Справа №458/719/18
Провадження № 2/752/2618/20
Іменем України
12.02.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Петрова Є.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на навчання,
позивач звернувся в Голосіївський районний суд м.Києва з позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, в розмірі 15772,88 гривень та судових витрат у справі.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту Державної служби охорони при МВС України був укладений договір від 03.06.2015 р. № 402, відповідно до умов якого навчальний заклад зобов'язався провести підготовку відповідача за програмою первинної професійної підготовки кандидатів в органи внутрішніх справ на посади рядового і начальницького складу підрозділів ДСО з наданням професії «Охоронник», а Управління зобов'язалось перерахувати кошти за навчання в розмірі 15317,09 гривень. Всього за навчання відповідача позивачем була перерахована сума в розмірі 15772,85 гривень.
За умовами п.2.3 Договору відповідач зобов'язаний був прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу УДСО при ГУ МВС України в Київській області 18.09.2015 р. та відпрацювати 3 роки.
Відповідач був призначений молодшим інспектором супроводження спеціального взводу «Титан» Києво-Святошинського районного відділу, а відповідно до наказу № 33 о/с від 03.03.2017 р. був переведений для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м.Києві.
Позивач посилається на те, що відповідно до п.2.4 Договору у разі переміщення для подальшого проходження служби за межами Управління до закінчення визначеного договором строку відповідач зобов'язаний в установленому порядку компенсувати всі витрати, що здійснив позивач на його навчання.
30.08.2019 р. справа була прийнята в провадження судді Колдіної О.О. і призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
На підставі положень ст.ст. 274-279 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду справи встановлено, що між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту Державної служби охорони при МВС України був укладений договір від 03.06.2015 р. № 402, відповідно до умов якого навчальний заклад зобов'язався у разі зарахування на навчання ОСОБА_1 забезпечити грошове утримання в розмірі посадового окладу, установленого для міліціонерів підрозділів Державної служби охорони, забезпечити кандидата речовим майном, забезпечити якісну теоретичну та практичну підготовку згідно програми.
Згідно з п.1 Договору Управління зобов'язалось перерахувати навчальному закладу кошти на підготовку відповідача за фактом його зарахування в розмірі 15317,09 гривень, а після закінчення навчання зарахувати його на посаду.
Відповідач в свою чергу згідно з п.2 Договору зобов'язався прибути до навчального закладу, оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченої кваліфікаційною характеристикою за спеціальністю «Охоронник», прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу УДСО при ГУ МВС України в Київській області 18.09.2015 р. та відпрацювати мінімум 3 роки з моменту призначення на посаду.
Відповідно до п.2.4 Договору у разі неприбуття за призначенням або відмови стати до виконання службових обов'язків відповідно до укладеного договору, відрахування з навчання або звільнення з органів внутрішніх справ, подання рапорту про переміщення для подальшого проходження служби за межами підрозділів УДСО при УМВС України в Київській області до закінчення визаченого договором строку компенсувати витрати , що здійснив позивач на його навчання та інших видів витрат, понесених у зв'язку з розірванням даного договору.
Судом встановлено, що позивач поніс витрати, пов'язані з навчанням відповідача в розмірі 15772, 88 гривень, що підтверджується бухгалтерською довідкою (а.с39).
Крім того, судом встановлено, що відповідач був призначений молодшим інспектором супроводження спеціального взводу «Титан» Києво-Святошинського районного відділу на підставі наказу № 120 о/с від 18.09.2015 р., а відповідно до наказу № 33 о/с від 03.03.2017 р. був переведений для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м.Києві.
Позивачем на адресу відповідача була надіслана письмова претензія від 02.03.2018 р. № 597/43/30/01-2018.
На час розгляду справи з боку відповідача суду не надано доказів виконання ним свого обов'язку щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на оплату навчання.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно дост.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність заявлених позивачем вимог, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274- 279, 354 ЦПК України, суд
позов Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на навчання задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Управління поліції охорони в Київській області (ЄДРПОУ40109063, м.Київ, вул.Гайдара, 8) кошти за навчання в розмірі 15772 гривні 88 копійок, судовий збір в розмірі 1762 гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя