09 червня 2020 року м. Рівне №460/3860/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просив суд визнати постанову відповідача від 15.05.2020 про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-А-77 виданий 04.11.2008 Володимирецьким районним суд - протиправною та скасувати таку постанову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 460/1853/19 було зобов'язано відповідача відновити виконавчі провадження по виконанню судових рішень ухвалених на користь позивача і відповідач своєю постановою від 24.03.2020 року виніс постанову про відновлення виконавчого провадження № 9924310. Разом з тим, 19.05.2020 року через поштовий зв'язок отримав від відповідача постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.05.2020 року за виконавчим листом № 2-А- 77 виданий 04.11.2008 року Володимирецьким районним судом стягувачу. Вказує, що причиною винесення постанови про закінчення виконавчого провадження стало не надіслання відповідачу на його вимогу Володимирецьким районним судом та стягувачем, у визначений строк, виконавчого листа, хоча відносно позивача така вимога відповідача не заявлялася. При цьому зауважує, що попередньо отриманий ним виконавчий лист був переданий до державної виконавчої служби на підставі якого і було відкрите виконавче провадження № 9924310 і подальша доля виконавчого листа йому не відома. Вважає, що така постанова винесена безпідставно, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що відповідач тривалим невиконанням судових рішень вчиняє щодо нього непряму дискримінацію, а це неприпустимо з огляду на практику Європейського суду з прав людини. З наведеного просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті на 09 червня 2020 року.
У строк встановлений судом відповідач подав відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що Законом України «Про виконавче провадження», при відновленні виконавчого провадження, визначено обов'язок стягувача пред'явити до виконання у місячний строк, з моменту отримання постанови про відновлення виконавчого провадження, виконавчий документ до виконання. Оскільки станом на 15.05.2020 виконавчий документ не було пред'явлено до виконання, то державним виконавцем відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно закінчено виконавче провадження. Крім того, відповідач зазначає, що стяґувач був повідомлений про відновлення виконавчого провадження, оскільки неодноразово звертався до відповідача щодо надання інформації з виконання судового рішення. Враховуючи наведене, відповідач, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.06.2020 не прибули.
Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є справами, віднесеними до категорії термінових адміністративних справ, що визначено нормами КАС України.
За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Зазначена норма статті 268 КАС України є спеціальною по відношенню до інших норм КАС України, які визначають загальний порядок розгляду адміністративних справ.
Враховуючи наведене, суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі № 460/1853/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання відновити виконавчі провадження.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області відновити виконавчі провадження з виконання ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2002 року, що змінена ухвалою того ж суду від 26 червня 2008 року (у світлі рішення того ж суду від 5 червня 2007 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року).
В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року залишено без змін.
В подальшому, для забезпечення виконання цього рішення у згаданій вище частині задоволених позовних вимог державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 9924310 від 24.03.2020.
Листом № 2-а-77/07/1/43/2020 від 30.04.2020 Володимирецький районний суд Рівненської області повідомив відповідача, що за заявою ОСОБА_1 , було видано виконавчий лист 21.12.2017 року у справі №2- а-77/07 за позовом ОСОБА_1 , до Володимирецької селищної ради про визнання бездіяльності неправомірною та спонукання до виконання взятих зобов'язань шляхом переведення нежитлового приміщення в житлове, видачу ордеру на його заселення та дозволу на його переобладнання. Одночасно повідомив, що вищевказаний виконавчий лист на адресу суду не повернуто, а тому направити виконавчий лист на адресу відповідача не є можливим.
15 травня 2020 року, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Олексієвець І.В., було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-А-77 виданого 04.11.2008 Володимирецьким районним судом.
Підставою для його прийняття постанови стало не пред'явлення до виконання виконавчого листа у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження.
У спірній постанові державним виконавцем зазначено, що Володимирепьким районним судом Рівненської області листом від 30.04.2020 за вих. № 2-а-77/07/1/43/2020 повідомлено, що за заявою ОСОБА_1 , судом було видано йому виконавчий лист по вищезазначеній справі, а тому у суду відсутня можливість направити його на адресу відділу. Стягувачем виконавчий лист також не пред'явлено до виконання.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.05.2020 протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Частиною 3 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Згідно з ст. 41 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція).
Відповідно до пунктів 21, 22 Розділу ІІІ Інструкції закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.
У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
З системного аналізу вказаних норм права судом встановлено, що у разі відновлення виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний надіслати постанову про відновлення виконавчого провадження його сторонам із зазначенням вимоги щодо пред'явлення до виконання повернутого виконавчого документу, із відповідними відмітками, у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження.
У разі не пред'явлення до виконання повернутого виконавчого документу у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження, державний виконавець, з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності, приймає постанову про закінчення виконавчого провадження.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до супровідного листа від 24.03.2020 № б/н для сторін виконавчого провадження та Володимирецького районного суду Рівненської області було надіслано постанову про відновлення виконавчого провадження від 24.03.2020 ВП № 9924310.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо моменту отримання вказаної постанови ОСОБА_1 , оскільки від вказаної дати залежить момент закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ.
Лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) № 886/913/0/20-20/04/04.1 від 29.04.2020 не береться до уваги судом, як доказ повідомлення стягувача про відновлення виконавчого провадження, оскільки містить інформацію щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 № 2-А-77, а не виконавчого листа № 2-А-77 виданого 04.11.2008 Володимирецьким районним судом Рівненської області.
Крім того, зі змісту позовної заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 заперечує щодо повторної видачі йому виконавчого документу та вказує, що виконавчий лист № 2-А-77 виданий 04.11.2008 Володимирецьким районним судом Рівненської області був пред'явлений до примусового виконання ще у 2008 році та йому не повертався.
Однак, при наданні оцінки листу № 2-а-77/07/1/43/2020 від 30.04.2020 Володимирецького районного суду Рівненської області, державним виконавцем не отримано жодного доказу щодо видачі ОСОБА_1 21.12.2017 виконавчого листа та видачі саме виконавчого листа № 2-А-77 виданого 04.11.2008 Володимирецьким районним судом Рівненської області, з відповідною відміткою про повернення, а передчасно закінчено виконавче провадження.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) без дотримання засад справедливості, неупередженості та об'єктивності, було передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
За таких обставин, постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ВП № 9924310 від 15.05.2020 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-А-77 виданого 04.11.2008 Володимирецьким районним судом Рівненської області слід визнати протиправною та скасувати.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити повністю.
Щодо зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Беручи до уваги обставини цієї справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (33028, вул. Замкова, 29, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 43317547) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Олексієвець І.В. від 15.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП № 9924310 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-А-77 виданого 04.11.2008 Володимирецьким районним судом Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09 червня 2020 року.
Суддя Зозуля Д.П.