07541, вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська обл.
Номер провадження 3/356/141/20
Справа № 356/301/20
04.06.2020 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий НОМЕР_2 , не працюючого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Березанського міського суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 059758 від 26.05.2020, відповідно до якого водій ОСОБА_1 о 17 годині 40 хвилин в день складення протоколу по вул. Шевченків шлях, 240 в м. Березань керував автомобілем марки ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря за адресою: м. Березань, вул. Михайлівська, 50.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином у відповідності з вимогами ст. 277-2 КУпАП, а саме поштою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.9). Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи вказане, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 268 КУпАП, згідно яких при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи та додані до них докази, суд прийшов до наступного висновку.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (ч. 1 ст. 254 КУпАП).
При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням субєктивних та обєктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Відтак, обставини вчинення правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Так, за визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних та суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення, що є необхідними і достатніми для притягнення особи до юридичної відповідальності.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як визначено положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2011 (далі - ПДР).
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, згідно з п. 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Таким чином, проаналізувавши зміст диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вбачається, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вказаного правопорушення є саме перебування водія, що здійснює керування транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння, що з огляду на положення ч. 1 ст. 256 КУпАП має бути конкретно відображено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, враховуючи наведені вище положення законодавства, проаналізувавши наданий суду протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 059758 від 26.05.2020, вбачається, що у вину громадянину ОСОБА_1 ставиться керування автомобілем саме з ознаками наркотичного сп'яніння, що не узгоджується з диспозицією адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до рапорту поліцейського СРПП №1 Березанського ВП старшого сержанта поліції Євгенія Шумія, на водія ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ч.1ст.130 КУпАП в якому при написанні суті адміністативного правопорушення було допущено помилку, написано "з ознаками", а вірно буде "у стані наркотичного спяніння" (а.с.6).
Таким чином, викладені в протоколі фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення є неконкретними та не містять всіх належних елементів його складу згідно диспозиції статті, а сам протокол як процесуальна підстава притягнення особи до юридичної відповідальності викликає обґрунтовані сумніви.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії п.п. 2-3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачені права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 55 рішення у справі «Гурепка проти України», п. 39 рішення у справі «Лучанінова проти України»).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Рівною мірою зазначені гарантії стосуються і адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його санкція має кримінальну природу.
Так, у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia) no. 926/08 від 20.09.2016 ЄСПЛ зауважив, що з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, є недопустимим уточнення у судовому рішенні фабули правопорушення, усунення певних розбіжностей та неточностей, які мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такий підхід становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції у частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.
За таких умов особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки має захищатися від обвинувачення, яке фактично судом підтримується.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, враховуючи викладене, наданий суду протокол про адміністративне правопорушення не може бути належною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому суд вважає за необхідне провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу даного адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, ч. 1 ст. 130, 247, 251-252, 268, 283, 284, 294 КУпАП України, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий НОМЕР_2 , визнати невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області.
Суддя: І. О. Капшученко