Клієнту послуги щодо проекту та/або згідно з інструкціями Клієнта, які надаються час від часу та прийняті до виконання ВКП, а Клієнт оплатить гонорари та відшкодовує ВКП витрати. Сторони можуть погодити або непогодити Спеціальні умови для конкретного проекту. Якщо сторони погодили Спеціальні умови, такі Спеціальні умови будуть застосовуватися до відносин між сторонами щодо проекту, визначеного в Спеціальних умовах, які, для цілей такого проекту будуть мати перевагу у випадку виникнення конфлікту з Загальними умовами. Відносини з приводу надання послуг, щодо яких сторони не погодили Спеціальні умови, будуть регулюватися тільки Загальними умовами.
Під «проектом» або «справою» сторони розуміють предмет послуг, що мають бути надані, або судова справа, яку має вести ВКП, відповідно до домовленості сторін. Сторони можуть визначити проект чи справу в Спеціальних умовах (якщо погоджені між сторонами). Відповідно до контексту, термін «проект» також означає «справа» і навпаки (п. 1.8. Договору № 1410-18).
Крім того, 03.09.2018 року між відповідачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і партнери» (ВКП) було укладено Договір про юридичні послуги № 1410-18-1, яким погоджені спеціальні умови для конкретної справи.
Пунктом 2 Договору № 1410-18-1 передбачено, що ВКП надасть послуги Клієнту щодо проекту, а Клієнт буде оплачувати гонорари та відшкодувати витрати. Ці Спеціальні умови будуть застосовані виключно щодо проекту, зазначеного нижче.
Згідно з п. 4 Договору № 1410-18-1 Справа/Проект: справа № 910/3137/18 (далі - Проект). ВКП надаватиме Клієнту послуги з представництва його інтересів у справі № 910/3137/18 господарського суду міста Києва, що включатиме, зокрема, такі послуги:
- Підготовка заяв, пояснень, клопотань, апеляційних і касаційних скарг та інших процесуальних документів, вивчення процесуальних документів та доказів, що подаються іншими сторонами, процесуальні дії у відповідь;
- Участь у збиранні доказів, надання рекомендацій щодо отримання конкретних доказів, які необхідні для обґрунтування правової позиції. Клієнт буде брати активну участь у збиранні доказів;
- Вивчення та оцінка доказів та аналіз можливих варіантів правової позиції, аналіз спірних правових відносин; погодження з Клієнтом правової позиції/стратегії;
- Участь та представництво Клієнта в судових засіданнях в суді апеляційної та касаційної інстанції;
- Регулярні звіти Клієнту щодо стану справи, подальших дій і очікуваних подій.
12.08.2019 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 1410-18-1, якою змінили п. 4 Договору та визначили, що Справа/Проект: справа № 910/3137/18. ВКП надаватиме Клієнту послуги з представництва його інтересів у справі № 910/3137/18 господарського суду міста Києва у судах усіх інстанцій, що включатиме, зокрема, такі послуги:
- Підготовка заяв, пояснень, клопотань, відзивів, апеляційних і касаційних скарг та інших процесуальних документів та доказів, що подаються сторонами, процесуальні дії у відповідь;
- Участь у збиранні доказів, надання рекомендацій щодо отримання конкретних доказів, які необхідні для обґрунтування правової позиції. Клієнт буде брати активну участь у збиранні доказів;
- Вивчення та оцінка доказів та аналіз можливих варіантів правової позиції, аналіз спірних правових відносин; погодження з Клієнтом правової позиції/стратегії;
- Участь та представництво Клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій;
- Регулярні звіти Клієнту щодо стану справи, подальших дій і очікуваних подій.
За умовами п. 5 Договору № 1410-18-1 вартість послуг, що має бути сплачена Клієнтом ВКП, визначається як загальна сума Гонорару та Витрат. Гонорар розраховується шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатами/юристами та іншим юридичним персоналом ВКП на надання послуг, на відповідні ставки, відповідно до процедури, що визначена цим Договором.
Звичайні погодинні ставки адвокатів і юристів ВКП становлять: (і) партнер - від 350 до 500 євро; (іі) радники - від 250 до 300 євро; (ііі) старші юристи - від 190 до 250 євро; (іv) юристи - від 120 до 190 євро; (v) молодші юристи - від 90 до 120 євро.
Розрахунок гонорару здійснюється ВКП відповідно до пункту 3.2. статті 3 Загальних умов.
Згідно з Довідкою від 06.02.2020 погодинна ставка адвоката Колос Юрія Вадимовича складає 220 євро, а помічника адвоката Подолєвої Аліни Ігорівни - 90 євро.
09.09.2019 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору № 1410-18-1, якою доповнили Договір пунктом 5.1. такого змісту: «Максимальна сума гонорару за надані юридичні послуги не може перевищувати 1 300 000, 00 грн. з ПДВ. Вказана сума не включає додаткових витрат, пов'язаних із наданням юридичних послуг, які відшкодовуються Клієнтом окремо.
Згідно з п. 3.2. Договору № 1410-18 для визначення суми гонорарів, ВКП веде облік часу, витраченого її адвокатами та юристами на надання послуг. Облік часу ведеться у часових сегментах по 1/10 годині. Мінімальною одиницею оплачуваного часу вважається 1/10 години. ВКП нараховуватиме гонорари за будь-яку роботу, що виконується в інтересах Клієнта у зв'язку з наданням послуг, включаючи, але не обмежуючись, наступним: вивчення та аналіз документів; підготовка документів; дослідження юридичних питань; проведення зустрічей та участь в переговорах; візити в суди та інші державні органи; підготовка до та участь у судових засіданнях, засіданнях та слуханнях інших органів; відрядження, телефонні переговори, включаючи (без обмежень) переговори з Клієнтом та/чи його вповноваженими працівниками, директорами, агентами, підрядниками та ін.; наради між співробітниками ВКП стосовно питань щодо надання послуг. За можливості, ВКП доручатиме виконання замовлень Клієнта юристам та помічникам юристів із найнижчими ставками, які на думку відповідального партнера, мають знання та досвід, необхідні для виконання доручення. ВКП вживатиме всіх належних заходів, щоб звести до мінімуму кількість юристів та помічників юристів, залучених до виконання доручення Клієнта. Однак у разі, якщо належне і повне виконання доручення Клієнта вимагатиме проведення професійних нарад юристів та нагляду за виконанням доручення Клієнта, ВКП включатиме в рахунки вартість проведення таких нарад та здійснення такого нагляду. На розсуд відповідального партнера та в залежності від характеру нарад, ВКП може включати в рахунки участь адвоката / юриста тільки з максимальною погодинною ставкою.
Положеннями п. 6 Договору № 1410-18-1 визначено, що Клієнт оплатить 200 000, 00 грн. авансом протягом 5 днів після підписання Договору. Вказана сума підлягає зарахуванню в рахунок наданих послуг. ВКП виставлятиме рахунки щомісяця у відповідності з погодинними ставками. Клієнт оплачуватиме рахунки ВКП протягом 5 днів після їх отримання. ВКП також включатиме ПДВ і витрати, якщо такі будуть, у рахунки за відповідні послуги щоразу, коли вони виникатимуть. Клієнт погоджується відшкодувати ВКП будь-які прямі документально підтверджені звичайні витрати. ВКП виставляє та підписує відповідні Акти надання послуг по факту оплати Клієнтом виставлених рахунків.
Факт надання Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і партнери» відповідачу професійної правничої допомоги підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування від 19.12.2018 на суму 200 000, 00 грн., від 19.12.2018 на суму 128 978, 46 грн., від 19.12.2018 на суму 77 500, 55 грн., від 17.05.2019 на суму 34 916, 11 грн., від 17.05.2019 на суму 80 491, 62 грн., від 17.05.2019 на суму 126 673, 90 грн., від 19.06.2019 на суму 43 280, 21 грн., від 14.08.2019 на сум 209 126, 88 грн., від 14.08.2019 на суму 53 101, 68 грн., від 05.09.2019 на суму 13 220, 10 грн., від 05.11.2019 на суму 120 000, 00 грн., від 05.11.2019 на суму 28 445, 06 грн., від 19.12.2019 на суму 70 131, 07 грн., від 21.01.2020 на суму 42 958, 24 грн., а всього на суму 1 228 823, 88 грн., а також детальним описом робіт (наданих послуг) по справі, виконаних адвокатом та помічником адвоката.
На виконання умов Договору Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і партнери» були виставлені позивачу рахунки за надання юридичних послуг на суму 1 228 823, 88 грн.: № 30255 від 06.09.2018 на суму 200 000, 00 грн.; № 30268 від 13.11.2018 на суму 128 978, 46 грн.; № 30573 від 12.12.2018 на суму 77 500, 55 грн.; № 31065 від 24.01.2019 на суму 34 916, 11 грн.; № 31346 від 16.04.2019 на суму 80 491, 62 грн.; № 31615 від 08.05.2019 на суму 126 673, 90 грн.; № 31807 від 31.05.2019 на суму 43 280, 21 грн.; № 32081 від 10.07.2019 на суму 209 126, 88 грн.; № 32224 від 01.08.2019 на суму 53 101, 68 грн.; № 32473 від 02.09.2019 на суму 13 220, 10 грн.; № 32517 від 09.09.2019 на суму 120 000, 00 грн.; № 32663 від 30.10.2019 на суму 28 445, 06 грн.; № 32993 від 05.12.2019 на суму 70 131, 07 грн.; № 33322 від 15.01.2020 на суму 42 958, 24 грн.;
Відповідач вищевказані рахунки оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 374 від 06.09.2018 на суму 200 000, 00 грн., № 512 від 18.12.2018 на суму 128 978, 46 грн., № 513 від 18.12.2018 на суму 77 500, 55 грн., № 787 від 17.05.2019 на суму 242 081, 63 грн., № 805 від 19.06.2019 на суму 43 280, 21 грн., № 852 від 14.08.2019 на суму 262 228, 56 грн., № 873 від 05.09.2019 на суму 13 220, 10 грн., № 879 від 10.09.2019 на суму 120 000, 00 грн., № 938 від 05.11.2019 на суму 28 445, 06 грн., № 979 від 19.12.2019 на суму 70 131, 07 грн., № 1005 від 21.01.2020 на суму 42 958, 24 грн., а всього на суму 1 228 823, 88 грн.
При цьому, суд зазначає, що в силу приписів частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Тобто, застосування відповідних положень частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.
Разом з тим, надані відповідачем договір, акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки та докази оплати послуг адвоката у розмірі 1 228 823, 88 грн, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Надалі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, заначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Дослідивши наданий відповідачем детальний опис робіт (наданих послуг) у справі, виконаних адвокатом Колос Юрієм Вадимовичем та помічником адвоката Подолєвою Аліною Ігорівною , судом встановлено наступне.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Разом з тим, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено кількість вказаного у детальному описі виконаних робіт часу, витраченого адвокатом на візити до господарського суду міста Києва для участі в судових засіданнях 22.10.2019 року (1 година), 06.11.2019 року (1 година 12 хвилин), 11.12.2019 року (2 години), 29.01.2020 року (1 година), 04.02.2020 (1 година 30 хвилин), з огляду на відстань від офісу адвоката до будівлі господарського суду Києва та тривалість судових засідань відповідно до протоколу судового засідання від 22.10.2019 року, 06.11.2019 року, 11.12.2019 року, 29.01.2020 року, 04.02.2020 року.
При цьому, суд зазначає, що виходячи з детального опису робіт, до переліку наданих юридичних послуг включено візити помічника адвоката для участі у судових засіданнях та подання документів до канцелярії суду.
Також, з детального опису робіт (наданих послуг) по справі, виконаних адвокатом та помічником адвоката, вбачається, що адвокатом здійснювалося направлення електронних листів клієнту стосовно проектів відзиву на апеляційну скаргу, проектів письмових пояснень та пропозицій про внесення змін до пояснень, стосовно підготовки акту звірки та скасування судового засідання, стосовно виконання вимог ухвали суду та підготовки акту звірки взаєморозрахунків, стосовно судового засідання 22.10.2018, стосовно реєстрації справи у Північному апеляційному господарському суді та нового складу колегії суддів, стосовно судового засідання 12.12.2018 року, стосовно повного тексту постанови та заяви про видачу постанови, стосовно сплати судового збору за подання касаційної скарги, стосовно касаційної скарги Укрзалізниці, стосовно реєстрації касаційних скарг та призначення складу суду, стосовно ухвали Верховного Суду від 06.05.2019 та підготовки відзиву на касаційну скаргу Укрзалізниці, стосовно подання відзиву на касаційну скаргу Укрзалізниці, стосовно розрахунку вартості наданих послуг, на що адвокатом було витрачено 14.09.2018 року - 6 хвилин, 24.09.2018 року- 18 хвилин, 08.10.2018 - 12 хвилин, 08.10.2018 - 12 хвилин, 17.10.2018 року - 6 хвилин, 19.11.2018 року - 6 хвилин, 12.12.2018 року - 12 хвилин, 11.03.2019 року - 12 хвилин, 25.03.2019 року - 12 хвилин, 16.04.2019 року - 12 хвилин, 25.04.2019 - 6 хвилин, 20.05.2019 - 18 хвилин, - 04.06.2019 - 6 хвилин, 09.10.2019 - 6 хвилин.
Крім того, у детальному описі виконаних адвокатом робіт зазначається, що адвокатом в межах укладеного з відповідачем договору здійснювалися телефонні дзвінки та електронні листи клієнту стосовно засідання 12.12.2018 року, стосовно участі у судовому засіданні 14.02.2019 року та подання письмових пояснень, стосовно подання касаційної скарги на постанову від 19.02.2019 року, стосовно доповнень до касаційної скарги, стосовно заяви Укрзалізниці про усунення недоліків та письмових пояснень, стосовно відкриття виконавчого провадження та арешту майна і рахунків, стосовно внесення доповнень в проекти відзиву та письмових пояснень, стосовно подання відзиву та письмових пояснень, стосовно підписання додаткової угоди до договору про юридичні послуги, стосовно обґрунтування письмових пояснень у справі, стосовно результатів судового засідання і подальших дій, стосовно статусу справи і подальших дій, стосовно узгодження контррозрахунку вартості послуг, стосовно результатів судового засідання 22.10.2019 та подальших дій, дзвінок від клієнта та повідомлення клієнту стосовно додаткових витрат по проекту, стосовно обговорення результатів судового засідання та подальших дій, стосовно результатів судового засідання 29.01.2020, та вказано витрачений на ці дії час, а саме: 11.12.2018 року - 12 хвилин, 13.02.2019 - 12 хвилин, 25.03.2019 - 6 хвилин, 05.04.2019 - 12 хвилин, 27.05.2019 - 18 хвилин, 30.05.2019 - 30 хвилин, 05.08.2019 - 12 хвилин, 12.08.2019 - 12 хвилин, 14.08.2019 - 6 хвилин, 12.09.2019 - 30 хвилин, 17.09.2019 - 18 хвилин, 19.09.2019 - 12 хвилин, 10.10.2019 - 18 хвилин, 22.10.2019 - 12 хвилин, 05.11.2019 - 12 хвилин, 11.12.2019 - 12 хвилин, 14.01.2020 - 12 хвилин, 29.01.2020 - 6 хвилин.
Також, 24.01.2020 року помічником адвоката було здійснено телефонний дзвінок до суду для отримання інформації щодо можливості ознайомлення з матеріалами справи, на що було витрачено 6 хвилин.
Разом з тим, на переконання суду, надання адвокатом та помічником адвоката вищевказаних послуг щодо направлення електронних листів та телефонних дзвінків клієнту, участь помічника адвоката у судових засіданнях та подання ним письмових заяв та клопотань до канцелярії суду в контексті даної справи не можна вважати такими, що є неминучими та необхідними.
Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах усіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Також, суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги щодо аналізу судової практики та підготовки до судових засідань, оскільки доводи й позиція сторін під час повторного розгляду справи суттєво не змінювалися, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, утретє вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, тобто, підготовка цієї справи в суді під час повторного розгляду справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Таким чином, суд вважає, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для позивача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідача складає 276 844, 16 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись статтями 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Федорова, будинок 32; код ЄДРПОУ ВП 40123465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Логістик» (02140, місто Київ, вулиця Срібнокільська, будинок 22-А, квартира 158; код ЄДРПОУ 34846461) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 276 844 (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 16 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне додаткове рішення складено 05.06.2020 року.
Суддя В.С. Ломака