09 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1428/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не призначення їй пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити їй пенсію за віком відповідно до чинного законодавства, як матері інваліда з дитинства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є матір'ю ОСОБА_2 , яка інвалідом дитинства. Позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства після досягнення 50 років, однак отримала відмову у призначенні зазначеної вище дострокової пенсії у зв'язку із не наданням документів, передбачених п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», a саме вказали на те, що згідно зазначених медичних висновків, показів для визнання дитини інвалідом з дитинства до шестирічного віку не було. Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні дострокової пенсії є протиправним, оскільки в разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства до досягнення вісімнадцятирічного віку.
Отже, необхідність подання висновку лікарсько-консультаційної комісії передбачено для тих інвалідів з дитинства, які визнані такими після досягнення вісімнадцятирічного віку. B даному випадку дочка позивача була визнана інвалідом з дитинства, про що є відповідний висновок.
Ухвалою судді від 12.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.27), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставним, оскільки дитина визнана інвалідом дитинства з 20.10.2010 року по 01.11.2011 року, але висновку лікарсько-консультаційної комісії про наявність медичних показів для визнання дитини інвалідом дитинства до шестирічного віку до заяви про призначення пенсії позивачкою додано не було. Оскільки однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства. Для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, a термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до досягнення шестирічного віку. А тому позивачка, через відсутність необхідного висновку про визнання її дочки дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку, не має права на призначення дострокової пенсії згідно пункту третього частини першої статті 115 Закону №1058. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити (а.с.36-37).
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд
ОСОБА_1 (далі - позивачка) є матір'ю ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про шлюб від 03.01.2007 року серії НОМЕР_1 ), 1989 р.н., що підтверджується свідоцтвом про народження дитини від 24.02.1990 серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Згідно наданої виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА №450565 від 20.10.2010 року ОСОБА_4 , 1989 р.н., вперше встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності, причиною інвалідності вказано «інвалідність з дитинства» (а.с.11). Також зазначено, що інвалідність встановлена на строк до 01.11.2011 року (а.с.11).
Управлінням праці та соціального захисту населення Онуфріївської РДА 12.01.2011 року видано посвідчення ОСОБА_4 (а.с.10).
Згідно наданої виписки довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №564818 від 03.12.2019 року ОСОБА_4 , 1989 р.н., продовжено ІІІ (третю) групу інвалідності, також причиною інвалідності вказано «інвалідність з дитинства» (а.с.15). А інвалідність встановлена на строк до 01.11.2022 року (а.с.15).
09.04.2020 року позивачка звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії щодо надання переліку документів для призначення пенсії на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) (а.с.40). До заяви позивачкою було надано, зокрема:
- копію свідоцтва про народження дитини від 24.02.1990 серії НОМЕР_2 ;
- копію виписки із акту огляду МСЕК від 20.10.2010 серії 10 ААА №450565 про визнання ОСОБА_2 вперше особою з інвалідністю з дитинства;
- висновок про час настання інвалідності, виданий Олександрійською міжрайонною МСЕК від 20.03.2020 №3.
Вказані обставини сторонами не заперечувались.
Листом від 14.04.2020 року №1100-0302-8/7997 Управлінням застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомлено, що протокольним рішенням від 10.04.2020 року № 112150000300 відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.38, 39), оскільки ОСОБА_1 до переліку необхідних документів для призначення дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства не надано висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Не погоджуючись з такою відповіддю пенсійного органу, вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не призначення пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94). У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється у цій справі). За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства.
Таким чином, встановлення органами Медико-соціальної експертної комісії інвалідності після досягнення такою дитиною вісімнадцятирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір'ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття «особа з інвалідністю» установлюється статтею 2 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991, а також статтею 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-ІV (далі - Закон № 2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону № 2961-ІV дитина з інвалідністю - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року по справі №330/2181/16-а (2-а/330/36/2016).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 року по справі №330/2181/16-а наголосила на тому, що визначення терміну «інвалід з дитинства» не міститься ані в Законі №875-ХІІ, ані в Законі №2109-III. При цьому, за змісту абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Непрямим підтвердженням цього є встановлена частиною шостою статті 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість, за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.
Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону № 2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).
Згідно з пунктом 2.18 Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 року по справі №330/2181/16-а зазначила, що Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі №21-133а14 висловив обґрунтовану позицію, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а вважає недоцільним висновок Касаційного адміністративного суду про тлумачення поняття «інвалід з дитинства» як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття «інваліда з дитинства», а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем суду надано копію висновку про час настання інвалідності, що виданий Олександрійською міжрайонною МСЕК, від 20.03.2020 року №3 (а.с.55), та який було додано позивачкою разом до заяви про призначення їй пенсії від 09.04.2020 року. Згідно останнього, суд убачає, що Олександрійською міжрайонною МСЕК повідомляє, що за результатами аналізу медичної документації ОСОБА_2 , 1989 р.н., мала медичні показання для визнання її інвалідом до досягнення її 18 років (а.с.55).
Саме на вказаний висновок позивачка посилається як на підставу для призначення їй пенсії за пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону№1058-IV.
Однак як встановлено вище, у випадку якщо дитина визнана інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Натомість такого висновку позивачка як відповідачу, так і суду не надала.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, як особі, яка не відповідає законодавчо встановленим вимогам, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статей 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7 а, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ: 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук