Провадження № 11-кп/803/1896/20 Справа № 208/254/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №12019040000000952 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 липня 2020 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою його постійного місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронного засобу контролю, та покласти на нього виконання обов'язків: - носити електронний засіб контролю; - цілодобово перебувати за встановленим судом місцем проживання; - прибувати за викликом до слідчого, прокурора і суду.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що ухвала суду не відповідає вимогам ст.370 КПК України, оскільки суд послався лише на загальні норми КПК України, без розкриття суті обставин і не вказує беззаперечних доводів та доказів про застосування виняткового запобіжного заходу.
Зазначає, що в клопотанні прокурора не зазначено наявних і допустимих доказів обгрунтованості підозри чи ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, крім того, ці докази не вказані й в ухвалі суду.
Посилається на те, що позиція суду щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_8 не узгоджується з Рішенням Конституційного суду № 7-р/2019 від 25.06.2016 року, згідно якого положення частини п'ятої статті 176 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України, а тому якщо за більш тяжкі умисні злочини можливо застосовувати альтернативні запобіжні заходи, то відповідно і за тяжкий не умисний злочин є відповідне право суду.
Також, судом не враховано те, що ОСОБА_8 страждає на певні захворювання, одружений, має неповнолітню дитину, мав постійне місце роботи, проживання і реєстрації, характеризується позитивно, раніше не судимий.
Крім того, судом не наведено переконливих підстав і мотивів про спростування принципів, викладених 20.03.2020 року Комітетом Ради Європи із запобігання катуванням та нелюдському чи такому, що принижує людську гідність поводженню чи покаранню, при поводженні з людьми, позбавленими волі, в контексті пандемії, щодо можливого застосування альтернатив триманню під вартою.
Вказує на те, що судом не спростована позиція сторони захисту відносно того, що прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою подано з порушенням визначеного Законом строку.
Зазначає, що згідно протоколу затримання ОСОБА_8 було затримано о 18.15 годин 21.11.2019 року, а протокол затримання складено о 23.50 годин 21.11.2019 року, однак слідчим процесуальні права на захист роз'яснено лише 22.11.2019 року. Таким чином, протокол огляду місця події від 21.11.2019 року, який було проведено з 20 години, був складений слідчим після 2-годинного затримання ОСОБА_8 , без роз'яснення йому права на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Ризики, передбачені ст.177 КПК України, які зазначені в ухвалі суду, на цей час відсутні.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року ОСОБА_8 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 липня 2020 року.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що вивчивши матеріали кримінального провадження і оцінивши в сукупності всі обставини, відповідно до вимог ст.178 КПК України, щодо особи ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, та приймаючи до уваги, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду з огляду на термін покарання, який йому загрожує у разі визнання його винним, а тому суд дійшов висновку, що жоден з інших запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника і просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.331 КПК України: - вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу; - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12019040000000952 від 21.11.2019 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2019 року до обвинуваченого ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 05.05.2020 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 з тих підстав, що на цей час ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризику того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Таким чином, зазначений ризик встановлений в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлений ризик об'єктивно існує і для його запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Посилання захисника щодо відсутності інших ризиків, зазначених в клопотанні прокурора, не заслуговують на увагу, оскільки вони не були враховані судом першої інстанції.
Доводи захисника щодо відсутності доказів обгрунтованості підозри не можуть бути взяті до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу злочину постановлюється виправдувальний вирок.
Окрім того, доводи апеляційної скарги щодо порушення права обвинуваченого на захист на досудовому розслідуванні колегія суддів вважає безпідставними на цій стадії судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Твердження про те, що обвинувачений страждає на певні захворювання, одружений, має неповнолітню дитину, мав постійне місце роботи, проживання і реєстрації, характеризується позитивно, раніше не судимий, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлений у кримінальному провадженні ризик, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, а тому, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суддя також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Посилання захисника на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурором подано з порушенням строку не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4