Ряд. 156 справа № 631/264/20
провадження № 3/631/129/20
05 червня 2020 року селище міського типу Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 24 листопада 1995 року, офіційно не працевлаштованого, працює періодично охоронцем за цивільно - правовими договорами, має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 180736, складеного 31 березня 2020 року інспектором взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Бурковим В. С. вбачається, що 30 березня 2020 року о 23 години 30 хвилинв Харківській області на автошляху М - 18 70 кілометр водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Opel Vectra» державний номерний знак НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, вираження тремтіння кінцівок. Від огляд на стан сп'яніння із застосуванням мобільного приладу «Drager Аlcotest» на місці зупинки транспортного засобу та огляду в медичному закладі Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер», місто Харків, вулиця Шевченка, будинок № 28, водій відмовився у присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання, що було призначене на 05 червня 2020 року ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законодавством України порядку, шляхом направлення судової повістки на адресу місця проживання, яка відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 6320202130255 була отримана особисто ОСОБА_1 завчасно 30 травня 2020 року (а. с. 25).
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Частиною 1 статті 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні для надання пояснень та доказів. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьомустаттею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її процесуальних прав на участь у розгляді в суді справи, що стосується її прав та обов'язків, у порядку передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, враховуючи обмежені строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, наявність в матеріалах справи відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи у суді, а також те, що раніше останній надав у судовому засіданні свої пояснення, суддя прийшов до висновку про можливість закінчення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення застаттею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Будучи присутнім у минулому судовому засіданні та ознайомленим про права та обов'язки, гарантовані статтею 63 Конституції України, статтями 268 та 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 у в присутності свого представника, свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно у ніч з 30 березня 2020 року на 31 березня 2020 року він знаходився близько поля, яке охороняв, на автошляху у Нововодолазькому району Харківської області. Машина, яка перебувала у полі належить його знайомому, яку він залишив йому для того, щоб у ній зігріватись та сидіти. Як зазначив ОСОБА_1 , на автомобілі він нікуди не їздив, а в той час, коли приїхали працівники поліції, він взагалі йшов з магазину. Побачивши його, працівники поліції заламавши йому руки за спину, повернули до автомобіля та почали звинувачувати, що той знаходяться у стані алкогольного сп'яніння, про що через деякий час склали протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, незважаючи на те, що він за кермом автомобіля не перебував та нікуди не рухався. Дії працівників поліції ОСОБА_1 вважав незаконними та звернув увагу суду на відсутність об'єктивних доказів на наявність його провини. Клопотань щодо виклику та допиту свідків не заявляв, вважав, що це є недоцільним. Представник ОСОБА_1 - Міносян Юрій Леонідович підтримав доводи особи, інтереси якої він представляє, наполягаючи на тому, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки останній транспортним засобом не керував.
Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наданні докази, прийшов до наступного висновку.
Положення частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього рухувстановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху).
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5Правил дорожнього рухупередбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частинами 2 та 3 статті266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно положень пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пункту 3 розділу І вищенаведеної Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року).
Відповідно до пункту 7 розділу І зазначеної вище Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до положень пунктів 2, 3, 4, 6 та 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я уповноважена особа в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп'яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.
Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 180736 від 31 березня 2020 року, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest» та в закладі охорони здоров'я.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 180736, складеного 31 березня 2020 року інспектором взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Бурковим В. С., від підпису якого ОСОБА_3 відмовився (а. с. 1);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного інспектором взводу № 1 роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Павлюком М. П. в присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки запаху алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, огляд не проводився (а. с. 4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого 31 березня 2020 року о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_1 направлявся на огляд доКомунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер», огляд проведено не було (а. с. 5);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 від 31 березня 2020 року, який пояснив, що 31 березня 2020 року близько 00 години 30 хвилин у його присутності ОСОБА_1 спочатку виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, проте через деякий час відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як за допомогою «алкотестеру» на місці зупинки, так й у закладі охорони здоров'я. Також свідок зазначив, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з матеріалами та підписом протоколу (а. с. 6);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 31 березня 2020 року, який вказав, що 31 березня 2020 року близько 00 години 30 хвилин у його присутності ОСОБА_1 спочатку виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікаря медичного закладу, але через деякий час відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так й у закладі охорони здоров'я. Також свідок повідомив, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підпису протоколу про адміністративне правопорушення (а. с. 7);
- рапортом командира взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції А. О. Грищенка, з якого вбачається, що 30 березня 2020 року під час патрулювання екіпажем 06201 було зупинено транспортний засіб «Opel Vectra» з державним номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у громадянина ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння громадянин ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Транспортний засіб «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_3 , було передано тверезому водію під розписку (а. с. 8).
Крім того, у судовому засіданні у присутності ОСОБА_1 був досліджений відеозапис з нагрудної камери працівника поліції DSJX302101_002101, а саме DVD - R диск а 4.7 gb, на якому маються шість файлів 20200331060050000008, 20200331060059000010, 20200331060237000013, 20200331060314000015, 20200331060409000017, НОМЕР_4 (а. с. 10), згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно у присутності двох свідків спочатку відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Потім погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Проте, через деякий час відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння взагалі.
При цьому, на відеофайлі 20200331060050000008 о 23 годині 44 хвилин ОСОБА_1 розмовляючи по телефону повідомив, що «за кермом автомобіля не був, побачив їх (працівників поліції) зупинився та сказав, що не їхав». На відеофайлі 20200331060059000010 о 23 годині 50 хвилин ОСОБА_1 повідомив, що їхав «випивший». На відеофайлі о 00 годині 34 хвилини ОСОБА_1 вказав, що випив бутилу пива, ніякої реакції не втрачав та обґрунтовуючи свою позицію відносно того, що не перебував за кермом транспортного засобу повідомив працівникам поліції, що вони «побачили світло фар автомобіля, потім здійснили розворот, подумали, що він виїздить, але такого не було». Протягом усієї фіксації події ОСОБА_1 наполягав, що не перебував за кермом транспортного засобу, а йшов до автомобіля пішки, при цьому постійно виражався нецензурною лайкою (а. с. 10).
Слід зауважити, що частина 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 вказаного Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Будь - яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, у тому числі і шляхом здійснення відеозапису судом не встановлено.
Суд звертає увагу на те, що вказаний відеозапис є об'єктивним доказом, оскільки містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння та на неодноразові вимоги поліцейських про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження такого огляду.
Також в матеріалах справи маються відомості про виконання поліцейськими вимог частини 1 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, а саме розписка ОСОБА_6 про зобов'язання прийняти автомобіль «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_3 , та повернути його ОСОБА_1 після того, як останній протверезиться (а. с. 9).
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 до суду не надав.
В цілому, протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.
Суддя критично оцінює пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що на час зупинки його патрульними поліцейськими він не керував транспортним засобом, оскільки вказані твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а отже їх слід розцінювати як спробу уникнути відповідальності за скоєне. При цьому, суддя не приймає до уваги посилання на те, що адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає тільки у разі керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, через те, що вони є хибними, оскільки суперечать змісту вказаної правової норми.
Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність особи за адміністративне правопорушення, суддею не вбачається.
Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34, 35 зазначеного нормативно - правового кодифікованого закону України.
В порядку, передбаченому частиною 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40 - 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Абзацом 3 статті 7 Закону України № 294-ІХ від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2102 гривня.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 420 гривень 40 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 7, 9, 23, 34, 35, 40 - 1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 256, частиною 2 статті 268, статтями 277, 279, 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, отримувач: ГУК Харківської області - код 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - електронне адміністрування податку) з позбавлення права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Копію постанови направити ОСОБА_1 та до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 20400 гривень 00 копійок.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.
Суддя: Т. М. Трояновська