Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
05 червня 2020 р. справа №520/5232/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 при звільненні з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №70 від 02.10.2017;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , п/і НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно звільненому у запас з правом носіння військової форми одягу у розмірі 73 070,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу. Наказом відповідача позивача звільнено в запас за п.п. "а" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Також позивач зазначив, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №70 від 02.10.2017 призначено виплату грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно в розмірі 73070, 63 грн. проте, на теперішній час вказана компенсація залишається невиплаченою. Не погоджуючись з вказаними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - командира ВЧ НОМЕР_1 - Кокорєва В. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач на час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідача зазначив, що відповідачем вжито всі заходи щодо отримання коштів для виплати ОСОБА_1 належної компенсації за недоотримане речове майно.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС України, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.10.2017 №70 позивача виключено зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас (а.с.8).
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2015 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 (а.с.6).
Як вбачається зі змісту наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.10.2017 №70, визначено виплатити грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно в сумі 73070,63 грн.
Проте, на теперішній час відповідачем не виплачено грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно в сумі 73070,63 грн, що не заперечується відповідачем по справі у письмовому відзиві на позов.
Не погодившись з вказаними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Систему соціального та правового захисту військовослужбовців, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закону № 2011-ХІІ).
Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 (далі - Порядок № 178).
Відповідно до п.п. 2-5 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За приписами абз. 3 п. 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналізуючи вищевказані правові норми, суд дійшов висновку, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби на підставі наказу командира, у якому зазначається розмір грошової компенсації. При цьому на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Як вже встановлено судом, грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачеві не виплачено та докази виплати позивачу вказаної грошової компенсації відсутні, як і докази здійснення належних дій зі сторони відповідача для виплатити такої грошової компенсації. Також суд бере до уваги те, що факт існування заборгованості відповідач не спростовує.
Щодо доводів відповідача стосовно неможливості виплати позивачу грошової компенсації через відсутність цільових коштів, суд зазначає, що рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року № 63134/00, в якому зазначено, що, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідач обмежив законне право позивача на своєчасне та повне одержання грошової компенсації за неотримане речове майно, що потребує його захисту в судовому порядку.
При цьому, суд зазначає, що позивачем надані до суду належні докази, які свідчать про наявність у нього права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, що підтверджується відповідними довідками.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_5 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за нетримане речове майно.
Таким чином, враховуючи положення ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зазначити, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №70 від 02.10.2017.
Відповідно, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості за не отримане речове майно звільненому у запас з правом носіння військової форми одягу у розмірі 73 070,63 грн, належить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Щодо заяви про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 9450 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги від 22.01.2020 №7, прибутково касовий ордер №18/1 щодо сплати за вказаним договором та ордер серії ХВ №185/6, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на викладене, з огляду на положення ст. 134 КАС України, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 291, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №70 від 02.10.2017.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №70 від 02.10.2017.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
У задоволенні заяви щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судових витрат за надання правової допомоги - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч. 3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено 09 червня 2020 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.