Провадження № 11-сс/803/642/20 Справа № 191/1112/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Синельниківської міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України по кримінальному провадженню № 42020041560000011,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
його захисника ОСОБА_7 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_6 з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 червня 2020 року, із забороною цілодобово залишати місце проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Покладено на підозрюваного під час дії зазначеного запобіжного заходу обов'язок своєчасно прибувати до слідчого СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, прокурора, суду за кожним викликом.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкості злочину, особи підозрюваного, який має дружину і мати похилого віку, відсутності негативних характеризуючих матеріалів на останнього. Тому слідчий суддя прийшов до висновку, що ризики у виді переховування підозрюваного від слідства та продовження злочинної діяльності, стороною обвинувачення доведено не було, оскільки ОСОБА_6 раніше не судимий, в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, має сім'ю і постійне місце проживання.
В зв'язку з викладеним, слідчий суддя прийшов до висновку, що для для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, йому можливо обрати найбільш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Посилається на те, що підозрюваний свою провину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, надав усі необхідні пояснення, досудовим розслідування проведено всі процесуальні дії щодо фіксації кримінального правопорушення, повідомив про готовність укладення угоди про визнання своєї винуватості, раніше не судимий, має сім'ю та постійне місце проживання.
Вказує, що підозрюваний проживає в м. Павлограді, досудове розслідування здійснюється в м. Синельниково, що призводить до об'єктивних незручностей, як для досудового слідства, так і для підозрюваного; має постійну роботу, тому цілодобовий домашній арешт призведе до її втрати; піклується про матір похилого віку та надає їй фінансову допомогу.
Прокурор просить ухвалу скасувати, обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Посилається на те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, як і інші менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, не має стійких соціальних зв'язків, характеризується з нейтральної сторони, що в своїй сукупності свідчить про наявність ризиків у виді можливості підозрюваного продовжити злочинну діяльність, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний та його захисник підтримали апеляційні вимоги сторони захисту, просили їх задовольнити. Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Прокурор підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, апеляційну скаргу захисника просив залишити без задоволення.
В судових дебатах учасники провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч.1 ст.178 КПК України.
Згідно із ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні СВ Синельниківського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2020 року за № 42020041560000011, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
23.04.2020 року за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, в порядку ст. 208 КПК України, було затримано ОСОБА_6 .
24.04.2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
24.04.2020 року слідчий Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Оскаржуваною ухвалою у задоволенні слідчого відмовлено та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , слідчий суддя прийшов до висновку, що докази наявності обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є вагомими і кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 є тяжким.
В той же час, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у виді можливості підозрюваним ОСОБА_6 вчинити спроби переховуватися від органу досудового розслідування або суду, чи продовжити злочинну діяльність, прокурором та слідчим не доведено, з огляду на міцні соціальні зв'язки підозрюваного,наявність постійного місця проживання, відсутності судимості та притягнення до кримінальної відповідальності. Жодних негативних матеріалів, що характеризують підозрюваного стороною обвинувачення не надано.
Тому слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою - у вигляді домашнього арешту, з забороною цілодобово залишати місце проживання.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України. З висновками слідчого судді та необхідності застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту погоджується і апеляційний суд.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання про наявність ризиків у виді можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, суду, та у виді можливості продовжити злочинну діяльність, не є обґрунтованими.
Крім того, доводи прокурора про те, що судом першої інстанції не враховано особу підозрюваного ОСОБА_6 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд у своєму рішенні зазначив, що підозрюваний раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, міцні соціальні зв'язки. Доказів негативної характеристики підозрюваного стороною обвинувачення не надано.
Доводи прокурора щодо неврахування судом тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину є безпідставними, оскільки сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, що підтвердив в судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також, відповідно до чинного Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням існуючим ризикам. Запобіжний захід має відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого особа підозрюється, а також бути співмірним з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного.
З цих же підстав необґрунтованими і доводи апеляційної скарги сторони захисту. Дані, на які посилається захисник, були враховані судом першої інстанції.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст.178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання цьому підозрюваному запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного та дієвості кримінального провадження щодо нього.
Доводи апеляційних скарг щодо неповного дослідження слідчим суддею підстав застосування запобіжного заходу не ґрунтуються на матеріалах справи. Всім обставинам справи слідчим суддею дана належна оцінка у відповідності з вимогами КПК України.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 181 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційних скарг прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Синельниківської міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4