25 травня 2020 р. Справа № 480/386/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Іваницької А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Сумській області), в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Сумській області №959030165547 від 17.12.2019 про перерахунок пенсії.
Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач неправомірно здійснив перерахунок пенсії позивачу в бік її зменшення шляхом прийняття оскаржуваного рішення. Зазначила, що відповідно до архівної довідки Великописарівської РДА № 56 від 11.02.2010, яка була врахована при призначенні пенсії вбачається, що розмір заробітної плати за період з березня місця 1993 року по грудень місяць 1995 року зазначений фактично в тих одиницях виміру в яких зарплата і виплачувалася, а саме в тисячах та мільйонах карбованців. В той же час, в уточненій архівній довідці Великописарівської РДА № 848/11 від 09.12.2019, заробітна плата за період з березня по грудень місяці 1995 року зазначена в розмірі меншому ніж виплачувалася фактично і є заниженою в 1000 разів.
Ухвалою суду від 23.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відповідь на відзив (а.с.44), в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що відповідно до довідки №1907/10.4-02 від 29.11.2019 було проведено звірку (дослідження) архівної довідки про заробітну плату на її відповідність змісту документам, які зберігаються в архівному відділі Великописарівської районної державної адміністрації відносно ОСОБА_1 , за результатами проведення якої встановлено невідповідність нарахованої заробітної плати, зазначеної в архівній довідці № 56 від 11.02.2010, та нарахованої заробітної плати згідно з відомостей нарахування заробітної плати. Окрім того, у відомостях про нарахування заробітної плати за 1995-1996 роки не зазначено грошову одиницю, в якій нараховано заробітну плату.
Наголосив, що ГУ ПФУ у Сумській області не здійснювався перерахунок пенсії позивача, а лише приведено у відповідність пенсійну справу позивача з 01.01.2020.
Позивач, не погодившись з доводами відповідача у відзиві на позовну заяву, подала до суду відповідь на відзив (а.с.62-63), в якій просила позовні вимоги задовольнити та додатково зауважила, що в Україні згідно Указу Президента України від 26.09.1996 року був зроблений перерахунок всіх розрахунків (в тому числі і заробітної плати) в співвідношенні 100000 карбованців=1 гривні.
Ухвалою суду від 20.02.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.60). Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями сторін на іншу дату (а.с.68,75,80).
Судове засідання призначено на 25.05.2020 (а.с.80).
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача не погодилася з позовними вимогами та просила суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача та представник відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, крім іншого, згідно записів №№9-10 трудової книжки у період з 23.09.1986 по 01.07.1998 працювала інженером-технологом на Великописарівському заводі продовольчих товарів (а.с.85-86).
З 28.03.2010 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, що вбачається з копії протоколу про призначення пенсії №635 від 07.04.2010 (а.с.47) та пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_1 (а.с.33).
Також в судовому засіданні встановлено, що при призначенні пенсії її розмір, з врахуванням Указу Президента України «Про грошову реформу» від 25.08.1996 №762/96, обраховувався відповідно до наданої разом з документами про призначення пенсії, архівної довідки архівного відділу Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області від 11.02.2010 №56 (а.с.5,51), відповідно до якої щомісячний заробіток ОСОБА_1 у період її роботи на Великописарівському заводі продовольчих товарів, зокрема, з березня 1995р. по грудень 1995р. складав більше мільйона, що підтверджується поясненнями позивача та представника відповідача, а також копією розрахунку від 30.03.2010 (а.с.48-50, зворот а.с.7-9).
У період з 28.11.2019 по 29.11.2019 уповноваженими особами відділу контрольно-перевірочної роботи №3 управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Сумській області було проведено звірку (дослідження) архівної довідки про заробітну плату від 11.02.2020 №56 ОСОБА_1 на відповідність її змісту документам, що зберігаються в архівному відділі Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області, за результатами якої ГУ ПФУ в Сумській області складено довідку від 29.11.2019 №1907/10.4-02 (а.с.53-54).
Згідно вказаної довідки уповноваженими особами територіального органу ГУ ПФУ в Сумській області встановлено, що у період з березня 1993 року по лютий 1998 року ОСОБА_1 дійсно нараховувалась заробітна плата по Великописарівському заводу продовольчих товарів. При звірці (дослідженні) архівної довідки про заробітну плату, зокрема, за період з березня 1995 року по грудень 1995 року встановлено невідповідність, та у відомостях нарахування заробітної плати за 1995-1996 роки не зазначено грошову одиницю, в якій нарахована заробітна плата. У зв'язку з чим рекомендовано довідку №56 від 11.02.2010 привести у відповідність.
09.12.2019 архівним відділом Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області позивачу була видана уточнююча довідка за №848/11 (а.с.6,52), відповідно до якої щомісячний заробіток ОСОБА_1 у період її роботи на Великописарівському заводі продовольчих товарів, який враховується при обчисленні пенсії, зокрема, за період з березень 1995р. по грудень 1995 р. від близько 10тис. до 50тис.
У зв'язку з уточненням даних в ЕПС 17.12.2019 ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішення за №959030165547 про перерахунок позивачу пенсії з 01.01.2020 (а.с.10,56,11-13).
Надаючи правову оцінку даним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-ІV, в редакції чинній на час призначення позивачці пенсії було передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Відповідно до абзацу п'ятого частини першої статті 40 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час призначення ОСОБА_1 пенсії, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Схожі норми містяться і в ч.1 ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення»), відповідно до яких середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
При цьому, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений відповідним Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (тут і далі в редакції чинній на час призначення та визначення розміру пенсії позивачці (далі - Порядок №22-1), пунктом 7 якого було передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема, довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2, додатком 3.
Згідно із п.17 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
При цьому, суд зауважує, що згідно з п.38 Порядку №22-1, в редакції чинній на час призначення позивачці пенсії, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;
в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження;
г) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Схожі норми містяться і в ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, відповідач за наявності сумнівів у достовірності довідки вправі був здійснити перевірку зазначених у ній відомостей з урахуванням наданих йому законом повноважень. В той же час, вказані норми, визначають таке право відповідача саме на момент призначення пенсії.
При цьому, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії було надано, крім іншого архівну довідку №56 від 11.02.2010. В ній зазначено, що довідка видана на підставі книг нарахування заробітної плати по заводу продовольчих товарів за 1993-1998роки (а.с.5,51).
Водночас, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником відповідача, при призначенні пенсії ОСОБА_1 будь-яких запитів територіальним органом Пенсійного фонду України не здійснювалося та будь-яких сумнівів у достовірності чи обґрунтованості виданих та поданих ОСОБА_1 документів не виникало.
Дійсно, згідно розрахункових відомостей, зокрема за березень 1995р. - грудень 1995р. заробітна плата позивача вказана в тисячах та грошову одиниці в них не зазначено (а.с.14-32).
Позивач стверджує, що заробітна плата їй виплачувалась в карбованцях та на той час вона складала більше мільйона карбованців, проте, як повідомила їй особа, що складала такі відомості на підприємстві, за відповідним розпорядженням для полегшення роботи почали зазначати суми без двох нулів.
На користь вказаних доводів свідчить той факт, що, зокрема, у розрахунковій відомості за березень 1995р., в якому заробітну плату зазначено ОСОБА_1 як 9556,0, за вказаний період у відомості зазначено нарахування премії у розмірі 1000000 (а.с.15).
При цьому, суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на обчислення розміру пенсії з урахуванням довідки від 11.02.2010 №56, та нести тягар відповідальності, через не зазначення в розрахункових відомостях за спірний період грошової одиниці, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які вона не могла вплинути. Зі свого боку, позивач вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії та надала всі документи для врахування їх при обчисленні розміру пенсії, будь-яких зауважень до самої довідки від 11.02.2010 №56 (з приводу розбіжностей, підробки тощо) при призначенні пенсії не було.
В обґрунтування своєї позиції представник відповідача посилається на ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV, відповідно до якої органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Разом з тим, вказані зміни набули чинності вже після призначення позивачу пенсії. Крім того, як вже зазначалось вище відповідач набуває права здійснити перевірку зазначених у наданих документах відомостей саме при призначенні пенсії, а не після спливу вже майже як 10 років потому.
В такий спосіб, здійснюючи перерахунок з 01.01.2020 призначеної ще в 2010р. пенсії, орган Пенсійного фонду як орган державної влади був непослідовним в частині обрахунку позивачу розміру пенсії, спочатку приймаючи для визначення розміру пенсії (та виплаті тривалий час) дані, зазначені у довідці від 11.02.2010 №56 (а.с.5,51), а потім майже через 10 років після призначення пенсії ОСОБА_1 своїм рішенням про перерахунок пенсії зменшуючи такий розмір. Представник відповідача стверджує, що відбувався не перерахунок пенсії, а приведено у відповідність пенсійну справу. В той же час вказане спростовується оскаржуваним рішенням саме «ПРО ПЕРЕРАХУНОК ПЕНСІЇ» (а.с.56). При цьому, ні у відзиві, ні в судовому засіданні представником відповідача не надано належного обґрунтування для перерахунку пенсії як «приведення пенсійної справи у відповідність».
При вирішені цього спору, суд, відповідно до ч.ч.1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
У Доповіді «Верховенство права», яка схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «законних очікувань») (пункт 48).
З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, позивач з моменту прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення про призначення позивачу пенсії у розмірі, який обраховувався, в т.ч. на підставі архівного відділу Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області від 11.02.2010 №56 (а.с.5,51), та здійснення її виплати протягом тривалого часу, зокрема, з 28.03.2010, обґрунтовано розраховувала на те, що і в подальшому буде отримувати виплати пенсії, призначеної їй відповідно до Закону України №1058-ІV.
Однак, своїм рішенням від 17.12.2019 №959030165547 про перерахунок пенсії ГУ ПФУ в Сумській області було порушено принцип юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права.
На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято не обґрунтовано, не розсудливо, не пропорційно, а відтак не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 16.01.2020 №15 (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 17.12.2019 №959030165547 про перерахунок пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 840, 80грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст судового рішення складено 01.06.2019.
Суддя І.Г. Шевченко