09 червня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/184/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 36-56 від 08.01.2019 р. Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області на суму 6452,82 грн.
Позивачем також подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказує, що ним пропущено строки звернення до суду з поважних причин.
Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що про існування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від № Ф - 36-56 від 08.01.2019 р. він дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, яке відкрите Першим відділом ДВС м. Чернівці.
Оскільки, позивач не отримував від ГУ ДПС у Чернівецькій області оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), то відповідно не знав про її існування та був позбавлений права оскаржити її у встановленому законодавстві порядку.
За наведених обставин, позивач просить поновити йому пропущений з поважних причин 10-ти денний строк, передбачений ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Розглянувши заяву про поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
В силу положень пункту 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Із наведеного видно, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.
В той же час, положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження, на який законодавцем встановлено 10-денний строк.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №802/983/18-а від 31.01.2019 р.
З наведених норм видно, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено десятиденний строк на оскарження вимоги про сплату боргу в адміністративному порядку. Також передбачено звернення вимоги до примусового виконання у разі несплати суми недоїмки або не оскарження вимоги протягом десяти днів.
Таким чином, у справах з приводу оскарження вимоги про сплату боргу позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду належні та допустимі докази надіслання (вручення) позивачу оскаржуваної вимоги рекомендованим поштовим відправленням з відміткою про вручення. Наданий відповідачем список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 353 відділення Укрпошти № 13 та фіскальний чек від 14.06.2019 р., на думку суду, не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами надіслання (вручення) позивачу оскаржуваної вимоги (а.с. 74, 107, 108).
В ході розгляду справи по суті відповідач подав до суду службову записку в якій вказував, що оригінал вимоги та докази вручення платнику оскаржуваної вимоги направлені заявою від 29.09.2019 р. до Першого відділу ДВС м. Чернівці для примусового виконання стягнення ЄСВ (а.с. 110).
Водночас, відповідач не заперечував щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 24.09.2019 р. відповідач направив на адресу Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області заяву про прийняття до примусового виконання оскаржуваної вимоги № Ф - 36-56 від 08.01.2019 р. (а.с. 73, 106).
На підставі вказаної заяви, 07.10.2019 р. Першим відділом державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60355341 з примусового виконання оскаржуваної вимоги № Ф - 36-56 від 08.01.2019 р. (а.с. 44).
Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області не надав до суду докази надіслання (вручення) рекомендованим поштовим відправленням з відміткою про вручення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2019 р. ВП № 60208814 з примусового виконання вимоги № Ф - 36-56 від 08.01.2019 р.
Згідно інформації Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 02.06.2020 р. надісланої на адресу суду, постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2019 р. ВП № 60208814 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Чернівецькій області направлено позивачу (боржнику) простим листом (а.с. 151).
За наведених обставин, суд вважає, що причини пропуску позивачем строки звернення до суду є поважними.
Суд, враховує подання заяви про поновлення строку звернення до суду, обґрунтування причин поважності пропуску звернення до суду та відсутність доказів одержання оскаржуваної вимоги та постанови про відкриття виконавчого провадження, за яких позивач був позбавлений права оскаржити вимогу у встановленому законодавстві порядку.
Враховуючи вище викладені обставини, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували твердження позивача стосовно причин пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про його поновлення, суд приходить до висновку, що відповідний строк був пропущений позивачем з поважних причин.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, в даному випадку необхідно також враховувати, що згідно з ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 161, 241, 243, 248, 257 - 262 КАС України, суд, -
1. Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновити такий строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Левицький