Справа № 725/2032/20
Номер провадження 2-а/725/70/20
04.06.2020 року Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В. , при секретарі Пентелюк П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративний позов ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови,-
Позивач звернувся в суд з позовом до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови. Посилався на те, що 27 березня 2020 року, в.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби Самушко І.К. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0179/40800/20, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 459 387,60 гривень. Згідно постанови у справі про порушення митних правил № 0179/40800/20 слідує, що 05.02.2020 року в'їхав автомобіль марки «Mercedes Sprinter316», країна реєстрації Болгарія, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням гр.. ОСОБА_2 , який прямував з України в Румунію через пункт пропуску Порубне, як громадянин Румунії. Особа посвідчена паспортом гр. Румунії НОМЕР_2 від 14.03.2017 року. Під час проведення аналізу перетину митного кордону митним органом було встановлено, що він є громадянином України, тому має статус резидента. Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, через відсутність в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності ознак порушення митних правил, необ'єктивність та неповноту провадження в справі, необ'єктивність її розгляду, невідповідність висновків викладених у постанові фактичним обставинам справи.
Позивач та його представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому позов не визнав. Відповідач зазначає, що оскільки у позивача наявний як паспорт громадянина України, так і паспорт громадянина Румунії, та він має постійне місце проживання на території України, то відповідно до норм чинного законодавства України він у правовідносинах з Україною визнається лише громадянином України, має статус громадянина-резидента та на території України, повинен користуватись документами громадянина України, що передбачені чинним законодавством України. Вказує, що позивачем порушені вимоги ст. 485 МК України при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу іноземної реєстрації. Надаючи паспорт громадянина Румунії, позивач вчинив зазначені дії з метою ухилення від сплати митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.5 даної Статті, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Судом встановлено, що 27 березня 2020 року Буковинською митницею Держмитслужби було постановлено Постанову в справі про порушення митних правил №0179/40800/20, відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені порушення митних правил та накладено штраф в розмірі 549 387грн. 60коп. Згідно даної постанови слідує, що 05.02.2020 року в'їхав автомобіль марки «Mercedes Sprinter316», країна реєстрації Болгарія, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням гр.. ОСОБА_2 , який прямував з України в Румунію через пункт пропуску Порубне, як громадянин Румунії. Особа посвідчена паспортом гр. Румунії НОМЕР_2 від 14.03.2017 року. Під час проведення аналізу перетину митного кордону митним органом було встановлено, що він є громадянином України, тому має статус резидента /а.с.53-56/.
Згідно Рішення Конституційного Суду України в справі №1-4/2015 від 31.03.2015 року зазначено, що, Україну проголошено правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України). Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Засади митної справи, діяння, які є, зокрема, адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України (пункти 9, 22 частини першої статті 92 Конституції України). Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Митного кодексу України державна митна справа охоплює встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів тощо.
У Митному кодексі України закріплено такі види митних режимів щодо товарів: імпорт (випуск для вільного обігу), реімпорт, експорт (остаточне вивезення), реекспорт, транзит, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, митний склад, вільна митна зона, безмитна торгівля, переробка на митній території, переробка за межами митної території, знищення або руйнування, відмова на користь держави (стаття 70).
Переміщення товарів через митний кордон України, пред'явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, регламентуються митними правилами (пункт 28 частини першої статті 4 Кодексу).
Особи, які переміщують товари на митну територію України, повинні дотримуватися митних правил, визначених у Кодексі; за порушення (недотримання) цих правил у Кодексі передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 458 Кодексу порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на відповідні органи, і за які Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення закріплено у главі 68 Кодексу.
До ОСОБА_1 застосовано стягнення на підставі ст. 485 Митного кодексу України, яка передбачає дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Як суд зрозумів зміст постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності на думку митниці порушення митних правил полягає у вчиненні інших протиправних дій спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. В той же час, протиправні дії - це дії, що суперечать нормам права, здійснюються всупереч праву; являють собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов'язків, що виходять із нормативно-правового акта, акта застосування норм права або договору, укладеного на основі закону.
Крім цього, в даному випадку не підтверджено доказами наявність суб'єктивної сторони правопорушення в діях ОСОБА_1 . Відповідно до Постанови та наявних в матеріалах справи документів ОСОБА_1 жодного разу не порушував режим тимчасового ввезення. Саме набуття іноземного громадянства та пред'явлення при перетинанні митного кордону паспорту громадянина Румунії не може свідчити про намір ухилення від митних платежів.
Відповідно до ст.. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Однак, на думку суду, вказані дії ОСОБА_1 не можуть розцінюватися, як ухилення від сплати митних платежів.
Варто також зазначити згідно з частиною 4 статті 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Як вбачається з положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а якщо особа без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Окрім того, варто зазначити, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про порушення митних правил в частині строку розгляду такої справи, що встановлений статтею 525 Митного кодексу України і не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, протокол про порушення митних правил №0179/40800/20 складено 05.02.2020 року /а.с.27/, однак розгляд справи призначено і розглянуто 27.03.2020 року /а.с.53-56/.
Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Імператив статті 487 Митного кодексу України вказує, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається із змісту ст.. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Так, за змістом п.1 ч.1 статті 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За нормами статті 57 глави 9 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод -за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу
Як було встановлено, матеріали справи про порушення митних правил не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився ОСОБА_1 . Натомість, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою №7.2-20-04-17/108 від 12.02.2020 року /а.с44/.
Як вбачається із змісту службової записки, орієнтовна вартість необхідної для сплати податків та зборів складає 151 097грн. 01коп. та її було визначено на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без проведення його огляду на підставі інформації електронного каталогу. Зазначені у ній відомості є орієнтовними /а.с.45-47/.
Таким чином, митну вартість товару було визначено не на підставі основного методу, тобто за ціною договору, а шляхом застосування другорядних методів.
Службова записка на підставі якої визначено вартість ввезеного транспортного засобу та відповідно розраховано для позивача суму штрафної санкції не може бути правовою підставою для визначення розрахунку штрафної санкції, оскільки як слідує із змісту вказаної службової записки для більш точної інформації, щодо визначення митної вартості автомобіля запропоновано звернутися до експертів автотоварознавців щодо отримання інформації про комплектацію, ступінь зносу, пошкоджень, дефектів, які впливають на визначення митної вартості товарів та на повноту нарахування митних платежів.
Однак, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митних органів до експертів автотоварознавців.
Однак, при цьому, всупереч положенням ч.4 ст.57 Кодексу, митним органом не було проведено консультацій із ОСОБА_1 та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. Матеріали справи про порушення митних правил будь-яких доказів на спростування зазначених обставин не містять.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відомості зазначені у службовій записці є інформативними і не можуть бути повністю достовірними.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень не було доведено правомірності свого рішення, внаслідок чого не було спростовано твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Згідно КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд вважає, що достатнім способом захисту права позивача є визнання незаконною і скасування постанови, тому у задоволені позовних вимог про закриття провадження по справі необхідно відмовити.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне
правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Всупереч ст.489 МК України, посадовою особою, якою було складено протокол про порушення митних правил, не з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також не з'ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи, в їх сукупності, враховуючи те, що позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
На підставі викладеного та керуючись ст.9,38,251,258,280,287-289,293 КУпАП, ст.ст.241 - 247, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0179/40800/20 від 27.03.2020 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 485 МК України.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 485 МК України, відносно ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів після оголошення рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Іщенко І. В.