Справа № 725/2115/20
Номер провадження 2-а/725/73/20
04.06.2020 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Піхало Н. В.
при секретарі Томко І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
У травні 2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 24 квітня 2020 року Буковинською митницею ДМС винесено постанову, відповідно до якої його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 453291 грн. 03 коп.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 06.02.2020 року через пункт пропуску «Порубне-Сірет» Буковинської митниці Держмитслужби в зону митного контролю заїхав автомобіль марки «Ніссан Навара» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який прямував з України до Румунії в приватних справах. В постанові вказано, що маючи статус громадянина-резидента, для перетину митного контролю використовувався діючий паспортний документ громадянина Румунії..
Вважає, що постанова митниці є незаконною, та такою що не відповідає обставинам події та була винесена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів.
Зокрема вказував, що визначений постановою в справі про порушення митних правил розмір несплачених митних платежів не ґрунтується на належних допустимих доказах, оскільки вартість транспортного засобу визначене службовою запискою. При цьому, в цій же службовій записці зазначено, що вартість є орієнтованою, та для визначення точної вартості автомобіля потрібно провести експертну оцінку транспортного засобу.
Крім того, в обґрунтування позову позивач посилається на те, що він не погоджується із висновком митного органу про те, що він є «резидентом», оскільки він перебуває на консульському обліку в Бельгії й відповідно на момент перетину кордону мав статус «нерезидента».
Враховуючи наведене, просив визнати протиправною та скасувати постанову від 24.04.2020 року Буковинської митниці ДМС у справі про порушення митних правил №0185/40800/20 про визнання його винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу і провадження у справі закрити.
В судове засідання позивач не з'явився, від нього через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, поданий позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, від нього через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, не зважаючи на наявність у позивача окрім громадянства України також паспорту громадянина Румунії, у правових відносинах з Україною він вважається громадянином України, а тому є резидентом та переміщуючи товари через митний кордон України зобов'язаний сплачувати необхідні митні платежі, проте пред'явивши митному контролю паспорт громадянина Румунії та переміщуючи при цьому через митний кордон України автомобіль марки «Ніссан Навара» ухилився від сплати митних платежів тим самим вчинив правопорушення передбачене ст. 485 МК України. Вказані обставини були зафіксовані у протоколі про порушення митних правил, а також підтверджуються іншими доказами зібраними під час провадження по справі про ПМП. Що до визначення вартості транспортного засобу, то вважає, що у службовій записці Управління контролю митної вартості, класифікації походження товарів та прогнозування надходжень буковинської митниці Держмитслужби для визначення вартості транспортного засобу використовувалися інтернет ресурси, можливість використання яких передбачена Методикою. Крім того, в службовій записці вказані фактори, які б дали можливість більш точно визначити митну вартість автомобіля. Однак за відсутністю вказаних факторів, згідно положень Методики, митна вартість визначається за інформацією, отриманою з мережі Інтернет. Вважає, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності, а постанову Буковинської митниці Держмитслужби від 24.04.2020 року винесено з дотриманням вимог чинного законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України судове засідання проводилося без технічної фіксації.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається із змісту ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Крім того, відповідно до ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ч. 1 ст. 493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення.
Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Так, диспозицією ст. 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Судом встановлено, що що 24.04.2020 року відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №0185/40800/20, відповідно до якого позивач під час переміщення через митний кордон транспортного засобу «Ніссан Навара» реєстраційний номер 1 НОМЕР_3 з метою ухилення від зобов'язання забезпечити сплату митних платежів надав паспортний документ зі статусом «нерезидент», хоча має паспорт громадянина України. У зв'язку з цим позивач надавав документ, який є підставою для надання пільг, а саме незастосування заходів гарантування при ввезені транспортного засобу особистого користування, маючи статус "резидента" (а.с. 9-10).
В подальшому, на підставі вказаного протоколу про ПМП 24.04.2020 року в.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби Самушко І.К. за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил №0185/40802/20, винесено постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, а саме 453291,03 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 6 лютого 2020 року о 15 годині 30 хвилин на територію п/п «Порубне-Сірет» Буковинської митниці ДМСУ в зону митного контролю в'їхав автомобіль марки «Ніссан Навара», країна реєстрації Бельгія , державний реєстраційний номер 1 НОМЕР_3 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який прямував з України до Румунії в приватних справах. Вказаний громадянин до митного контролю надав контрольний талон для проходження митного контролю по « зеленому коридору». До митного контролю громадянин ОСОБА_1 подав закордонний паспорт громадянина Румунії НОМЕР_4 , виданий 8 листопада 2018 року , поліцією м. Сучава на ім'я ОСОБА_1 .
Під час проведення митних формальностей , відповідно до інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 слідував через пункт пропуску «Порубне-Сірет» м/п «Вадул- Сірет» Чернівецької митниці ДФС та до митного контролю надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 (службова записка № 168/24-70-20-05/17 від 5 березня 2019 року).
Згідно поданого до митного контролю паспорта гр. Румунії НОМЕР_4 , виданого 8 листопада 2018 року , поліцією м. Сучава на ім'я ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - є однією й тією ж особою.
Маючи статус «резидента», згідно інформації, яка міститься в програмно-інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС встановлено, що 18 січня 2019 року для в'їзду на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення терміном до одного року» на транспортному засобі марки «Ніссан Навара», країна реєстрації Бельгія , державний реєстраційний номер 1 НОМЕР_3 , через п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці ДФС громадянин ОСОБА_1 використав паспортний документ громадянина Румунії НОМЕР_4 , виданий 8 листопада 2018 року поліцією м. Сучава на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно листа Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Чернівецької області , значиться зареєстрованим за адресою: с. Сучевени, Глибоцького району, Чернівецької області, за паспортом громадянина України НОМЕР_6 , виданим 24 грудня 1997 року Глибоцьким РВ УДМСУ в Чернівецькій області. ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7 , виданий 4 вересня 2017 року уповноваженим органом 7301, дозвіл на виїзд на ПМП з України не отримував. Раніше користувався паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 від 8 вересня 2010 року (7301) та НОМЕР_9 від 7 лютого 2011 року (7301), які значаться втраченими з 29 серпня 2017 року та паспортом НОМЕР_10 від 15 жовтня 2009 року (7301) - рахується анульованим. Отже, маючи статус «резидента», для перетину митного кордону на транспортному засобі «Ніссан Навара», країна реєстрації Бельгія, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , громадянин України ОСОБА_1 рядович використав паспортний документ зі статусом «нерезидента» - паспорт громадянина Румунії НОМЕР_4 , виданий 8 листопада 2018 року уповноваженим органом м. Сучава на ім'я ОСОБА_1 , з метою ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України, щодо вищевказаного транспортного засобу. Й відповідно надав документ , який є підставою для несплати митних платежів при ввезенні ТЗ особистого користування.
Отже, у разі ввезення транспортного засобу марки Ніссан Навара», країна реєстрації Бельгія, державний реєстраційний номер 1 НОМЕР_3 , 2006 року випуску на митну територію України відповідно до ч.3 ст.380 МК України згідно розрахунку (службова записка Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Чернівецької митниці ДФС від 9 січня 2020 року вих.№7.2-15-01-09/179), громадянину України ОСОБА_1 необхідно було б сплатити до Державного бюджету України митні платежі в сумі 151 097 грн. 01 коп.
З урахуванням наведеного, вищезазначені дії позивача кваліфіковані за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, тобто дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Так, відповідно до пп. «в» п. 50 ч. 1 ст. 4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
За приписами пп. «в» п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;
Зі змісту ст. 103 МК України слідує, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Пунктом 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III визначено, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII, п. 17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №201 встановлено, що документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 16 жовтня 2018 року по справі № 751/7809/16, відповідальність, передбачена санкцією ст. 485 МК України, настає у разі наявності мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також заявлення неправдивих відомостей.
Таким чином, основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.
Для того щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.
У судовому засіданні встановлено, що позивач хоча і має громадянство України, однак перебуває з 14 грудня 2016 року на консульському обліку в Бельгії й відповідно має дозвіл на проживання в Бельгії до 17 листопада 2021 року, що підтверджується копією відмітки в паспорті та перекладом «виду на проживання», що в свою чергу митним органом не було взято до уваги та не було надано відповідної оцінки при розгляді складеного у відношенні позивача протоколу.
Крім того, при визначенні розміру адміністративного стягнення, визначеного в сумі 453291 грн. 03 коп., що становить 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, митним органом не взято до уваги наступне.
Так, згідно п.1 ч. 1 ст. 50 МК України, для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи, митним органом не було встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем тому, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, уповноважений орган керувався службовою запискою, відповідно до якої орієнтовна сума митних платежів складає 151097,01 грн.
Зокрема, зі змісту дослідженої у судовому засіданні службової записки від 21.02.2020 року встановлено, що митну вартість автомобіля марки «Ніссан Навара» реєстраційний номер 1 НОМЕР_3 було визначено орієнтовно у сумі 151097,01 грн., при цьому в службовій записці зазначено, що відомості щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Крім того, запропоновано для більш точної інформації, щодо визначення митної вартості автомобіля звернутися до експертів товарознавців.
Таким чином, зі змісту вказаної службової записки слідує, що відомості, щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів тощо.
При цьому, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що службова записка митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу.
Крім того, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Відповідно до статті 508 МК України однією із процесуальних дій у справі про порушення митних правил є експертиза, яка в свою чергу відповідно до вимог статей 515, 516 МК України призначається на підставі постанови посадової особи митного органу, у провадження якої знаходиться справа про порушення митних правил, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо.
Таким чином, доказом у справі про порушення митних правил згідно з пунктом 4 частини 1 статті 495 МК України може бути висновок експерта.
Разом з тим, відповідачем не дотримано вимог Методики, посилання на те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси не підтверджується матеріалами справи, не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.
При цьому, з дослідженої судом службової записки убачається факт пропозиції для більш точної інформації, щодо визначення митної вартості автомобіля звернутися до експертів автотоварознавців щодо отримання інформації про комплектацію, ступінь зносу, пошкоджень, дефектів, які впливають на визначення митної вартості товарів та на повноту нарахування митних пошкоджень.
Однак, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митних органів до експертів авто товарознавців.
За таких обставин суд приходить до висновку, що жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів та спростування доводів позивача відповідачем, в порушення вимог ст. 77 КАС України, не наведено й відповідно службова записка митного органу ставиться під розумний сумнів, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу й відповідно основана на припущеннях.
Таким чином, відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, уповноваженою посадовою особою митного органу, не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного суду за наслідками розгляду справ від 20.02.2018 року №725/2009/17, від 24.04.2018 року №331/2608/17, від 20.02.2018 року № 725/2009/17.
За таких обставин, суд вважає, що митним органом не доведено правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б засвідчили правомірність їх дій та обґрунтованість висновків. Також митним органом не доведено наявність умислу в діях ОСОБА_1 на ухилення від сплати митних платежів.
Так, ст. 10 КУпАП що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідності до вимог ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, положеннями п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд враховуючи вищевказане приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної позивачем постанови та закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 485 МК України у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 24.04.2020 року Буковинської митниці ДМС України у справі про порушення митних правил №0185/40800/20 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та справу закрити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Піхало Н.В.