09 червня 2020 року № 810/1391/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про стягнення недоплачених сум,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.09.2016 просив суд:
- визнати протиправними та скасувати накази відповідача: від 04.02.2016 № 2-о щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 з 05.02.2016 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та визнати його поновленим на посаді з 01.07.2015; від 21.03.2016 № 22 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за грубе порушення трудової дисципліни, що виявилось у прогулах без поважних причин; від 21.03.2016 № 3-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області;
- поновити на роботі на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області,
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також зобов'язати відповідача допустити його до роботи у Ставищенському відділенні Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області;
- стягнути з відповідача 928,69 грн оплати за час звільнення від роботи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
У ході розгляду даної справи, постановою Верховного Суду від 31.10.2019, адміністративну справу №810/1391/16 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду у частині вимог щодо стягнення грошових коштів у зв'язку із не оплатою лікарняного листа з тимчасової втрати працездатності з 24.06.2020 по 08.07.2015.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд керуючись частиною другою статті 353 КАС України зауважив, що судами попередніх інстанцій не досліджені обставини та не розглянута позовна вимога щодо стягнення з відповідача оплати лікарняного листа.
Після надходження справи до КОАС, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду справи №810/1391/16 визначено суддю Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 19.11.2019 адміністративну справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. для розгляду у порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду, на підставі статті 47 КАС України, для захисту прав позивача, суд постановив задовольнити заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач, у тому числі, просить стягнути середній заробіток за час затримки виплати по день фактичного розрахунку у розмірі 124842,47 грн.
На підставі протокольної ухвали суду від 10.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Згідно протокольної ухвали суду від 19.03.2020, на підставі частини дев'ятої статті 205 КАС України, суд вирішив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовився оплатити частину періоду непрацездатності позивача у розмірі 928,69 грн згідно із листом непрацездатності від 24.06.2015 серії АГШ №386269. Пояснено, що листок непрацездатності подався ОСОБА_1 до відповідача, проте не був взятий до виконання у зв'язку із наявністю неточностей у найменуванні роботодавця, що на думку позивача, не ґрунтується на вимогах законодавства. Також позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 124842,47 грн.
Відповідач з такими вимогами не погодився, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що на засадах вимог законодавства Тетіївською ОДГП ГУ ДФС у Київській області у лютому 2016 року було нараховано та виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності позивача за період з 24.06.2015 по 26.06.2015 включно у сумі 398,01 грн. Звернуто увагу, що у відповідності до встановленого законодавством порядку здійснення страхових виплат, оплата іншої частини лікарняних днів до 08.07.2015 є обов'язком Фонду соціального страхування України, а не роботодавця.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з серпня 1994 року по липень 2015 року працював в органах доходів і зборів України.
Наказом Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 15 грудня 2014 року №5-о позивач призначений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області у порядку переведення з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, про що є відповідний запис у трудовій книжці позивача про призначення його на вищезазначену посаду.
Судом встановлено, що у липні 2015 року наказами Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 01 липня 2015 року № 62 та 01 липня 2015 року № 26-о ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та звільнено його з займаної посади.
Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі, внаслідок чого, постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у адміністративній справі № 810/3394/15 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року наведене вище судове рішення скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправними та скасувати накази Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 01.07.2015 № 62 «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення» та № 26-о «Про звільнення ОСОБА_1 »,
зобов'язано Тетіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Тетіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Тетіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області,
стягнуто з Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області на користь ОСОБА_1 матеріальне забезпечення за період непрацездатності з 24.06.2015 по 26.06.2015 включно в розмірі 398,01 грн. (триста дев'яносто вісім гривень та одна копійка).
Матеріали справи свідчать, що 08.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про оплату тимчасової непрацездатності та надав оригінал лікарняного листка від 24.06.2015 серії АГШ №386269 (т. 2 а.с. 16).
З цього приводу, Головне управління ДФС у Київській області листом від 30.05.2016 №297/Г/050 повідомило, що 10.02.2016 позивачу нараховано та виплачено страхову суму, визначену рішенням суду (т.2 а.с. 15).
На переконання позивача, дії відповідача щодо невиплати грошових коштів за період перебування на лікарняному з 29.06.2015 по 08.07.2015, є протиправними та не базуються на положеннях законодавства.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
У статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" закріплено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах
нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органаї державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Частиною першою статті 19 Закону № 1105-XIV регламентовано, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
У частині другій статті 22 Закону № 1105-ХІУ визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 3, 4 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).
У п. 20 Порядку № 1266 визначено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість: днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи), - для допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.
Так, з наведених правових норм у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з'ясовується, що законодавством регламентовано право особи на отримання матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке за перші п'ять днів непрацездатності здійснюється роботодавцем, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати працівника за останні шість місяців до першого числа місяця, в якому настала непрацездатність. Оплата інших днів непрацездатності здійснюється Фондом соціального страхування України.
Водночас, такому праву працівника кореспондує обов'язок роботодавця здійснити відповідні виплату за перші п'ять днів непрацездатності, зокрема у разі звільнення особи. При цьому оплаті роботодавцем підлягають лише робочі дні.
У ході судового розгляду даної справи, цим та попередніми складами суду встановлено факт перебування позивача на лікарняному, зокрема у період з 24.06.2015 по 08.07.2015. Вказана обставина також встановлена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі №810/3394/15.
При цьому, суд звертає увагу, що зазначеною постановою досліджено обов'язок відповідача щодо оплати позивачу періоду тимчасової непрацездатності у відповідності до листка непрацездатності серії АГШ НОМЕР_1 .
Так, мотивувальною частиною постанови означено: "...колегія суддів встановила, що середньоденний розмір заробітної плати позивача за останні шість місяців до першого числа місяця, в якому настала непрацездатність, тобто за період з 01.12.2014 по 31.05.2015, становить: розмір заробітної плати, отриманої працівником за останні шість місяців перед настанням непрацездатності, який становить 13532,00 грн. : 102 грн. - кількість відпрацьований днів за цей період = 132,67 грн.
Перші п'ять днів непрацездатності позивача припадають на період з 24.06.2015 по 28.06.2015 включно, з яких робочими днями, у відповідності до табелів обліку робочого часу Тетіївської ОДПІ, що наявні в матеріалах справи, є 24.06.2015 р., 25.06.2015 р. та 26.06.2015 р., а отже, розмір матеріального забезпечення, яке підлягає стягненню на користь позивача з відповідача в порядку ст. 18, ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 22 Закону № 1105-XIV та п.п. 3, 4, 20 Порядку № 1266 становить 132,67 грн. х 3 = 398,01 грн., а за інші дні непрацездатності, починаючи з шостого дня, такий обов'язок, як відзначалось вище, законодавством покладено на Фонд соціального страхування України...".
Суд звертає увагу, що на виконання вимог законодавства та приписів рішення суду, Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області нарахована та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 24.06.2015 по 26.06.2015 (в межах п'яти перших днів) у розмірі 398,01 грн, що не є спірним та убачається із розрахункового листа за лютий 2016 року (т. 3 а.с. 67).
Це означає, що відповідачем було у повному обсязі виконано свої грошові зобов'язання перед позивачем щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з цим, протоколом комісії із соціального страхування Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 13.11.2015 №2289/Г відмовлено прийняти до оплати лист непрацездатності по причині - невідповідності вимогам п.3.1 Інструкції «Про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.11.2004 №532/274/136-ос, а саме, у зв'язку із зазначенням найменування роботодавця - Ставищенське відділення Тетіївської ОДПІ замість Тетіївської ОДПІ (т.3 а.с. 237).
Листом Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (вихідний від 18.11.2015 №4105/9/10-23-10) ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання лист непрацездатності серія АГШ №386269 від 24.06.2015.
До Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 08.02.2016 повторно надійшов лист від позивача з листом непрацездатності, але без усунутих недоліків.
Таким чином, листок непрацездатності (серія АГШ №386269 від 24.06.2015) не відповідає формі, встановленої законодавством. З огляду на обов'язок комісії із соціального страхування розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення, здійснювати заходи по усуненню виявлених комісією із соціального страхування підприємства та контролюючими органами порушень з питань надання матеріального забезпечення, використання страхових коштів, комісією було прийнято рішення про повернення вищезазначеного листка непрацездатності. Попри належним чином повідомлення позивача про невідповідність листка непрацездатності (серія АГШ №386269 від 24.06.2015), недоліки усунуті не були.
У цьому контексті, суд зазначає, що позивач не оскаржує та не надав доказів оскарження дій відповідача щодо повернення листка непрацездатності та/або не направлення його до Фонду соціального страхування України, тому надання правової оцінки таким діям відповідача виходить за межі розгляду даної справи.
Водночас, як було зазначено судом вище, у відповідача відсутній встановлений законодавством обов'язок щодо виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання за решту днів листка непрацездатності серії АГШ №386269 від 24.06.2015. Тому, беручи до уваги, що обраним способом захисту є саме стягнення з відповідача недоотриманих грошових коштів з оплати лікарняного листа з тимчасової втрати працездатності з 24.06.2015 по 08.07.2015, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Як наслідок, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати по день фактичного розрахунку у розмірі 124842,47 грн.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність дій відповідача, а таму, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.