05 червня 2020 року № 320/1565/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" звернувся до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА125110/2019/110068/2 від 23.09.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/417681 від 13.09.2019, до якої були надані усі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечує, оскільки при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, а також в них були відсутні всі відомості, що підтверджували б числові значення складових митної вартості.
Посадовою особою митниці було направлено декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, однак надані додаткові документи не усунули виявлених розбіжностей.
Відповідача також зазначив, що позивачем не надано на вимогу митниці каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачем не підтверджено, що товар є стоковим, а відтак дії посадових осіб митного органу є правомірними, так як основні та додаткові документи, подані декларантом, не містили об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товарів і належним чином не були підтверджені, як наслідок, прийняте Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №UА125110/2019/110068/2 від 23.09.2019 є законним та не порушує права позивача.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України.
Представник позивача подав до суду клопотання від 18.05.2020 про розгляд справи за його відсутності позивача в порядку письмового провадження.
Відповідач явку свого представника у судове засідання призначеного на 19.05.2020 не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про причину неявки суд не повідомив.
Протокольною ухвалою від 19.05.2020 на підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ТОВ «Віта-Текс» (місцезнаходження: вул. Вишнева, 12А, хутір Фермерський, с.Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, 08138, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване як юридична особа 15.08.2006, номер запису 10721020000007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як слідує з матеріалів справи, між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» 01.12.2015 був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов'язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.
Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Продавець та позивач 23.11.2018 уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема, продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов'язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.
Продавець та позивач 11.07.2019 уклали додаток №VT157 до договору, відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах додатку наступний товар, а саме: тканина вибивна (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, у загальній кількості 27562 кг, 189079 погонних метрів, за ціною 3,03 долари США за 1 кг., країна виробництва: Китайська Народна Республіка.
25.08.2019 продавець та позивач уклали додаток №VT157/1 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах додатку наступний товар, а саме: тканина вибивна (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, у загальній кількості 28466 кг, 189079 погонних метрів, за ціною 3,03 долари США за 1 кг., країна виробництва: Китайська Народна Республіка (далі - товар).
Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсу №CST-1207/1 від 25.08.2019 склала 86251,98 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м.Чорноморськ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Changxing Shengtai Textile Co. Ltd.
Позивач 13.09.2019 подав до Київської митниці ДФС додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/417681, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/417681 від 13.09.2019 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 86251,98 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна.
Позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/417532 від 11.09.2019 подано такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 12.07.2019 (0271); рахунок-фактура №CST-1207 від 12.07.2019 (0380); рахунок-фактура №CST-1207/1 від 25.08.2019 (0380); коносамент №MRFB19070991 від 17.07.2019 (0705); декларація про походження товару № CST-1207 від 12.07.2019 (0862); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/001045 від 28.08.2019 (1721); прайс-лист продавця (3014) від 12.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 05.12.2017 (m4103); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №VT157/1 від 25.08.2019 (4103); зовнішньоекономічний договір № VT0112-15 від 01.12.2015 (m4104).
Після подання вказаної митної декларації 13.09.2019 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення (запит) для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: 1) інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 4) копії митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем 23.09.2019 надано додаткові документи разом із листом №2309/19-06 (далі - Лист).
Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:
1) стосовно інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача, що Інвойс відповідно до пункту 2 Додатку та пункту 4.1 Договору підлягає до сплати протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання Товару позивачем на митній території України.
Позивач також повідомив відповідачу, що Товар станом на день підписання Листа був неоплаченим, відтак позивач не міг надати витребувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх.
Також, позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії первинних документів бухгалтерського обліку позивача щодо Товару, а саме: Прибуткової накладної №ВТ-0000089 від 28.08.2019, складеної позивачем; Видаткової накладної №ВТ-0000091 від 28.08.2019, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; Податкової накладної №91 від 28.08.2019, складеної позивачем .
2) стосовно каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 4 аркушах фотокопію листа продавця №20190921/01-OUT від 21.09.2019 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську мову.
Позивач звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання Додатку, а також міститься підтвердження продавця, що Товар є стоковим, що окрім Інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації Товару.
Також, позивач звернув увагу відповідача на те, що прайс-лист видається не позивачем, а його продавцем, який формує його відповідно до законодавства Китайської Народної Республіки та своєї комерційної політики, а тому невідповідність прайс-листа певним вимогам відповідача, на думку позивача, не може бути підставою для направлення Запиту.
Позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що позивач не підтвердив витрати на доставку Товару до кордону України, оскільки вантажовідправником Товару був не продавець, а компанія Changxing Shengtai Textile Co. Ltd., то позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 3 Додатку продавець зобов'язався поставити Товар на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна. При цьому вантажовідправником Товару є компанія Changxing Shengtai Textile Co. Ltd.
Позивач зазначив, що відповідно до пунктів А.3 та А.4 Розділу CFR Правил Incoterms 2000:
«Продавець зобов'язаний укласти за свій рахунок на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або на відповідному для внутрішнього водного транспорта) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів, аналогічних товарів, вказаному в договорі купівлі-продажу. »;
«Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження в установлену дату або в межах узгодженого терміну.».
Відтак, позивач вважає помилковим твердження відповідача, про те, що позивач не підтвердив витрати на доставку Товару до кордону України, адже ці витрати за умовами Додатку були понесені продавцем. При цьому вантажовідправником Товару дійсно була компанія Changxing Shengtai Textile Co. Ltd., яка за відповідним розпорядженням продавця та за його рахунок виконала зобов'язання останнього щодо організації доставки Товару до митної території України;
3) стосовно копії митної декларації країни відправлення - позивач зазначив, що у нього була відсутня станом на день підписання Листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який у силу Додаткової угоди 2 не зобов'язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, приписи ч. 3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;
4) стосовно висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання Листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Зазначив, що приписи ч. 3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
Позивач зазначив, що всі вищевказані документи підтверджують митну вартість Товару в розмірі 86251,98 долар США відповідно до чинного законодавства України та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості Товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
23.09.2019 відповідач направив на адресу позивача повідомлення №a2ebefe3-28bc-4321-8a7e- cd629ab5e7f9 з метою проведення письмової консультації в спеціалізованій системі обміну електронними документами.
Надалі, відповідач 23.09.2019 після проведення процедури консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110068/2.
У пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено, що за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 13.06.2019 №UA125110/2019/417681 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема пункт 5.2. договору купівлі продажу від 01.12.2015 №VT0112-15 передбачає надання продавцем копії експортної декларації продавця, сертифікату походження товару, однак до митного оформлення експортна декларація та сертифікат походження товару надані не були. Крім того в інвойсах від 12.07.2019 №CST-1207, від 25.08.2019 №CST-1207/1 зазначена різна вартість товару.
Відповідно до п.3 додатку від 25.08.2019 № VT157/1 до зовнішньоекономічного договору VT0112-15, вантажовідправником оцінюваного товару є інше підприємство, а саме: «CHANGXING SHENGTAI TEXTILE CO.,LTD». В коносаменті, також, зазначене підприємство «CHANGXING SHENGTAI TEXTILE CO.,LTD». У зв'язку з чим, відповідно до ст.58 МК України, необхідне документальне підтвердження включення всіх числових значень до складових митної вартості оцінюваного товару на умовах поставки CFR-Одеса згідно з «Інкотермс-2010», а саме, витрат на доставку до кордону України.
В інвойсах від 12.07.2019 №CST-1207, від 25.08.2019 №CST-1207/1 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні. Крім того, за результатами проведення митного огляду (акт митного огляду від 25.08.2019 № UA500120/2019/001045) не підтверджено, що товар є стоковим. Наданий прайс-лист на сток не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії, не містить також інформації щодо артикулів товару та не містить того виду тканини, що заявлений у графі 31 митної декларації.
Крім того, відповідач у рішенні зазначив, що позивачем надано документи не у повному обсязі, а надані документи не усуваютьсь раніше встановлених розбіжностей. Зокрема, декларантом не надано каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копію декларації країни відправлення та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, специфікації на поставку товарів, сертифікату якості.
Відповідач зазначив, що наданий лист від продавця від 25.08.2019 №201990825/01-OUT про те, що товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту, та таким, що залишився як залишок при виготовленні (пошитті) нових колекцій, що в свою чергу впливає на ціну товару. Крім того, даний лист неможливо вважати прайс-листом, оскільки він містить адресний характер відносно підприємства позивача та не відповідає вимогам загальноприйнятого виду прайс-листа.
За результатами проведених консультацій відповідачем встановлено, що другорядний метод визначення митної вартості 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) відповідно до статті 59 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних товарів, оскільки наявна в митниці інформація не відповідає усім критеріям, що зазначені у статті 59 МК України;
метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) відповідно до статті 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення подібних (аналогічних) товарів, оскільки не відповідають усім критеріям, що зазначені в статті 60 МК України;
методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митному органі така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не було надано, а тому даний метод теж неможливо застосувати.
Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 - 0,25 доларів США/кг митна декларація №UА500090/2019/13742 від 21.08.2019.
Також, відповідач 23.09.2019 у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА125110/2019/00372.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/418417 від 23.09.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 121193,93 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
У силу приписів ч. 1 ст. 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, в силу ч. 2 цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.
Дана норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Так, згідно ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Такими додатковими документами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноваженої ним особи зобов'язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДТ №UA125110/2019/414681 від 13.09.2019.
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що в інвойсі №CST-1207/1 від 25.08.2019 умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - відсутні.
Судом досліджено договір, додаток до договору, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №CS-1207/1 від 25.08.2019, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 86251,98 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/417532 від 11.09.2019.
Відповідно до додатку та інвойсу №CS-1207/1 від 25.08.2019 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. Як зазначено у п. 4.1 Договору оплата за товар проводиться протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України.
Судом встановлено, що позивач при наданні відповіді на запит відповідача у своєму листі №2309/19-06 від 23.09.2019 повідомив відповідачу, що інвойс станом на день підписання вищевказаного листа був неоплачений, що і пояснює чому позивач не надав банківських платіжних документів відповідачу в силу відсутності таких станом на день митного оформлення спірного товару позивача.
Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.
Не знайшли свого відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.
Суд зазначає, що позивач та продавець і в Додатку, і в Інвойсі (який є первинним документом бухгалтерського обліку) чітко та однозначно узгодили, що товар є стоковим. Більше того, аналогічне підтвердження приналежності товару до стокового підтвердив і продавець у своєму листі продавця №20190921/01-OUT від 21.09.2019.
Отже, аргументація відповідача, наведена у відзиві, про те, що оскаржуване рішення винесено, так як позивач документально не підтвердив, що товар є стоковим, не обґрунтована та безпідставна, адже позивач надав відповідачу Додаток, Інвойс, лист продавця, в яких є об'єктивні дані про те, що товар є стоковим.
Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наведеної в листі продавця інформації про ціни на продукцію продавця товару, адже наведений прайс-лист продавця товару містить, зокрема інформацію про вартість товару, що повністю відповідає задекларованій митній вартості товару позивачем у додатковій митній декларації IM40ДТ №UA125110/2019/417681 від 13.09.2019.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд звертає увагу, що листом позивача від 23.09.2019 №2309/19-06 повідомлено відповідача про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому відповідно до додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору продавець не зобов'язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача. Відтак, відповідач зробив вищезазначені висновки без урахування обставин справи та наведених пояснень позивача.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатком, інвойсом №CS-1207/1 від 25.08.2019, листом продавця, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача, що в інвойсі зазначено коносамент, який був виставлений пізніше дати складання інвойсу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що інвойс №СSТ-1207 від 12.07.2019 був скасований продавцем відповідно до листа продавця №20190825/01-ОUT від 25.08.2019. При цьому разом із вищезазначеним листом продавець виставив позивачу до сплати інвойс №СSТ-1207/1 від 25.08. 2019.
Водночас, і скасований Інвойс №СSТ-1207 від 12.07.2019, і перевиставлений інвойс №СSТ-1207/1 від 25.08.2019 містять посилання на коносамент №MRFB19070991, який був виставлений не 25.08.2019, про що помилково відповідач зазначає у відзиві, а 17.07.2019.
При цьому в інвойсі міститься посилання лише на номер вищевказаного коносаменту, а не на його дату. Відтак, жодних розбіжностей між вказаними документами не має.
Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що вантажовідправником оцінюваного товару є інше підприємство Changxing Shengtai Textile Co. Ltd., у зв'язку з чим необхідне підтвердження витрат на доставку до кордону України, з даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Додатку продавець зобов'язався поставити товар на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна. При цьому вантажовідправником товару є компанія Changxing Shengtai Textile Co. Ltd.
Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів А.3 та А.4 Розділу CFR Правил Incoterms 2000:
Продавець зобов'язаний укласти за свій рахунок на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або на відповідному внутрішньо водному транспорті) судном такого типу, що зазвичай використовується для перевезення товарів, аналогічних товарів, вказаному в договорі купівлі продажу. »;
«Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження в установлену дату або в межах узгодженого терміну.».
Відтак, помилковим є твердження відповідача, зазначене в оскаржуваному рішенні, про те, що позивач не підтвердив витрати на доставку товару до кордону України, адже ці витрати за умовами Додатку були понесені продавцем. При цьому вантажовідправником товару дійсно була компанія Changxing Shengtai Textile Co. Ltd, яка за відповідним розпорядженням продавця та за його рахунок виконала зобов'язання останнього щодо організації доставки товару до митної території України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110068/2 від 23.09.2019.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, (далі - Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Судом зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано до товару позивача за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/417681 від 13.09.2019 другорядний методу визначення митної вартості товарів щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням ціни щодо подібного (аналогічного) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №500090/2019/013742 від 21.08.2019.
Судом встановлено, що спірний товар згідно з додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/417681 від 13.09.2019 має наступні характеристики: тканина вибивна, з синтетичних комплексних текстурованих поліефірних ниток (100%), без покриття та без прострочення, завширшки: 220+-1 см, щільність тканини 55+80+-5г/м2, не призначена для дитячого асортименту, 189079,0 м. пог., 419100,0 м2, сток, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець.
Подібний (аналогічний) товар за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA500090/2019/013742 від 21.08.2019 має наступні характеристики: тканини вибивні полотняного переплетіння, з синтетичних комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, прострочення, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє, загальна максимальна та мінімальна ширина 222 см, загальна максимальна та мінімальна ширина по фону (між пругами) 218 см, поверхнева щільність 73+/- г/м2 - 135671 м2 рулони, намотані на бобіни, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пп. 5 - 7 ч. 10 ст. 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Судом встановлено, що Київська митниця ДФС у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач всупереч вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18) та у постанові від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17)).
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110068/2 від 23.09.2019 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2020 №2388.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості №UA125110/2019/110068/2 від 23.09.2019.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (код ЄРПОУ 34483946) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі дві) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскарження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Щавінський В.Р.