03 червня 2020 р.Справа № 520/3974/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Сіренко О.І.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 01.04.20 року по справі № 520/3974/2020
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Київської області
про скасування наказу та поновлення на посаді,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Київської області, в якому просить суд: 1) скасувати наказ прокурора Київської області від 19.04.2002р. про звільнення останнього та виключення з його трудової книжки запису про звільнення з посади старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Київської області від 19.04.2002р.; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Київської області; 3) внести до трудової книжки запис про звільнення за станом здоров'я з моменту припинення виконання своїх повноважень слідчими прокуратури Київської області у зв'язку з реорганізацією, виплату вихідної допомоги у зв'язку із звільненням; 4) стягнути частково з прокуратури Київської області не отриманої заробітної плати у зв'язку з вимушеним прогулом за період з травня 2002 р. по березень 2020 р. в сумі 519.102,00 грн.
27.03.2020 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позов було залишено без руху у зв'язку із наявним недоліком у вигляді звернення до адміністративного суду поза межами визначеного процесуальним законом строку. Зазначено, що способом усунення недоліків є подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (з викладенням поважних причин та підтвердження обставин поважності належними, допустимими, достатніми доказами).
30.03.2020 року позивач надіслав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом. В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що останнім часом він почав здогадуватися, що звільняючись з органів прокуратури за власним бажанням у 2002 році він діяв не за власним волевиявленням, а через сторонній вплив на його волю за допомогою електромагнітного випромінювання.
01 квітня 2020 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду - залишено без задоволення. Позов повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі позивач просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, винести нову, якою поновити строк на подачу позову та відкрити провадження його адміністративним позовом.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з метою незаконного спостереження за ним, ймовірно, працівниками міліції було організовано незаконне зняття інформації з його телефону і спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації направленою дією електромагнітних полей йому причинялись розлади здоров'я. Стверджує, що про існування такого способу спричинення йому шкоди почав здогадуватись в останній час, так як раніше йому про це не було відомо. Зауважив, що такий механізм заподіяння каліцтв може бути підтверджено судово-медичною експертизою і висновків лікарів про вплив електромагнітних полів на даний час не має, що виключає наявність беззаперечних доказів на даний час вчинення вказаних дій в період проходження служби та усвідомлення порушення його права на труд. Вказав на те, що його було звільнено з посади у 2002 році за власним бажанням, однак таке волевиявлення без стороннього впливу вважати не можна, оскільки експлуатація зазначених пристроїв була протиправною та направленою на спричинення йому шкоди і завідомо для винних осіб призвела б до порушення працездатності. Зазначив, що ним було подано заяву про звільнення, оскільки внаслідок погіршення стану здоров'я йому стало важче виконувати свої трудові функції, а спрямований вплив на нього здійснювався шляхом вмявлення його по матеріалам стоматологічних пломб, які мають властивості провідників, від чого в деяких зубах пломби пошкоджені, що може бути встановлено судово-медичною експертизою і на даний час будь-яких висновків лікарів з цього питання це має. Стверджує, що звертався із запитами про надання відомостей про негласне зняття інформації з його телефонів, однак така інформація до цього часу не надана. Вважає, що відсутні підстави вважати його рішення про звільнення добровільним та без стороннього впливу, оскільки воно прийняте в період психічного насильства із застосуванням зазначених засобів, що призвело до порушення його права на працю. Підсумовуючи зазначив, що про вчинення таких дій відносно нього, засоби їх вчинення та про існування такої технології впливу на свідомість людини йому відомо не було, у зв'язку з чим строк на подачу позову підлягає поновленню.
У надісланих доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що можливо експлуатуються спеціальні технічні засоби або інші радіоелектронні засоби з метою спричинення шкоди та створення перешкод у захисті його прав, в тому числі права на труд, та зацікавлені особи перешкоджають розкриттю обставин таких дій в період його роботи в прокуратурі. Пояснив, що це ймовірно члени родини ОСОБА_2 із кв.НОМЕР_3 його будинку. Зазначив, що внаслідок таких дій у нього щоденний головний біль (про що він додав висновок невролога до позовної заяви), який також перешкоджає у захисті його прав, у зв'язку з чим, Шевченківським райвідділом поліції розслідувались кримінальні провадження, які незаконно припинені без витребування з поліції документів про використання зазначених засобів в його будинку та стосовно нього. Вказав на те, що у 2012-2013рр. втрачений (викрадений ОСОБА_2 ) його телефон, який також міг бути використаний ОСОБА_2 і працівниками міліції для необгрунтованого початку оперативно-розшукової справи і зняття інформації з створенням видимості безперервної експлуатації цього телефону ОСОБА_1 , при йому спрямованим дією електромагнітними полями заподіюється фізичний біль. Стверджує, що телефон знаходиться в квартирі ОСОБА_2 , з нього знімається інформація, але розмови по ньому не проводяться. Вважає, що ці обставини також можуть підтверджувати умисні дії, спрямовані на заподіяння йому шкоди, незаконне спостереження за його діями, і бути підставою для відновлення строку на подачу позову.
09.04.2020 року позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд:
- заборонити операторам інтернет послуг ПрАТ "Київстар", ТОВ "Воля кабель, ТОВ" Макснет, групі компаній під торговою маркою "Тріолан" надання телекомунікаційних послуг мешканцям квартир АДРЕСА_1 , а ГУ НП в Харківській області та УСБУ в Харківській області заборонити використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації в його і сусідніх будинках вилучити у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 спеціальні технічні засоби негласного отримання інформаціі;
- витребувати з КП «Жилкомсервіс» Харківської міськради, КП «Лішажілкомсервїс», центрів адміністративних послуг Київської міської адміністрації, Білоцерківської міськради відомості про місця проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , про осіб, що проживали особах в квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 будинку по АДРЕСА_6 по АДРЕСА_7 ;
- витребувати відомості про роботу в органах внутрішніх справ ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_12 , ОСОБА_13, ОСОБА_17 Про залучення до конференції співробітництва;
- в ГУ НП в Харківській області витребувати відомості про використання в будинках по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_12 АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, їх недостачу, також з ГУ МВС Украіни в Київській області,
- витребувати відомості про наявність в минулому у них психічних захворювань з Харківської обласної психіатричної лікарні № 1;
- в ГУ НП в Харківській області, Київської області, МВС України до архівниі копій баз даних інформаційно-аналітичних систем «Армор», «Сова», «Скорпіон» та даними ним на ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , а також осіб, які нібито проживали за його адресами в АДРЕСА_9 (1985-2017гг.), АДРЕСА_10 (2007-2010рр.) а також про приналежність його телефонів НОМЕР_4 НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 НОМЕР_8, НОМЕР_9 НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14 НОМЕР_1 , і НОМЕР_2 ( Самсунг Е тисяча вісімдесят одна), а також комп'ютерів з мережевими адресами с46d4a09cf, f46с04а08с5f, 8с89а57с93ее, 00304f49саЗb 00240108е867,00-19-DВ- ВО - FD -DD;
- витребувати з відділів поліції відомості про повідомлення про злочини за адресами по адресам в АДРЕСА_11 ;
- провести радиоконтроль з його участю і здійснити негласне зняття інформації з інтернет ліній квартир НОМЕР_15 його будинку;
-у операторів мобільного зв'язку про місце знаходження його телефону НОМЕР_2 Самсунг Е 1081 .
18 травня 2020 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 520/3974/2020 - відмовлено.
В судовому засіданні Ярмола О.В. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив їх задовільнити.
У наданих в судовому засіданні поясненнях зазначив, що рішення суду першої інстанції протирічить практиці Верховного Суду, зокрема, постанові від 23.10.2018 у справі №569/16060/17, оскільки судом не враховано, що протиправні дії, головний, лицьовий біль, приховування правоохоронними органами інформації про використання спеціальних радіоелектронних засобів щодо нього, перешкоджали йому визначитись з обсягом порушених прав та способами їх захисту. Крім того, вважає, що ці розлади здоров'я виникли у нього внаслідок протиправної діяльності або бездіяльності органів влади, і свідчить про протидію у використанні правових засобів захисту.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що відповідач по справі був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про повернення позову суд першої інстанції виходив з відсутності у спірних правовідносинах поважних причин пропуску звернення до суду із даними позовом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 року "Надточій проти України", принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права і обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст.122 КАС України.
Так, приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині 3 цієї статті зазначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом оскарження в даній справі є звільнення позивача із публічної служби.
Так, відповідно до ч.5 ст.121 КАС України у відносинах із проходження публічної служби строк звернення до суду складає один місяць.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, за правилами ст.ст. 123, 169 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, та визнання судом вказаних нею у відповідній заяві підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду неповажними, заявлений позов підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Лише у випадку, якщо таку заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив публічну службу в органах прокуратури, звідки був звільнений з посади старшого слідчого відділу прокуратури Київської області за власним бажанням 19.04.2002р.
Обставина звільнення саме за власним бажанням підтверджується фотокопією наданої заявником трудової книжки.
У позові зазначено, що подія звільнення з публічної служби мала місце у 2002р. і відбулася за власним бажанням позивача через його переїзд на постійне проживання до міста Харкова.
Позивач не спростовує, що про подію звільнення йому було відомо з календарної дати настання події звільнення, тобто з 19.04.2002р.
В апеляційній скарзі позивач також не заперечує, що звільнився за власним бажанням у 2002 році.
Позову заяву подано 24.03.2020р., тобто більше ніж через 17 років з події звільнення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов поданий до суду з пропущенням строку звернення до суду.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що при вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Проте дослідивши матеріали справи, колегією суддів не вбачається поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо подій звільнення позивача за власним бажанням у 2002 році.
Доводи апелянта про те, що його звільнення за власним бажанням не є добровільним волевиявленням, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що грунтуються на припущеннях, оскільки жодними належними доказами не підтверджені.
Так, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів на підтвердження поважності обставин пропущення строку звернення до суду, будь-яких доказів того, що позивач був позбавлений можливості оскаржити наказ прокурора Київської області від 19.04.2002р. про звільнення ОСОБА_1 у встановлений нормами КАС України місячний термін матеріали справи не містять.
Доказів того, що розлади здоров'я позивача виникли внаслідок протиправної діяльності або бездіяльності органів влади, а також зв'язок наявності розладів у здоров'ї ОСОБА_1 та на неможливості подачі протягом 17 років адміністративного позову внаслідок таких розладів, матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду у постанові від 23.10.2018 по справі №569/16060/17, колегія суддів відхиляє, оскільки, як судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, судами досліджувались підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, однак такі підстави встановлені не були.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом не можуть визнаватися поважними.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain" Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС Враховуються судом апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при вирішенні справи суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин, підстави для поновлення цього строку відсутні.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст.169КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано належних і допустимих доказів поважності пропуску цього строку, а судом як першої, так і апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком про застосування до адміністративного позову ОСОБА_1 наслідків пропущення цього строку, передбачених ст.123 КАС України та повернення його позовної заяви.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року по справі № 520/3974/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 09.06.2019 року