вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.06.2020м. ДніпроСправа № 904/139/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.
за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації, Дніпропетровська область, м. Нікополь
про стягнення 219 333,26 грн.
Представники:
від позивача: Русанова В.В. довіреність від 28.04.2020;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації про стягнення 219 333,26 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2017 рік.
Ухвалою суду від 09.01.2020 позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (сплатити 3 290,00 грн.), поштового чеку та опису вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів, заяви про уточнення позовних вимог із зазначенням правильної адреси відповідача у строк до 23.01.2020 включно.
21.01.2020 до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2020 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду докази направлення на адресу відповідача позовної заяви, платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 3290,00грн. та уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
17.02.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» кошти на виділення субвенції для компенсації проїзду пільгової категорії громадян передбачено не було. Оскільки договір між управлінням та позивачем на 2017 рік з компенсації вартості проїзду пільгової категорії громадян укладено не було, відповідач не вправі розпоряджатися коштами Державного бюджету. Оскільки договір на 2017 рік укладено не було, то застосуванню підлягали норми ч. 1 п. 10 Положення, але позивачем на адресу управління не надсилалась форма « 2-пільга», замість неї позивач постійно направляє на адресу відповідача облікові форми, які неможливо перевірити і які він вважає достатнім доказом для підтвердження сум. Перевірити пільговиків, вказаних в облікових формах, які відповідно до закону дійсно мають право на пільговий проїзд неможливо. Позивачем взагалі не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів протиправності дій та вини відповідача, доказів порушення господарського зобов'язання перед позивачем. Більш того, позивачем належними доказами не доведені збитки «неодержаний прибуток» в контексті приписів ч. 1 ст. 142 ГК України та взагалі ніяким чином не підтверджена сума позовних вимог. Обсяг компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлюється в межах затверджених субвенцій. Державним Бюджетом на 2017 рік не було передбачено коштів на сплату компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не вважаються бюджетними зобов'язаннями, і взяття прийняття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Позивачем не надано фактичних документів, які б свідчили про доведеність заявлених сум та факту, що ці суми не включені до облікових форм, які надсилались іншим управлінням Дніпропетровської області та стягуються в судовому порядку. У зв'язку із викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою від 17.02.2020 відкладено підготовче засідання на 16.03.2020.
12.02.2020 позивач подав до суду заяву про продовження процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою від 16.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 22.04.2020 включно та відкладено підготовче судове засідання на 13.04.2020.
Згідно части 1 та 2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку; суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України: розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Ухвалою суду від 13.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 18.05.2020.
27.04.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив.
13.05.2020 позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
18.05.2020 до підготовчого засідання не з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 18.05.2020 відкладено розгляд справи по суті на 09.06.2020.
09.06.2020 у судове засідання з'явився представник позивача.
09.06.2020 у судове засідання представник відповідача не з'явися, клопотання про відкладення не подавав.
В процесі розгляду справи судом відповідач 17.02.2020 подав до суду відзив на позовну заяву. Отже відповідач обізнаний про наявність даного судового провадження (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 911/572/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/87150865).
Суд зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_434);
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88386319);
Судом вчинено необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надання йому можливості взяти участь у судових засіданнях і викласти свої заперечення проти задоволення позову, натомість відповідач, незважаючи на обізнаність про відоме йому судове провадження у цій справі, не вживав заходів, щоб дізнатись про його стан, зокрема, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, та не скористався процесуальними правами навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 ГПК України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях.
При цьому, відповідач був обізнаний про наявність судового провадження у цій справі щонайменше з 20.01.2020 за його твердженням (надійшла позовна заява) по 09.06.2020 (дата судового засідання) та не обґрунтував об'єктивної неможливості скористатись в повній мірі передбаченими статтею 42 ГПК України правами.
Згідно з частиною першою статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005.
При цьому, суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справі «Пономарьов проти України» та у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії», згідно з якою сторони в розумні «інтервали часу» мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України);
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи судом.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Відповідно до п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються, зокрема: пільги щодо оплати транспортних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, «Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993, Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю ", «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про охорону дитинства", «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом (затвердженого Постановою КМ України від 19.03.1997 № 252) суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256)
П. 2 Порядку № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.
Встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ "Укрзалізниця" за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг (ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт»).
До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України).
До видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (пп. ґ п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України).
За змістом ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Тобто, в даному випадку головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад (п. 5 Порядку № 256).
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359) (далі - Порядок № 1359).
Облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки) (п. 3 Порядку № 1359).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг (п. 4 Порядку № 1359).
Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п. 5 Порядку № 1359).
Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (п. 7 Порядку № 1359).
На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом (п. 9 Порядку № 1359).
Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (п. 10 Порядку № 1359).
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку № 1359).
Позивач стверджує, що залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезені осіб, які мають право на пільговий проїзд. Особа, яка має право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою щодня і без обмежень.
Позивач зазначає, що за період січень-грудень 2017 року надавав пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом, у зв'язку із чим загальний розмір недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом зазначеної категорії громадян за період січень-грудень 2017 року склав 219 333,26 грн., на підтвердження вказаного позивач надав Облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів:
- за січень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 10 346,68 грн. (а.с. 13);
- за лютий 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 10 458,99 грн. (а.с. 14);
- за березень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 13 684,22 грн. (а.с. 15);
- за квітень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 13 714,63 грн. (а.с. 16);
- за травень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 19 631,90 грн. (а.с. 17);
- за червень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 22 185,26 грн. (а.с. 18);
- за липень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 21 486,06 грн. (а.с. 19);
- за серпень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 23 136,18 грн. (а.с. 20);
- за вересень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 20 145,81 грн. (а.с. 21);
- за жовтень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 20 858,75 грн. (а.с. 22);
- за листопад 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 19 780,01 грн. (а.с. 23);
- за грудень 2017 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 23 904,77 грн. (а.с. 24).
Вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані позивачем кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм відповідає п. 10 «Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.
Господарський суд зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян та відшкодування залізниці суми збитків не впливає на результат вирішення спору, оскільки, в даному випадку, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із вимог чинного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідач у відзиві зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» кошти на виділення субвенції для компенсації проїзду пільгової категорії громадян передбачено не було. Оскільки договір між управлінням та позивачем на 2017 рік з компенсації вартості проїзду пільгової категорії громадян укладено не було, відповідач не вправі розпоряджатися коштами Державного бюджету. Оскільки договір на 2017 рік укладено не було, то застосуванню підлягали норми ч. 1 п. 10 Положення, але позивачем на адресу управління не надсилалась форма « 2-пільга», замість неї позивач постійно направляє на адресу відповідача облікові форми, які ніяк не можливо перевірити і які він вважає достатнім доказом для підтвердження сум. Перевірити пільговиків, вказаних в облікових формах, які відповідно до закону дійсно мають право на пільговий проїзд не можливо. Позивачем взагалі ніяк не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів протиправності дій та вини відповідача, доказів порушення господарського зобов'язання перед позивачем. Більш того, позивачем належними доказами не доведені збитки «неодержаний прибуток» в контексті приписів ч. 1 ст. 142 ГК України та взагалі ніяким чином не підтверджена сума позовних вимог. Обсяг компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлюється в межах затверджених субвенцій. Державним Бюджетом на 2017 рік не було передбачено коштів на сплату компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і взяття прийняття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.
Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Нормами діючого законодавства не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Закон України «Про залізничний транспорт" та «Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 27.12.2006 № 1196) не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України", ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Також, господарський суд зазначає, що як встановлено вище, подання Облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів, відповідає п. 10 «Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.
За наведених вище обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
Перевезення пасажирів на пільгових умовах ПАТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем витрати.
З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення 219 333,26 грн. підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 290,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації (53280, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Придніпровське, вул. Вузлова, буд. 9, ідентифікаційний код 25842378) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код ВП 40081237) 219 333,26 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2017 рік, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 290,00 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 09.06.2020
Суддя І.В. Мілєва