09 червня 2020 року № 359/4594/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора взводу 2 роти 4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Вічкань Вадима Олексійовича, Капрала поліції 3 роти 1 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Степаненко Костянтина Олександровича, Департаменту національної поліції України, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Інспектора взводу 2 роти 4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Вічкань Вадим Олексійович (відповідач-1), Капрала поліції 3 роти 1 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Степаненка Костянтина Олександровича (відповідач-2), Департаменту національної поліції України (відповідач-3), Державної казначейської служби України (відповідач-4), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії інспектора взводу 2 роти 4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Вічкань Вадима Олексійовича щодо евакуації автомобіля Subaru Legancy ДН НОМЕР_1 18.05.2019,
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАВ 1164410 від 20.05.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
- стягнути шляхом списання коштів з Державного бюджету України з рахунку відкритому у Державному казначействі України та призначеного для відшкодування шкоди, на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду відшкодування понесених витрат на евакуатор, зберігання автомобіля та оплату штрафу у сумі 3370,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови серії ЕАВ 1164410 від 20.05.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та протиправністю дій відповідача-1 щодо затримання транспортного засобу, належного позивачу та його евакуації. Наголошено, що спірну постанову прийнято з порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, оскільки її прийнято не на місці вчинення адміністративного правопорушення та іншою посадовою особою. Разом з цим, позивач переконаний, що інспектором безпідставно проведено тимчасове затримання транспортного засобу позивача, адже правопорушення могло бути усунено водієм у максимально короткий строк.
Відповідач-2 адміністративний позов не визнав, заперечуючи проти його задоволення зазначив, що транспортний засіб позивача суттєво перешкоджав дорожньому руху, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Капрал поліції 3 роти 1 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Степаненко Костянтин Олександрович ствердив, що позивача правомірно та обґрунтовано притягнено до адміністративної відповідальності, а дії щодо затримання та доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик відповідають вимогам законодавства.
Відповідачі 1,3 та 4 своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, не скористались, із заявами по суті справи до суду не звертались.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 дану адміністративну справу прийнято до загального провадження судді Лисенко В.І.
Протокольною ухвалою суду від 24.02.2020 до участі у справі, у якості співвідповідачів залучено Департамент національної поліції України, Державну казначейську службу України та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 07.05.2020, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились. До матеріалів справи долучено клопотання позивача про розгляд справи без його участі, тому суд, керуючись приписами статті 205 КАС України перейшов у письмове провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, а саме постанови поліцейського взводу 2 роти 3 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області ДПП капрала поліції Степаненка К.О., 20.05.2019 о 12 год 27 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Subaru Legasy" н.з НОМЕР_3 за адресою: с. Гора, вул. Бориспіль,7, здійснив стоянку ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим створив перешкоду дорожньому руху та порушив пп "и" п. 15.9 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).
Вказаною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
Судом встановлено, що згідно акту огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 18.05.2019, автомобіль "Subaru Legasy" н.з НОМЕР_3 було евакуйовано у присутності двох свідків (а.с. 8).
Не погоджуючись із прийнятою постановою серії ЕАВ 1164410 від 20.05.2019 та діями суб'єкта владних повноважень щодо затримання транспортного засобу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює Закон України «Про дорожній рух» .
Відповідно до частини другої cтатті 14 Закону України «Про дорожній рух», до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Згідно з пунктом першим частини 5 зазначеної статті, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 15.9.(ж) ПДР забороняється зупинка у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
Частиною 3 статті 122 КпАП України передбачена відповідальність за: «...порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, ..., - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.», що складає 510 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно з частини першої cтатті 260 КУпАП з метою припинення адміністративних правопорушень та для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається тимчасове затримання транспортного засобу.
Відповідно до cт.265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик (ч.3 ст.265-2 КУпАП).
Відповідно до п.1 розд. ХІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року № 1395 (далі Інструкція №1395) тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102, тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
Виходячи з наведених норм, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи був розміщений транспортний засіб позивача таким чином, що суттєво перешкоджав дорожньому руху, та чи можливо було усунути порушення у максимально короткий строк, оскільки це є необхідною умовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та відповідно для затримання та доставки транспортного засобу на спеціальний майданчик.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд зазначає, що із наданих відповідачем-2 доказів щодо порушення позивачем п. 15.9.(и) ПДР, а саме фотофіксації (а.с. 39-40), не убачається порушення позивачем Правил дорожнього, оскільки, на думку суду, транспортний засіб не перешкоджав дорожньому руху для здійснення зустрічного роз'їзду або об'їзду транспортного засобу. Із наданих фотоматеріалів взагалі є неможливим встановлення виду автомобільної дороги, на якій знаходиться транспортний засіб позивача.
Будь-яких інших доказів фото або відеофіксації правопорушення суб'єкт владних повноважень не надав.
Разом з цим, позивач стверджує, що водій був поряд з автомобілем під час евакуації, та міг переставити автомобіль, що дозволило б уникнути евакуації та максимально швидко усунути правопорушення.
Відповідачами не заперечується обставина присутності ОСОБА_1 під час складення акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу "Subaru Legasy" н.з НОМЕР_3 .
Між тим, така обставина суттєво впливає на оцінку дій працівника уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, оскільки згідно з п. 4 Порядку у такому випадку тимчасове затримання не проводиться.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що ч.1 ст.265-2 КУпАП встановлює, що про тимчасове затримання транспортного засобу робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Аналогічне положення міститься також у п.4 розд. ХІІ Інструкції №1395.
Пункт 5 розд. ХІІ цієї Інструкції передбачає, що у разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, поліцейський оформляє протокол про адміністративне правопорушення. У протоколі робиться відповідний запис про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням інформації про складення акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, що долучається до протоколу, а у випадках, передбачених КУпАП, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу.
Тобто, виходячи з викладеного, складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу можливо лише з метою його долучення до протоколу у справі про адміністративне правопорушення, або після прийняття відповідного рішення, яким є постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Так, у разі встановлення факту вчинення особою правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу, за наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.
Між тим, з матеріалів справи убачається, що тимчасове затримання транспортного засобу позивача здійснено виключно за наслідком складання акту огляду та тимчасового затримання його транспортного засобу від 18.05.2019.
При цьому, поліцейськими не складалось ані протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, ані постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.
Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі закріплено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У свою чергу, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки його автомобіля лише через два дні (20.05.2019) після здійснення тимчасового затримання його транспортного засобу у приміщенні патрульної поліції, шляхом винесення відповідної постанови, тобто за місцем вчинення, та, враховуючи відсутність протоколу, без належних матеріалів справи.
За таких обставин, суд вважає, що спірні дії щодо тимчасового затримання транспортного засобу позивача вчинені поза межами провадження в справі про адміністративне правопорушення та як наслідок з порушенням вимог КУпАП та Інструкції № 1395. Разом з цим, зважаючи на недотримання посадовими особами Національної поліції вимог законодавства та закріпленого ним порядку у ході прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, остання є неправомірною.
При цьому, оскільки судом встановлена протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення та дій щодо затримання транспорту, суд приходить до висновку про те, що необхідно стягнути завдану майнову шкоду (збитків), яка включає витрати на евакуацію транспортного засобу та його зберігання на спеціальному майданчику у сумі 2860,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією (а.с. 7).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду фізичній особі покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Водночас, суд звертає увагу, що оплата позивачем штрафу у розмірі 510,00 грн, не може вважатись матеріальною шкодою та стягнутою на його користь.
Штрафні санкції були добровільно сплачені позивачем, а тому повернення таких коштів позивачу має здійснюватись на підставі та у порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Відповідно до частини першої статті 72 та частини першої статті 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, а тому підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії інспектора взводу 2 роти 4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Вічкань Вадима Олексійовича щодо евакуації автомобіля Subaru Legancy ДН НОМЕР_1 18.05.2019.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАВ 1164410 від 20.05.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди суму 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.