09 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2614/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
22 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113719-50 від 13 червня 2019 року про сплату боргу в розмірі 10 125,72 грн.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої, третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
В даному випадку з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 червня 2019 року № Ф-113719-50 у розмірі 10 125,72 грн позивач звернувся до суду 22 травня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із поданням після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
04 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення пропущений строк звернення.
В обгрунтування заяви зазначено, що позов не був поданий у зв'язку із тим, що позивач не має юридичної освіти. Крім того, позивач у квітні 2018 року за наполяганням Миргородської ОДПІ помилково, через нерозуміння чинного податкового законодавства, подала заяву про взяття на облік платника єдиного внеску як члена СФГ "Іволга". При цьому, 13 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано вимогу № Ф-113719-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 10 125,72 грн. Аналогічні вимоги вручені матері - ОСОБА_2 та сестрі - ОСОБА_3 . У зв'язку з тим, що нарахування боргу з єдиного внеску стосується всіх членів сім'ї, а також у зв'язку з тим, що позивач проживає і працює в м. Полтаві, а в Миргороді позивач буває лише у вихідні дні, з'ясуванням всіх обставин займався батько - ОСОБА_4 . У зв'язку з тим, що борг позивачем не сплачувався і протягом тривалого часу вимога не подавалася до органів державної виконавчої служби для стягнення боргу, позивач вважала, що нарахований борг скасовано. Однак, наприкінці березня 2020 року сестрою позивача - ОСОБА_3 отримано постанову державного виконавця Подільського ВДВС у місті Полтава про відкриття виконавчого провадження № 61439600 про стягнення з неї за вимогою № ф-113723-50 від 13 червня 2019 року суми боргу в розмірі 10 125,72 грн. Після цього ОСОБА_4 з'ясовано у Миргородській ОДПІ, що борг по сплаті ЄСВ не скасовано.
Оцінюючи вищевказані підстави для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, при цьому позивач обгрунтовує поважність причин пропуску строку посилаючись на відсутність знань у сфері юриспруденції, відсутністю за місцем податкового обліку та ту обставину, що вирішенням питання погашення боргу займався батько, однак суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Обставини, зазначені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, не є такими, оскільки належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності поважних причин його пропуску, а саме наявності обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду ОСОБА_1 не наведено.
При цьому, у позовні заяві позивач не заперечує факту пропуску строку звернення до суду.
Так, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавили останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені Кодексом адміністративного судочинства України строки.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19 від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії" рішення від 22 жовтня 1996 року, справа "Девеер проти Бельгії" рішення від 27 лютого 1980 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" розтлумачено обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права. Диспозитивність прав учасників судового процесу та їхніх представників зумовлює заборону зловживання ними, зокрема, в аспекті "підривних" ("руйнівних") діянь із метою скасування прав і свобод (із урахуванням рішень Європейського суду з прав людини у справах "Engel and Others v. the Netherlands", "Lawless v. Ireland", "Michael Kuhnen v. Germany", "Preda and Dardari v. Italy", "Refah Partisi and Other v/ Turkey", "Witzsch v. Germany", "Z'danoka v Latvia").
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що за результатами розгляду заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновків, що підстави вказані в такій заяві є неповажними, позовна заява за вимогами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та з наданням доказів наявності таких поважних причин.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Будь-які строки, встановлені судом у цьому рішенні, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), продовжуються на строк дії такого карантину.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.О. Удовіченко