ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15830/18
провадження № 2/753/3002/20
(ЗАОЧНЕ)
"28" травня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецька О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, в якому просить зобов'язати головного редактора інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_2 видалити з веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) персональні дані, у томі числі фотографії ОСОБА_1 та його дружини - ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-порталі « ІНФОРМАЦІЯ_8» ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), головним редактором якого є відповідач було розміщено ряд публікацій, які містять персональні дані та фотографії із зображенням Позивача та його дружини, які не давали згоди на їх публікацію, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_6»; «ІНФОРМАЦІЯ_3»;«ІНФОРМАЦІЯ_5».
18.07.2018 р., 06.08.2018 р. представник позивача надіслав відповідачу вимоги про видалення персональних даних позивача та його дружини, а також зазначено про ненадання дозволу на опрацювання персональних даних позивача та його дружини.
Як зазначає позивач, станом на день написання позовної заяви такі публікації та фотографії не видалені та залишаються розміщеними на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_8». Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушує особисті немайнові права Позивача.
Так як у вимогах про видалення персональних даних позивача, отриманих відповідачем не надано згоди на опрацювання персональних даних позивача та його дружини, а відповідач в порушення діючого законодавства продовжує розміщувати зазначені публікації та фотографії, для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2019 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
21.01.2020 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до чч.1, 2 ст.32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також, ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.
Відповідно до ч.2 ст.26 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що при розміщенні спірних публікацій відповідач порушив його особисті немайнові права, так як в цих публікація міститься інформація, що є персональними даними, розміщені фото із зображенням позивача та його дружини на розміщення яких вони не надавали згоди, поширена інформація про приватне життя.
18.07.2018 р., 06.08.2018 р. представник позивача звертався до відповідача з вимогами про видалення персональних даних, в яких просив видалити публікації, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_6»; «ІНФОРМАЦІЯ_3»;«ІНФОРМАЦІЯ_5». Також у вимогах зазначено про ненадання згоди на опрацювання персональних даних позивача та його дружини у томі числі фотографій на яких зображені Позивач та його дружина.
Судом було оглянуто публікації, розміщені на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_8» ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6»; «ІНФОРМАЦІЯ_3»;«ІНФОРМАЦІЯ_5»
Як вбачається з вищезазначених публікацій, розміщених на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_8» ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) в них, зокрема розкрита та поширена інформація про приватне та сімейне життя позивача, розміщено фото із зображенням позивача та його дружини.
Так, статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
Так, відповідно до ст.291 ЦК України, ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст.301 ЦК України, фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.=
В ст.303 ЦК України закріплено, що особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.307 ЦК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу у тій частині, яка стосується її особистого життя.
Згідно ч. 1 ст.308 ЦК України, фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.
Статтею 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб'єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
В абз.5 п.3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі №1-9/2012 від 20.01.2012р. за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України (далі - Рішення КСУ), зазначено, що Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
В абз.3 п.3.3. мотивувальної частини Рішення КСУ зазначено, що системний аналіз положень частин першої, другої статті 24, частини першої статті 32 Конституції України дає підстави Конституційному Суду України вважати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.
Як вбачається із вимог про видалення персональних даних, надісланих відповідачу, позивач повідомляє, що не надає згоди на опрацювання його персональних даних у томі числі фотографій на яких зображені позивач та його дружина.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не надав доказів, що відповідач має згоду позивача на розголошення персональних даних.
Так, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 276 ЦК України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Згідно з п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно практики Європейського суду з прав людини публікація фотографії людини у повсякденному житті, під час діяльності суто приватного характеру, заторкує сферу приватного життя, а тому підпадає під застосування статті 8 Конвенції ( рішення від 24.06.2004 р. у справі "Ганновер проти Німеччини" (Hannover v. Germany) (заява N 59320/00)
Концепція приватного життя, крім того, включає елементи, що стосуються права особи на своє зображення (Рішення Європейського суду з прав людини, скарга № 50774/99, § 29, справа Шачча проти Італії [Sciacca v. Italy], ЄСПЛ 2005-I). Іншими словами, фографії або відео кліпи, які містять зображення особи, будуть підпадати під сферу ст.8. Фатично, право на захист особистих зображень включає в себе право контролювати використання свого зображення, у тому числі право відмовитись від публікації (рішення ЄСПЛ 2012, Фон Ханновер проти Німеччини (№2) [ВП] №40600/08 та 60641/08 §94) Це має значення при зберіганні фотографій на громадських чи соціальних сайтах в Інтернеті. Це та сфера, де захист репутації та прав інших осіб стає особливо важливим, тому, що фотографії можуть містити дуже особисту або навіть конфіденційну інформацію про особу чи його або її сім'ї (справа Ферлагсгруппе Ньюс ГмбХ та Бобі проти Австрії (№59631/09, 4 грудня 2012 року).
Згідно висновків Європейського суду з прав людини у Рішенні у справі «Реклос і Давурліс проти Греції» від 15.04.2009 року (заява № 1234/05, п. 41), зображення особи є одним з головних атрибутів її особистості, оскільки воно відображає її унікальні характеристики та відрізняє її від інших осіб. Право на захист зображення людини, таким чином, стає одним із суттєвих компонентів особистого розвитку та передбачає право на контроль компонентів використання цього зображення. І хоча у більшості випадків право на контроль такого використання пов'язане з правом особи заборонити публікацію свого зображення, воно охоплює також і право особи заперечувати проти фіксації, зберігання та відтворення її зображення іншою особою.
Таким чином, Європейським судом було підкреслено, що особисті фотографії особи складають її персональні дані та такі фотографії підпадають під сферу дії ст.8 Конвенції. При цьому, особа має як виключне право на власні зображення, так і право контролювати використання таких зображень.
Опублікування фотографій із зображенням позивача та його дружини, поширення даних про сімейний стан, висвітлення особистих стосунків є явно надмірним і непропорційним втручанням у приватність.
Таким чином, в поширених публікаціях та фото відповідачем протиправно поширювалась інформація про приватне життя позивача, його дружини та їх персональні дані.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», забороняється використання друкованих засобів масової інформації для: втручання в особисте і сімейне життя особи, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано доказів того, що фотографії та персональні дані щодо Позивача, поширені в публікаціях, були отримані безпосередньо від Позивача. Відсутні відповідні документи та докази про існування згоди від Позивача.
Крім того, будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.
Таким чином встановлено, що Відповідачем були порушені особисті немайнові права Позивача при розміщенні публікацій, а тому з метою припинення порушення прав Позивача вищевказані публікації підлягають видаленню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 268, 280-289 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 201, 277, 280, 297 ЦК України; ст. 9 Закону України "Про інформацію"; суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати головного редактора інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_2 видалити з веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (ІНФОРМАЦІЯ_9 ) персональні дані, у томі числі фотографії ОСОБА_1 та його дружини -
ОСОБА_3із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , відомості про ідентифікаційний номер відсутні, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА