Провадження № 11-кп/803/801/20 Справа № 199/7812/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року щодо неповнолітнього
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України, у кримінальному провадженні № 12017040030002112,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_11 ,
встановила:
Вказаним вироком неповнолітнього ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, 16.07.2017 близько 18.30 години, керуючи велосипедом, який згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху України є транспортним засобом, що призводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому та згідно п. 6.7 цих Правил, водії велосипедів повинні виконувати вимоги інших пунктів Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам розділу 6 Правил дорожнього руху, рухався по пішохідному тротуару пр. Мануйлівського з боку вул. Каруни в напрямку пр. Слобожанському в м. Дніпро.
Під час руху неповнолітній ОСОБА_6 , порушуючи чинні на транспорті правила, що убезпечують рух, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, грубо порушуючи п. 6.6 Правил дорожнього руху України, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і мав їх передбачити, незважаючи на заборону здійснював рух на велосипеді по пішохідному тротуару пр. Мануйлівського з боку вул. Каруни в напрямку пр. Слобожанського в м. Дніпро, внаслідок чого, в районі будинку № 3 пр. Мануйлівського, скоїв наїзд передньою частиною керованого ним велосипеду на пішохода ОСОБА_12 , яка рухалась по пішохідному тротуару у зустрічному йому напрямку, в результаті чого пішохід ОСОБА_12 впала на асфальтобетонне покриття пішохідного тротуару пр. Мануйлівського в м. Дніпро.
У зв'язку з грубим порушенням чинних на транспортні правил, що убезпечують рух, пішоходу ОСОБА_12 , внаслідок наїзду на неї велосипеда, під керуванням велосипедиста ОСОБА_6 , спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких.
Сукупність тілесних ушкоджень в області голови та обличчя, що призвели до розвитку тяжкої черепно-мозкової травми та настання смерті ОСОБА_12 , за критерієм небезпеки для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що відповідає п. 2.1.3. «б, в» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
Причиною смерті ОСОБА_12 є тяжка черепно-мозкова травма з переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під та над оболонку мозку, забій речовини головного мозку, які ускладнились дислокацією головного мозку.
Встановлені тілесні ушкодження (в області голови, тулуба, лівої нижньої кінцівки) виникли за механізмом дорожньо-транспортної події від 16.07.2017, який складався з двох фаз: І - первинний контакт з транспортним засобом, ІІ - падіння на тверду поверхню, удар об поверхню внаслідок приданого тілу прискорення травмуючими предметами (велосипед та водій велосипеда).
Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух виразилися в тому, що велосипедист ОСОБА_6 , керуючи велосипедом, не виконав вимоги п. 6.6 (в) Правил дорожнього руху України, який наголошує: - п. 6.6 Велосипедисту забороняється: в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих),- невиконання якого знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі п. “а” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році”, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11 941,85 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 гривень, а всього 261 941,85 гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , обраний ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2017 року у виді особистого зобов'язання - скасовано.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Захисник не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок змінити, відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_10 в повному обсязі. В решті вирок залишити без зміни.
Посилається на те, що на момент вчинення кримінального правопорушення 16.07.2017 року та початку судового розгляду 12.12.2017 року, обвинувачений ОСОБА_6 був неповнолітнім та потерпіла ОСОБА_10 подала позовну заяву до ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , як законних представників (батьків) неповнолітнього обвинуваченого.
Не зважаючи на те, що вимоги потерпілої були до батьків обвинуваченого, суд частково їх задовольнив, стягнувши не з останніх, а лише з обвинуваченого ОСОБА_6 , який на момент ухвалення вироку вже досяг повноліття.
Відповідно до ч. 4 ст. 51 ЦПК України, про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Таким чином, суд мав право замінити первісних відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на належного відповідача ОСОБА_6 виключно у разі звернення позивача з таким клопотанням до суду та обґрунтуванням необхідності заміни позивача, чого при судовому розгляді з боку позивача зроблено не було. А тому, заміна цивільного відповідача судом не розглядалась та ухвала з цього питання не виносилась.
Позовна заява позивачем у частині відповідача не змінена. Цивільного позову щодо ОСОБА_6 не існує. Тому, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_10 необхідно відмовити у повному обсязі, як поданої до неналежного відповідача - ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .
Прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційні вимоги сторони захисту залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Вказує, що на момент направлення обвинувального акту до суду щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та цивільного позову, останній був неповнолітнім. Цивільним позивачем ОСОБА_10 позовні вимоги були пред'явлені до батьків обвинуваченого - цивільних відповідачів - ОСОБА_13 та ОСОБА_9 .
Під час розгляду кримінального провадження обвинувачений досяг повноліття.
Згідно ст. 1180 ЦК України, шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.
У разі досягнення особою, яка завдала шкоду повноліття, обов'язок її батьків (усиновлювачів) або піклувальника відшкодовувати шкоду припиняється, навіть якщо до цього моменту шкода не була відшкодована ними в повному обсязі.
Таким чином, оскільки на момент винесення вироку ОСОБА_6 досяг повноліття, спричинена шкода потерпілій ОСОБА_10 підлягає відшкодуванню саме обвинуваченим.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений, його законний представник та захисник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважав вирок суду законним та обґрунтованим.
Потерпіла та її представник підтримали думку прокурора.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю - доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції в частині цивільного позову, колегія суддів прийшла до висновку, що вказані апеляційні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.
Як вбачається з вироку, цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11 941,85 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн, а всього 261 941,85 грн.
В іншій частині позову - відмовлено.
На момент вчинення кримінального правопорушення 16.07.2017 року та початку судового розгляду 12.12.2017 року, обвинувачений ОСОБА_6 був неповнолітнім, тому потерпіла ОСОБА_10 подала позовну заяву до ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , як до законних представників - батьків неповнолітнього обвинуваченого.
Під судового розгляду справи судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 досяг повноліття. Тому суд, згідно вимог ст. 1180 ЦК України, прийшов до вірного висновку про спричинена шкода потерпілій ОСОБА_10 підлягає відшкодуванню саме з обвинуваченого.
Між тим, рішення суду про заміну первісних відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на належного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 51 ЦПК України, прийнято не було.
Оскільки колегія суддів позбавлена можливості винесення кінцевого рішення в частині цивільного позову у цьому кримінальному провадженні, для забезпечення принципу верховенства права та законності, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п. п. 1, 2 ч.1 ст. 7 КПК України, вирок підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову та призначення нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного провадження.
Під час нового розгляду справи в порядку цивільного судочинства суду першої інстанції необхідно з дотриманням вимог процесуального закону повно і всебічно дослідити зібрані докази щодо цивільного позову, у відповідності до норм цивільного закону, дати належну оцінку отриманим даним, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі в частині цивільного позову, вирішити питання про заміну первісних відповідачів на належного відповідача та хвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 в частині цивільного позову - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного провадження.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4