61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
09.06.2020 Справа № 905/556/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши матеріали
заяви Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, Запорізька область, від 01.06.2020 №11/2025674/ЮМ/
про прийняття додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №905/556/20
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, Запорізька область
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман, Донецька область
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 23747,40грн
без виклику сторін
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2020 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, Запорізька область, до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман, Донецька область, про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 23747,40грн у справі №905/556/20 задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 23747,40грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00грн. У судовому засіданні 20.05.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2020.
При зверненні до суду з позовною заявою позивач в прохальній частині позову крім витрат зі сплати судового збору у сумі 2102,00грн просив стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу без зазначення їх конкретного розміру. До матеріалів позовної заяви позивачем відповідно до ст.124 Господарського процесуального кодексу України надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на загальну суму 6231,27грн, з яких: 2012,00грн - судовий збір та 4129,27грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви позивача про намір реалізувати право на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України), питання щодо розподілу судових витрат було вирішено судом за наявними матеріалами з урахуванням положень ч.5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті рішення по суті позовних вимог. Так, під час ухвалення рішення 20.05.2020 судом встановлено, що доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять. З мотивів відсутності доказів понесення позивачем будь-яких витрат, крім сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу, відомості про які наявні в попередньому розрахунку судових витрат, з причини недоведеності таких витрат матеріалами справи.
Таким чином питання розподілу судових витрат позивача (як сплаченого судового збору, так і витрат на правову допомогу) суд вирішив при прийнятті рішення по суті спору 20.05.2020, про що зазначено в мотивувальній частині рішення у справі №905/556/20.
05.06.2020 на адресу господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжя, Запорізька область, надійшла заява від 01.06.2020 №11/2025674/ЮМ/ про прийняття додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд поновити пропущений строк на подачу доказів понесених судових витрат у справі, долучити документи на підтвердження надання правової допомоги та прийняти додаткове рішення про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3390,47грн.
Розглядаючи подану позивачем заяву, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За вимогами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналогічні норми щодо строків подання доказів понесення судових витрат встановлені ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Справу №905/556/20 розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження як малозначну з повідомленням сторін.
Положеннями ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, після чого виходить до нарадчої судові для вирішення позовних вимог по суті; дебати як такі не проводяться.
Отже з аналізу положень ч.8 ст.129, ч.1 ст.221, ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження право на звернення до суду з заявою про подання доказів у підтвердження розміру понесених судових витрат має бути реалізовано учасником справи до виходу суду до нарадчої кімнати для винесення судового рішення у справі. При цьому право подати докази понесення судових витрат після ухвалення судового рішення сторона може реалізувати лише за умови подання про це відповідної заяви до закінчення судових дебатів/виходу суду до нарадчої кімнати. В такому випадку суд при винесенні судового рішення по суті спору питання розподілу судових витрат взагалі не вирішує (крім витрат зі сплати судового збору). Питання ж розподілу судових витрат в такому разі вирішується судом шляхом прийняття додаткового рішення за умови подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
В іншому випадку (за відсутності заяви сторони про подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України) питання розподілу судових витрат вирішується судом одночасно з вирішенням спору по суті за наявними в справі матеріалами.
При цьому аналіз положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про відсутність права суду повторно вирішувати питання розподілу судових витрат в разі подальшого звернення сторони з заявою про надання додаткових доказів понесення нею таких витрат після вирішення цього питання при ухваленні рішення по суті позовних вимог.
Суд також зауважує, що можливість реалізації стороною права на подання додаткових доказів понесення нею судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог жодним чином не пов'язана з безпосередньою присутністю представника такої сторони при судовому розгляді справи, оскільки відсутність представника в судовому засіданні не позбавляє сторону права повідомити суд шляхом подання відповідної заяви про намір сторони подати докази понесення судових витрат після ухвалення рішення. Така заява може бути подана як разом з позовом, так і в будь-який інший час протягом всього судового розгляду, але до виходу суду до нарадчої кімнати/до закінчення судових дебатів.
За відсутністю такої заяви з боку сторони щодо подання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення по суті спору, обов'язком суду згідно з положеннями ч.5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України є вирішення питання розподілу судових витрат сторін одночасно з ухваленням рішення по суті позовних вимог.
Як зазначалось матеріали справи не містять заяви позивача про подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України після ухвалення рішення по суті позовних вимог, про намір подати таку заяву на час виходу суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні 20.05.2020 позивач суд не повідомляв, отже, при ухваленні судом рішення по суті позовних вимог, питання розподілу судових витрат судом було вирішено за наявними у справі матеріалами.
Вказане спростовує посилання позивача на те, що судом не вирішено питання про судові витрати, що й стало підставою для вимоги позивача ухвалити додаткове судове рішення відповідно до положень п. 3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України.
Інших передбачених ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України підстав, з якими законодавець пов'язує необхідність ухвалення додаткового рішення позивачем не наведено.
Водночас правових підстав для повторного розгляду (перегляду) судом питання розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №905/556/20, яке було вирішене при винесенні рішення суду від 20.05.2020, позивачем також не надано.
Отже з огляду на вирішення судом під час розгляду справи №905/556/20 по суті питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат позивача на професійну правничу допомогу, вимога позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат задоволенню не підлягає.
Відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, в свою чергу, зумовлює висновок суду щодо відмови в задоволенні заяви про поновлення строку для подання позивачем доказів понесення ним судових витрат, оскільки навіть за умови задоволення такої заяви в суду відсутні правові підстави для переоцінки обставин понесення позивачем судових витрат, та відповідно повторного розподілу цих витрат між сторонами за наслідком розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 119, 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, Запорізька область, в ухваленні додаткового рішення у справі №905/556/20 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3390,47грн та у поновленні строку для подання доказів понесення позивачем цих судових витрат.
Ухвала набирає законної сили 09.06.2020 та може бути оскаржена в порядку, визначеному Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України з доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-IX).
Повний текст ухвали складено та підписано 09.06.2020.
Суддя К.І. Аксьонова