09 червня 2020 року справа №200/148/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Геращенка І.В., Ястребової Л.В.,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 200/148/20-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправної щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, зобов'язання здійснити виплату вихідної допомоги,-
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні;
зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області здійснити виплату вихідної допомоги відповідно до законодавства.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28.12.2019 її було звільнено із займаної посади головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
З отриманих відомостей про складові заробітної плати за грудень 2019 року, позивачу стало відомо про порушення її прав в частині виплати вихідної допомоги, оскільки остання не виплачувалась взагалі, чим були обмежені її Конституційні права. Відповідно до імперативного порядку виплати вихідної допомоги, такі виплати повинні бути здійсненні не пізніше дня звільнення позивача, а саме 28.12.2019.
Своєю бездіяльністю відповідач продемонстрував правовий нігілізм, наслідком якого є грубе порушення прав позивача та недотримання принципів закріплених у статті 19 Конституції України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин п.4 ст.87 ЗУ «Про державну службу». В даному випадку повинні застосовуватися норми ст.44 Кодексу законів про працю України.
Норми ч.4 ст.40 КЗпП, на які послався суд першої інстанції, регламентують процедуру звільнення, а не виплат складових заробітної плати.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з'явилися, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 № 3882/1 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 28.12.2019 у зв'язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби (а.с. 44).
23.10.2019 року ОСОБА_1 було надано попередження про наступне звільнення, в якому, зокрема зазначено, що на виконання ст. 49-2 Кодексу законів про працю України повідомлено про те, що ОСОБА_1 буде звільнено з займаної посади відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" через 2 місяці з моменту отримання цього повідомлення (а.с. 43).
Згідно розрахункового листа за грудень 2019 року, позивачу була виплачена заробітна плата в сумі 32453,98 грн., яка складається з окладу, премії, надбавки за ранг, компенсації за невикористану відпустку, надбавки за інтенсивність праці та особливо важливу роботу, надбавка за вислугу років, індексації (а.с. 7).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюються положення ст.ст.44,46,49 КЗпП, виплата вихідної допомоги у розмірі середньо місячного заробітку здійснюється на підставі ч.4 ст.87 ЗУ «Про державну службу», яка передбачає виплату допомоги тільки в разі звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу». Позивач звільнена зі служби з іншої підстави, отже, не має права при звільненні на отримання вихідної допомоги у розмірі середньо місячного заробітку.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено частинами першою та другою статті 3 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі- Закон №889), в редакції яка діяла на дату звільнення позивача, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Дія цього Закону поширюється на державних службовців:
1) Секретаріату Кабінету Міністрів України;
2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
3) місцевих державних адміністрацій;
4) органів прокуратури;
5) органів військового управління;
6) органів дипломатичної служби;
7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону;
8) інших державних органів.
Згідно підпунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону №889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу.
Як вбачається з наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 року №3882/1 ОСОБА_1 звільнено в зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до, зокрема, п.1-1 ч.1 ст.87 Закону №889 (а.с. 6).
Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону №889 (в редакції, яка була чинною на час прийняття наказу про звільнення позивача), у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.
Тобто, Законом №889 була визначена підстава виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати - це звільнення у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, яке передбачене пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Законом №889 не врегульовано питання щодо виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати в разі звільнення в зв'язку з ліквідацією державного органу.
На підставі частини третьої статті 5 Закону №889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у (…) пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (…)
Відповідач, приймаючи наказ від 24.12.2019 року №3882/1 про звільнення ОСОБА_1 , також вказав підставу звільнення - пункт 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач мала право при звільненні на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до п.1 ст.44 КЗпП України.
Суд звертає увагу на помилковість посилання судом першої інстанції на ч. 4 ст. 40 КЗпП як підставу для висновку, що спірні правовідносини регулюються нормами Закону №889, оскільки норми ч.4 ст.40 КЗпП регламентують процедуру звільнення, а не виплат вихідної допомоги при звільненні.
Тому є протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати при звільненні ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
В зв'язку з тим, що протиправна бездіяльність допущена Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, яке до теперішнього часу знаходиться в процесі ліквідації державного органу та утворено ліквідаційну комісію, тому обов'язок нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку слід покласти саме на ГТУЮ у Донецькій області.
З огляду на зазначене апеляційна скарга та позов ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 200/148/20-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 200/148/20-а - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправної щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, зобов'язання здійснити виплату вихідної допомоги - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 39/3; код ЄДРПОУ 34898944) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.
Зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в особі ліквідаційної комісії (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 39/3; код ЄДРПОУ 34898944) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 09 червня 2020 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України, пункту 3 розділу 6 «Прикінцеві положення» КАС України.
Повне судове рішення складено 09 червня 2020 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді І.В. Геращенко
Л.В. Ястребова