04 червня 2020 р. Справа № 480/1550/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради про визнання рішення протиправним та відмови незаконною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 просить суд визнати:
- протиправним рішення відповідача та незаконною відмову у наданні інформації на питання 1, 2, 3 заяви № 596 від 20.08.2019;
- зобов'язати відповідача надати позивачу інформацію на питання 1, 2, 3 заяви № 596 від 20.08.2019;
- стягнути на користь позивача з відповідача 2500 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 20.08.2019 № 596 про надання інформації. У відповідь відповідачем надано лист від 03.09.2019 № 02-20/972, однак вичерпної відповіді на поставленні у заяві від 20.08.2019 питання 1, 2, 3 надано не було, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. При цьому, обмеження права позивача на отримання інформації спричинило йому моральну шкоду, яку він просить відшкодувати у сумі 2500 грн.
Ухвалою суду від 13.03.2020 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача. Також позивача звільнено від сплати судового збору.
Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, зазначивши, що ОСОБА_1 листом № 02-20/972 від 03/09/2019 надано вичерпну відповідь щодо всіх поставлених питань на заяву № 596, окрім питання п. 2. Так, питання викладене у п. 2 заяви № 596 від 20.08.2019 не розглядалося у зв'язку з тим, що це саме питання позивачем ставилося у його заяві № 256 від 06.05.2018 та на нього було надано вичерпну відповідь листом № 02-20/654 05.06.2018, яка позивачем була отримана. А отже, відповідно відповідач діяв в рамках чинного законодавства.
10.04.2020 надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 з доводами, викладеними у відзиві представника відповідача не погоджується, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.08.2019 позивач звернувся до Будильської сільської ради із заявою № 596, в якій зазначив, що в період з 2016 року по 15.05.2018 суди 22 рази задовольнили його позови, в яких визнавали протиправними дії Будильської сільської ради та їх посадових осіб (сільського голови, секретаря і землевпорядника) це справи: № 580/1977/15, № 580/2414/15, № 580/167/16-а, № 580/174/16-а, № 580/216/16-а, № 580/272/16-а, № 580/1503/16, № 580/1787/16-а, № 580/12/17, № 580/52/17, № 580/53/17, № 580/863/17, № 580/864/17, № 580/865/17, № 580/1388/17, № 580/1483/17, № 818/1419/18, № 818/1639/18. № 818/1877/18, № 818/1912/18, № 818/1956/18, № 580/2301/17 та просив:
1. Навпроти кожної справи поставити прізвище посадової особи Будильської сільської ради, з вини якої було вчинено порушення закону та прав позивача - і відповідно з вини якої позивач подав позов, тобто прізвище правопорушника, або замінити прізвищ, якщо воно невірно поставлено ним навпроти якоїсь справи, та замініть визнані судом протиправними дії Будильської сільської ради на прізвища конкретних правопорушників, тобто замість Будильської сільської ради поставте прізвище правопорушника.
2. В останній колонці таблиці, яка додається, просив проаналізувати, назвати і навпроти кожної справи повідомити причини вчинення правопорушень посадовцями Будильської сільської ради або назвати причини за яких Будильської сільської ради відмовляється з'ясувати і повідомити причини, що породжують правопорушення, скарги та позови, тобто просив з'ясувати і пояснити причини за яких посадовці Будильської сільської ради впродовж 2015-2019 років порушують закони і права позивача.
3. Після таблиці назвати та перерахувати всі вжиті в 2015, 2016, 2017, 2019 роках Будильської сільської ради заходи для усунення причин, що породжують названі скарги і позови, та повідомте результати цих заходів - наприклад кількість позовів зменшилась, а в разі збільшення кількості позовів повідомте причини неефективності вжитих заходів.
4. Назвати суму понесених Будильською сільською радою по названих справах усіх судових витрат - сплачені суми судового збору та сплачені мені судові витрати, за наслідками розгляду судами вищезазначених адміністративних позовів (а.с. 5).
Листом від 03.09.2019 № 02-20/972 Будильська сільська рада надала відповідь, де зазначила, що по п. 1 одним судовим рішенням по справах перелічених у заяві позивача не визнав жодного з працівників Будильської сільської ради правопорушником.
Стосовно п. 2 відповідач зазначив, що відповідь на це питання була надана у листі № 02-20/654 від 05.06.2018, заява № 256 від 06.05.2018.
Щодо п. 3 відповідач надав інформацію, про те, що протягом 2015-2019 років Будильська сільська рада повно і всебічно розглядає та надає відповіді на численні заяви позивача, скарги згідно Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про місцеве самоврядування в Україні".
Стосовно п. 4 відповідач надав інформацію, що з місцевого бюджету Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області сплачено судових витрат в сумі 8600,56 грн згідно судових рішень по запитуваних позивачем справах ( а.с.6).
Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Частиною третьою статті 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян" у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до статті 7 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення (ст. 19 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян").
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян").
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (ст.18 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян").
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно зі статтею 1 вищевказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 5, 7 Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За змістом частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.
Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.
За визначенням частини першої ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч. 3 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
На виконання вищезазначених законодавчих норм заяву позивача № 596 від 20.08.2019 було прийнято, в день її надходження - 20.08.2019 та зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за № 90/02- 16 (а.с. 32).
03.09.2019 на заяву позивача № 596 від 20.08.2019 було надано відповідь щодо всіх поставлених запитань, окрім питання поставленого у п. 2 заяви позивача.
Суд, проаналізувавши відповідь сільського голови Будильської сільської ради від 03.09.2019 № 02-20/972 на заяву ОСОБА_1 від 20.08.2019 № 596 зазначає, що вказана заява розглянута відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян", відповідь на неї надана у встановленому порядку та у встановлені строки.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Будильської сільської ради про визнання рішення протиправним та відмови незаконною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя М.М. Шаповал