04 червня 2020 р.Справа № В/851/62/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Зеленського В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/4417/18
за позовом ОСОБА_1
до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , заявник, позивач) звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 820/4417/18.
В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 є такою, що підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України у зв'язку із тим, що рішенням № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) Конституційний Суд України (далі також - КСУ) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Вказує, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії у січні 2018 року, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789 втратила чинність. Кабінетом Міністрів України ні умови, ні порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено, і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято, а тому пенсії призначені за статтею 50-1 Закону № 1789, не підлягали перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих працівників прокуратури. Уважає, що висновки, викладені у зазначеному рішенні КСУ є визначальними, а викладені обставини є виключними, мають істотне значення для правильного розгляду справи, для перегляду постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
01.06.20 через засоби електронного зв'язку (не через систему "Електронний суд") до суду, від імені ОСОБА_1 , подано клопотання про зупинення розгляду справи.
Клопотання від імені ОСОБА_1 надійшло на електронну пошту Другого апеляційного адміністративного суду, проте, вказані файли не підписані електронним цифровим підписом, що підтверджується актом про відсутність ЕЦП.
Згідно із частинами сьомою, восьмою, десятою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до частини першої статті п'ятої Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч.1 ст.6 Закону № 851).
За правилами частини першої статті сьомої Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст.6 Закону № 851).
Отже, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, воно не є документом в розумінні вищезазначених норм і у суду відсутні передбачені законом підстави для його розгляду.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, дійшла таких висновків.
Судовими інстанціями встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років, працював в органах прокуратури Харківської області з 15.12.1983 по 15.10.2001.
З 16.10.2001 перебуває на обліку в Куп'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області (надалі також - Куп'янське ОУПФУ Харківської області) та отримує пенсію згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від заробітку на посаді старшого слідчого прокуратури Харківської області.
Прокуратурою Харківської області позивачу видано довідку від 28.12.2017 р. № 18-513 про заробітну плату (а.с. 15).
У січні 2018 року позивач звернувся до Куп'янського ОУПФУ Харківської області з заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Харківської області за № 18-513 від 28.12.2017.
Рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 2 від 15.01.2018 року у перерахунку пенсії відмовлено, оскільки відповідно до п. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Крім того, зазначено, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято та за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій працівників прокуратури підстави для такого перерахунку відсутні (а.с. 16).
З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності рішення щодо відмови у перерахунку пенсії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 820/4417/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Куп'янського ОУПФУ Харківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018, яка набрала законної сили, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 820/4417/18 було скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Куп'янського ОУПФУ Харківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
У зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697VII, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про скасування рішення за виключними обставинами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів зазначає таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення №7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України. В свою чергу норма Закону, яка встановлювала таку вимогу, визнана неконституційною, втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Статтею 152 Конституції України передбачено: закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Крім того, відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Як слідує з резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, наявність Рішення №7-р(ІІ)/2019 не змінює правового регулювання спірних правовідносин на момент розгляду справи по суті позовних вимог та не доводить факту допущення судом помилки при розв'язанні спору.
Ухвалення Конституційним Судом України рішення, яке покладено в основу заяви, як підстава для перегляду рішення суду за виключними обставинами, не є правовою підставою для його скасування, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин у справі, що переглядається, частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697VII була чинною, а Рішення №7-р(ІІ)/2019 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. В свою чергу поширення дії вказаного Рішення на правовідносини, що виникли після ухвалення цього Рішення (після 13.12.2019) також є помилковим, оскільки такі правовідносини не були предметом дослідження судом першої інстанції під час ухвалення рішення по суті спору.
Вказані вище правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.12.2019 у справі № 808/2492/18, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а) та від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
До того ж, в ухвалі від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18 Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, вказала на те, що касаційні суди в означених вище справах фактично встановили як слід застосовувати норми закону, які рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними, і не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому він не мав підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.
За таких обставин, Рішення №7-р(ІІ)/2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а тому колегія суддів уважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для перегляду рішення за виключними обставинами.
Крім того, колегія суддів ураховує правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18. У вказаному судовому рішенні зазначено, що із тексту імперативних приписів пункту першого частини п'ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту першого частини п'ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів не визнає за позивачем права на перегляд за виключними обставинами судового рішення з підстав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, з огляду на те, що на момент ухвалення судових рішень норма закону, згодом визнана неконституційною, була чинною, а також через те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 не підлягала виконанню.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що з 13.12.2019 - з дня втрати чинності положеннями ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" позивач набув право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, яке може бути реалізовано позивачем шляхом звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд рішення за виключними обставинами не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 22, 194, 243, 248, 250, 256, 294, 368, 369 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/4417/18 за позовом ОСОБА_1 до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя Зеленський В.В.
Судді Чалий І.С. П'янова Я.В.
Повний текст ухвали виготовлений 09.06.2020 року