ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.06.2020 м. Київ Справа № 910/1955/20
За позовом: приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА";
до: акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ";
про: стягнення 7.965,57 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 7.965,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснене незбережне перевезення вантажу позивача, що призвело до фіксування вказаного порушення із складанням комерційного акту та виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 7.965,57 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1955/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням відсутності в матеріалах справи податкової накладної, як доказу вартості відправленого вантажу.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про наявність в матеріалах справи оплаченого позивачем рахунку від 12.07.2019 № 1207-1 в якому вказана сума вартості відправленого вантажу.
Відповідач правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав. Відповідь на відзив отримана відповідачем 26.03.2020, відтак кінцевий строк подання заперечень на відповідь на відзив - 31.03.2020.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Так, товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", як відправником зі станції "МИКОЛАЇВ-ВАНТАЖНИЙ" Одеської залізниці на станцію "АСЛАНОВО" Донецької залізниці відправлено вантаж "АНТРАЦИТ", а саме: за накладною від 06.08.2019 № 40825747, зокрема, у вагоні № 55339931 у кількості 68.200 кг.;
Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
На станції "АСЛАНОВО" Донецької залізниці складений комерційний акт від 09.08.2019 № 485002/827 про недостачу вантажу в вагоні: № 55339931 в кількості 2.700 кг.
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем правил перевезення вантажу що призвело до фіксування вказаного порушення із складанням комерційного акту та виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 7.965,57 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.
Згідно з п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями п. 114 Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затвердженими наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 %.
Норма природної втрати у вагоні № 55339931 становить 68.200 кг. Х 1 % = 682 кг.
Відтак, нестача у вагоні № 55339931 становить: 2700 кг. - 682,00 кг. = 2018,00 кг. (2.018 т.)
Вартість однієї тонни вантажу у вагоні № 55339931, відповідно до рахунку вантажовідправника від 12.07.2019 № 1207-1 складає 3.947,26 грн. з ПДВ.
Відтак, сума збитків складає 7.965,57 грн., з яких: (2.018 т. Х 3.947,26 грн.).
Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7.965,57 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхилені з огляду на наступне:
- позивачем подано до суду належним чином засвідчену копію рахунку від 12.07.2019 № 1207-1, який сплачений позивачем, але вантаж був доставлений з недостачею;
- відсутність в матеріалах справи податкової накладної, як доказу дійсної вартості втраченого при перевезенні вантажу судом відхилені з урахуванням наявного в матеріалах справи копії від 12.07.2019 № 1207-1 із зазначенням вартості вантажу, який був відправлений за залізничною накладною від 06.08.2019 № 40825747, в результаті перевезення якого виявлено недостачу вантажу, що зафіксовано у вказаному вище комерційному акті. Крім того, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість та надає можливість віднести суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Відтак, податкова накладна не може слугувати виключним доказом дійсної вартості втраченого вантажу.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, М.КИЇВ, ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, БУДИНОК 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ЛЕВЧЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 00191129) заборгованість в сумі 7.965 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 57 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.102 (дві тисячі сто дві) 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Вказані строки встановлені з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Cуддя С.В. Балац