Справа № 175/1243/19
Провадження № 2/175/334/19
27 травня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Кравченко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни про визнання дій протиправними та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, -
В березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, в якому просив суд постановити рішення, яким визнати протиправними дії АТ «Альфа-Банк», Державного реєстратора Волос О.В. щодо протиправного позбавлення права власності його, ОСОБА_1 , яка була здійсненна 27.02.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису: 30465842, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45711657, про реєстрацію права власності за AT «Альфа-Банк» на житловий будинок за планом земельної ділянки, загальною площею 139,00 кв.м. житловою площею 54,3 кв.м., в придатному для житла стані, з господарськими будівлями та спорудами: сарай (літ. Б); погріб (літ. В), огорожа (№1-5), І-замощення, трот, плитка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1774246312214), яка належить йому, ОСОБА_1 на підставі на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Петрик Н.П. 18 липня 2008 року за реєстровим номером №1124 в державному реєстрі правочинів 18 липня 2008 року за №3029388, наданого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Петрик Н.П.; скасувати рішення Державного реєстратора Волос О.В. від 22 лютого 2019 року індексний номер: 45711657 про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на житловий будинок (літ. А) за планом земельної ділянки, загальною площею 139,00 кв.м. житловою площею 54,3 кв.м., в придатному для житла стані, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1774246312214); судові витрати покласти на рахунок відповідачів.
У судовому засіданні, проведеному за допомогою відеоконференцзв'язку, адвокат позивача ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги Осипенко В.Ю. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позові; надав суду письмові пояснення (а.с.142-144).
Представник відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за довіреністю Черкавський Ю.С. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні; надав суду відзив на позов (а.с.56-61).
Відповідач державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.97,182,231).
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (перший кредитор) та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний Договір №0304/0708/7l-005-z, зареєстрований в реєстрі за №1130 приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Петрик Н.П. (а.с.27-29).
Відповідно до п.2.1 вищевказаного Договору іпотеки, Іпотекодавць передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку: житловий будинок (літ. А) за планом земельної ділянки, загальною площею 139,00 кв.м. житловою площею 54,3 кв.м., в придатному для житла стані, з господарськими будівлями та спорудами: сарай (літ. Б); погріб (літ. В), огорожа (№1-5), І - замощення, тротуарна плитка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Петрик Н.П. посвідченим 18 липня 2008 року за реєстровим номером №1124 в державному реєстрі правочинів 18 липня 2008 року за №3029388, наданого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Петрик Н.П.
22 лютого 2019 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», прийнято рішення про державному реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45711657 від 27 лютого 2019 року: підстави виникнення права власності: кредитний договір, серія та номер: №0304/07-8/71-005, виданий 18.07.2008, видавник: Сторони: ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 ; Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: № 11/12/18, виданий 11.12.2008, виданий: АТ «Альфа-Банк»; іпотечний договір, серія та номер: № 0304/0708/71-005-Z виданий 18.07.2008 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського районного І нотаріального округу Петрик Н.П. Підставою внесення запису слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №45711657 від 27 лютого 2019 року 06 год. 55 хв. 43 сек., державним реєстратором Волос Оленою Володимирівною, ОКП «СОФІЇВСЬКЕ БТІ» (а.с.30-31). Вважаючи дії відповідачі незаконними та протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, законом визначений вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Пунктом 12 Іпотечного договору №0304/0708/71-005-z від 18 липня 2008 року за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису; за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яки вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Пунктом 12.3.1 вищевказаного Іпотечного договору, сторони дійшли згоди, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 Договору, договір і про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації, права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки. При цьому, вважається, що Предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття Іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом Договору способу звернення стягнення на Предмет Іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому Сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної, діяльності визначається Іпотекодержателем. При оцінці Предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені, чинним законодавством на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості Іпотекодавця за Основним зобов'язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, Іпотекодержатель перераховує, різницю на поточний рахунок Іпотекодавця протягом 60 робочих днів з моменту набуття у власність Предмета іпотеки. Сторони, в розумінням змісту ст. 37 3акону України «Про іпотеку» свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту і п.12.3 цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав Основне зобов'язання.
У відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить про те, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов висновку про те, що у договорі іпотеки, укладеному між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (перший кредитор) та ОСОБА_1 , передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на виконання, якого банком і було зареєстровано за собою право власності на належний позивачу на праві власності предмет іпотеки, оскільки останній не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, який забезпечено цієї іпотекою, а правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, було відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, дії відповідачів відповідають положенням вищевказаного законодавства. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 640/17931/16-ц (провадження № 61-33342св18).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
За положенням п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, право або інтерес позивача може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права іншої особи. При цьому рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Якщо судом буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Такий правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права.
Доводи позивача про те, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя віджувати майно іпотекодержателя без згоди останнього на таке відчуження, спростовуються тим, що застосування вищевказаного закону у цих правовідносинах неможливо, оскільки мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання і не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язання за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.
Так, оцінюючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав обрання позивачем не належного способу захисту, а тому з урахуванням правової позиції Європейського Суду, за встановлених у даній справі обставин суд не оцінює інші аргументи, наведені сторонами, як такі, що не впливають на правильну оцінку спірних взаємовідносин.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 2, 4, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 12, 13, 19, 76, 78, 81, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни про визнання дій протиправними та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.