Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
09 червня 2020 р. № 520/3699/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (код ЄДРПОУ 22649344, вул. Сумська, 70, м. Харків, 61002) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, майдан Конституції, 7, м. Харків, 61200) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 190/3218/0/250-19-П від 27.11.2019 року, винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
В обґрунтування позову зазначив, що спірна постанова є протиправною, а тому, підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 23.03.2020 р. була надіслана позивачу та отримана ним 30.03.2020р.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 23.03.2020 р. була надіслана першому відповідачу та отримана ним 27.03.2020 р.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що вказані в адміністративному позові аргументи позивача є необґрунтованими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і приписам діючого законодавства. Згідно представленого технічного паспорту, виготовленого ДП "Земельнопроектне бюро" ТОВ "АГ Ріелті", інв. справа № 76 від 20.07.2017 р. громадський будинок нежитлова будівля літ. "КК-1" по вул . Академіка Павлова, 165-Д, загальною площею 283,9 кв.м., торгівельною площею 283,9 кв.м. збудована самочинно у 2013 р. В ході перевірки Приватним акціонерним товариством "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (далі за текстом - ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО") не представлено документів, що надають право на виконання будівельних робіт з будівництва нежитлової будівлі літ. "КК-1", розташованої по вул. Академіка Павлова, 165-Д у м. Харкові, кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:001:0042. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
У відповіді на відзив, позивач зазначив, що акт перевірки був складений за відсутності позивача, а отже він не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу на позивача. Також, позивач вказав на порушення процедури проведення перевірки, що в свою чергу є достатньою підставою для скасування результатів цієї перевірки. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до наказу № 289 від 19.06.2018 р., вимог чинного законодавства, а також направлення № 679-к від 20.06.2018 р. для проведення позапланового заходу.
За наслідками такої перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради був складений акт № 679-А від 27.06.2018 р. щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 679-А від 27.06.2018 р. суб'єктом владних повноважень був складений припис № 679-Пр-У від 27.06.2018 р., згідно із змістом якого встановлено, що під час позапланової перевірки по вул. Академіка Павлова, 165-Д у м. Харкові (кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:001:0042) у 2013 році самочинно збудовано нежитлову будівлю літ. "КК-1", яка має ознаки класу наслідків (відповідальності) СС-1 без набуття права на виконання будівельних робіт, що є порушенням приписів чинного законодавства. В приписі зазначено, що в термін до 27.08.2018 року позивачу слід усунути допущене порушення. Однак відповідачем не вказано, яким чином саме має позивач усунути зазначене порушення. Зазначений припис було отримано позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою прийнято рішення, яким надано дозвіл на збереження об'єктів самочинного будівництва, до переліку яких входить і згаданий вище об'єкт.
У подальшому, за ініціативою позивача, Харківською міською радою прийнято рішення, яким надано дозвіл на розробку документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, до переліку яких входить і згаданий вище об'єкт.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради був складений наказ № 440 від 29.10.2019 р., про здійснення позапланової перевірки, а також направлення № 1036-к від 28.10.2019 р.
Листом № 2893/0/250-19 від 05.11.2019 р. позивача було повідомлено про проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства на об'єкті: "Нежитлова будівля літ. "КК-1" по вул. Академіка Павлова, 165-Д у м . Харкові (кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:001:0042)". Для проведення перевірки позивачу необхідно було виділити уповноважену особу, надати доступ до об'єкту, представити документи, які підтверджують виконання вимог припису №679-Пр-У від 27.06.2018 р. у період проведення перевірки з 04.11.2019 р. по 15.11.2019 р.
Так, на підставі зазначених вище документів Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради було проведено перевірку ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" за наслідками якої було складено акт № 1036-А від 15.11.2019 р. щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
На підставі висновків, викладених в акті № 1036-А від 15.11.2019 р. відповідачем був складений протокол від 15.11.2019 р.
Як зазначає відповідач - зазначені вище акт та протокол направлені на адресу позивача.
Відповідачем на підставі акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності № 1036-А від 15.11.2019 р., протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019 р. було складено постанову № 190/3218/0/250-19-П від 27.11.2019 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Відповідно до змісту зазначеної постанови, під час перевірки на об'єкті : "Нежитлова будівля літ "КК-1" по вул. Академіка Павлова , 165-Д у м. Харкові (кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:001:0042)", встановлено невиконання обов'язкового для виконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил №679-Пр-У від 27.06.2018 р., виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, чим порушено пп. "а" п.3 ч.3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 2 пп. 3 п. 11 та абз. 4 п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ 23.05.2011 р. № 553. Внаслідок зазначеного на позивача було накладено штраф у розмірі 30 105,00 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст та обсяг повноважень органів архітектурно-будівельного контролю на перевірку дотримання особами вимог закону у сфері будівельної справи, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Так, за визначенням ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Наведене визначення за критерієм - предмет правового регулювання має пріоритет у застосування порівняно із визначенням державного нагляду (контролю), наведеного у ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
В силу ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч. 13 і 14 ст.4, ч.ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1-4, 6 ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.
Обов'язковість проведення планового чи позапланового заходу нагляду (контролю) у присутності керівника суб'єкта господарювання (або особи, уповноваженої керівником) передбачена ч. 11 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Згідно ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не витікає існування у позивача суб'єктивного права (або матеріального інтересу) на обов'язкову участь у заході нагляду (контролю) у сфері будівельної справи.
Однак, відносини з приводу проведення органами архітектурно-будівельного контролю перевірок додатково деталізовані нормами Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю Загальна частина (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553; (надалі за текстом - Порядок №553), згідно з п.9 якого державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Таким чином, присутність представників суб'єктів містобудування під час проведення перевірки обумовлені дією спеціальної норми права - п.9 Порядку № 553.
Це ж положення відтворено і у тексті п.13 Порядку №553, де вказано, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
За приписами п.12 Порядку № 553 у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки складається відповідний акт.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах будь-яких актів у порядку п.12 Порядку № 553 відповідачем не складалось.
Таким чином, перевірка була проведена без участі суб'єкта містобудування, до якого не було доведено факту призначення заходу державного нагляду (контролю).
Об'єктивних даних про вчинення позивачем перешкод у проведенні перевірки матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що до відносин з приводу кваліфікації нерухомого майна як об'єкта самочинного будівництва слід застосовувати, насамперед, приписи ст.376 Цивільного кодексу України і положення ч.7 ст. 34, ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Так, згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, зі змісту наведеної норми закону витікає, що під об'єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об'єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об'єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об'єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил, котрі зумовлюють неможливість збереження об'єкту як речі матеріального світу.
Виконання особою будівельних робіт із зведення об'єкта нерухомості без подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт (відносно об'єктів класу наслідків "СС1", відносно об'єктів за будівельним паспортом, відносно об'єктів, які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт будівельних) або без видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт (відносно будівельних робіт класу наслідків "СС2" та "СС3") призводить до утворення ознак самочинного будівництва також і у силу приписів ч.7 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
При цьому, як зазначено у ч. 8 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об'єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
Водночас із цим, суд зауважує, що сама лише підстава для кваліфікації нерухомого майна як об'єкта самочинного будівництва за переліченими критеріями не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об'єкта.
Так, зокрема, за правилом ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Отже, законом передбачено, що дефект у підставі речового права на земельну ділянку може бути нівельований зацікавленою особою шляхом одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Крім того, закон містить і механізм для усунення вчинених особою порушень у сфері будівельної справи, адже ч.1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачена можливість усунення недоліків у будівництві за письмовим приписом органу архітектурно-будівельного контролю у спосіб проведення перебудови об'єкта.
Цей же механізм опосередковано згаданий законодавцем і у положеннях ч.7 ст.376 ЦК України, де указано, що об'єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У ході розгляду справи судом встановлено, що нежитлова будівля літ. "КК-1", розташована по вул . Академіка Павлова, 165-Д у м. Харкові, кадастровий номер ділянки: 6310136600:09:001:0042 є об'єктом самочинного будівництва.
Припис відповідача № 679-Пр-У від 27.06.2018 р. є актом індивідуальної дії, що одержаний заявником, спрямований на усунення порушень у галузі будівельної справи.
Судом з'ясовано, що Харківською міською радою 21 сесії 7 скликання було прийнято рішення №1183/18 від 22.08.2018 року, яким надано дозвіл на збереження об'єктів самочинного будівництва, а також рішення №1297/18 від 28.11.2018 року про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації (а.с. 35 - 38).
Перелічені рішення органу місцевого самоврядування прямо стосуються усунення наслідків порушень у сфері будівельної справи, які були вчинені заявником при зведенні об'єкту.
Факти прийняття цих рішень доводять те, що за спрямованістю намірів, змістом дій та характером поведінки заявник вживає організаційно-правових заходів із виконання припису Інспекції
Оскільки текст припису № 679-Пр-У від 27.06.2018 р. не містить чітких вказівок, то суд відхиляє доводи відповідача про те, що належним виконанням припису слід вважати введення об'єкту в експлуатацію.
До того ж суд бере до уваги, що завершення процедури введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію протягом 2 місяців, тобто з 27.06.2018 року по 27.08.2018 рік (про що указано у приписі Інспекції від 27.06.2018 року № 679-Пр-У) є об'єктивно неможливим з огляду на положення ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в частині сесійної форми реалізації владних управлінських функцій міською радою.
А отже, припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від № 679-Пр-У від 27.06.2018 р. містить заздалегідь неможливу до виконання вимогу, що прямо суперечить ч.2 ст.2 КАС України.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах склалась ситуація, коли подія вчинення суб'єктом господарювання порушення закону у вигляді не виконання владних вимог припису Інспекції від № 679-Пр-У від 27.06.2018 р. не має місця в об'єктивній дійсності.
Водночас із цим, має місце подія порушення законодавства владним суб'єктом, який при реалізації управлінської функції контролю за станом виконання припису № 679-Пр-У від 27.06.2018 р. не вжив достатніх поза розумним сумнівом заходів для забезпечення участі у перевірці представників ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО".
Довід позивача про застосування штрафу поза межами присікального строку згідно з ст. 250 Господарського кодексу України підлягає відхиленню, оскільки спірні правовідносини склались у галузі будівельної справи, де пріоритетними є норми Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Так, за визначенням ч.1 ст.1 цього закону правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
У силу ч.11 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.
Оскільки у даному конкретному випадку оскаржений штраф підпадає під дію ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а не ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України, то відсутні підстави для поширення на спірні правовідносини правил ст.250 Господарського кодексу України.
Додатково суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, положення наведеної норми закону містять чітко сформульоване виключення зі загального правила застосування адміністративно-господарських санкцій у період шести місяців від події виявлення або у періоду року з події вчинення.
Дане виключення полягає в існуванні інших строків у випадках передбачених законом.
Такий випадок відносно спірних правовідносин передбачений ч.11 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", у силу якої присікальним строком накладення штрафу є період у три роки від події вчинення правопорушення у сфері містобудування.
Такий самий правовий висновок з приводу строку застосування штрафу у сфері будівельної справи містить у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі №808/5834/14 (провадження №К/9901/3499/18), від 22.01.2019 року по справі №810/5497/15 (адміністративне провадження №К/9901/7507/18) від 17.10.2018 року по справі №522/22055/17 (адміністративне провадження №К/9901/52257/18).
У спірних правовідносинах заявник скоїв діяння, котре полягає у невиконанні раніше виданого Інспекцією, отриманого та неоскарженого припису Інспекції від 27.06.2018 року №679-Пр-У.
Відтак, суд не знаходить підстав для висновку про застосування оскарженого штрафу поза межами присікального строку у три роки.
Розглянувши спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до п.17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244; (надалі за текстом - Порядок №244) справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати у даному конкретному випадку загальне правило правової визначеності, котре є невід'ємним елементом запровадженого ст. 8 Конституції України верховенства права та поглинає фактор обізнаності особи з майбутньою подією реалізації адміністративним органом владної управлінської функції з накладення санкції.
Лише сам факт направлення адміністративним органом документів на адресу приватної особи не може бути ототожнений з фактом обізнаності цієї особи з майбутнім розглядом питання про накладення санкцій безвідносно до обставин фізичного одержання особою документів та обставин правової поведінки цієї особи.
Відтак, суд вважає, що згадане у тексті п.17 Порядку № 244 дієслово "повідомляються" слід тлумачити як подію вручення особі кореспонденції або відмови особи від одержання кореспонденції, що має бути підтверджено належними доказами у суді.
Тому, суд вважає, що відповідач не подав до суду належних та достовірних доказів доведення до відома заявника відомостей про час і місце розгляду питання про накладення штрафу, оскільки відповідні документи засвідчують лише обставини направлення кореспонденції заявнику, але не доводять обставин одержання заявником цієї кореспонденції.
Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч. 2 ст. 77 КАС України.
Оцінивши всі докази по справі у їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до висновку, що позивач, діючи усвідомлено та цілеспрямовано, допустив явне та очевидне порушення містобудівного законодавства у спосіб спорудження об'єкту самочинного будівництва на орендованій земельній ділянці і задля нівелювання наслідків протиправного діяння ініціював процедуру отримання дозволу на збереження самочинного будівництва.
Обставини обізнаності позивача із фактом існування припису Інспекції від 27.06.2018 року №679-Пр-У доводяться фактом одержання цього припису представником ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО".
У процедурі виконання вимог припису Інспекції від 27.06.2018 року № 679-Пр-У за ініціативою позивача Харківською міською радою було прийнято рішення №1183/18 від 22.08.2018 року, яким надано дозвіл на збереження об'єкту, а також рішення №1297/18 від 28.11.2018 року про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку під об'єктом.
Тобто, на виконання вищезазначеного припису, ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" розроблено (у встановлені в рішенні №1297/18 від 28.11.2019 року строки) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, який подано до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для підписання акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, яка до цього часу перебуває на розгляді в Харківській міській раді.
Крім того, як зазначає позивач ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" зверталось до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради з повторною заявою щодо розгляду питання підписання акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Проте, на даний час вищевказані звернення ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" не розглянуто, у зв'язку з чим останнім подано до Господарського суду Харківської області позов щодо оскарження дій Департаменту земельних відносин Харківської міської ради. (справа №922/3634/19).
Відповідно пункту 3.1 до Порядку вирішення питань пов'язаних із самочинним будівництвом затвердженого рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 № 390/11 "Про затвердження Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом" в редакції рішення 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.06.2018 № 1131/18, для збереження об'єкта самочинного будівництва забудовником подається клопотання на ім'я міського голови за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Підпунктом б) пунктом 3.10 вищевказаного Порядку, зокрема передбачено, що Комісія за результатами розгляду наданих матеріалів приймає щодо кожного об'єкта містобудування рішення щодо відповідності місця розташування об'єкта містобудівній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та можливості збереження самочинно збудованого об'єкта або самочинно розпочатого будівництвом об'єкта і завершення будівництва та введення його в експлуатацію за умови надання земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку особі для таких цілей. Таким рішенням Комісія рекомендує Замовнику звернутися із відповідною заявою до Харківської міської ради у порядку, встановленому Земельним кодексом України, а Управлінню містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради у разі надходження відповідної заяви підготувати документи для внесення на розгляд чергової сесії Харківської міської ради.
Згідно з пунктом 3.13 Порядку вирішення питань пов'язаних із самочинним будівництвом, Рішення Комісії, зазначене в пп. б, г п. 3.10 цього Порядку, є передумовою для надання у встановленому чинним законодавством порядку фізичній або юридичній особі дозволу на розроблення документації із землеустрою для завершення будівництва та/або введення в експлуатацію такого об'єкта.
Згідно пункту 3.16 Порядку вирішення питань пов'язаних із самочинним будівництвом, у разі прийняття міською радою рішення про можливість збереження самочинно розпочатого будівництва, після оформлення речових прав на земельну ділянку, забудовник звертається до Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради із заявою на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Таким чином, судження Інспекції про невиконання заявником вимог раніше виданого припису Інспекції від 27.06.2018 року № 679-Пр-У є неправильними.
При цьому, обставини незабезпечення участі представників ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" у перевірці та у вирішенні питання про накладення штрафу призвели до недотримання базових процедурних гарантій, внаслідок чого процес реалізації міри юридичної відповідальності сприймається як несправедливий.
Суд вважає, що інтерес власника земельної ділянки/користувача земельної ділянки на збереження у недоторканності зведеної будівлі не виключається з-під охорони за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції, якщо такий інтерес є законним, конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.
Інтерес позивача у даному конкретному випадку знаходиться під умовою реалізації розсуду власника земельної ділянки на зміну її цільового призначення і надання земельної ділянки у користування з метою експлуатації об'єкту нерухомого майна, що є можливим лише у разі, коли зведена заявником будівля не створює загрози життю та здоров'ю людей за технічними параметрами та не зачіпає прав та інтересів інших учасників суспільних відносин.
Такий розсуд був реалізований у рішеннях Харківської міської ради № 1183/18 від 22.08.2018 року та №1297/18 від 28.11.2018 року і полягає у відсутності заперечень з приводу збереження подальшого існування об'єкту як речі матеріального світу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, слід наголосити, що згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, в аспекті необхідності забезпечення пропорційності, тобто справедливого балансу інтересів учасників суспільних відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши добуті по справі докази у їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт при накладенні штрафу не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з'ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, усіх юридично значимих факторів не оцінив, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії" і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278, п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (код ЄДРПОУ 22649344, вул. Сумська, 70, м. Харків, 61002) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, майдан Конституції, 7, м. Харків, 61200) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 190/3218/0/250-19-П від 27.11.2019 року, винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (вул. Сумська, 70, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 22649344) за рахунок бюджетних асигнувань з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 04059243) судовий збір у сумі 2102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до приписів п. 3 Прикінцевих положень до КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складено 09 червня 2020 року.
Суддя Н.А. Полях