ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"09" червня 2020 р. Справа № 300/999/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Грицюк П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
19.05.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків, шляхом подання: належним чином засвідченої копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документа, що посвідчує особу позивача); належним чином засвідченої копії пенсійного посвідчення; належним чином засвідченої копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2019 № 350/484/1/91, а в разі не надання даних доказів письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Позивач також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних доказів.
Ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 19.05.2020 роз'яснено, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
ОСОБА_1 направила заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла на адресу суду 05.06.2020. Однак, зі змісту даної заяви встановлено, що у зазначений судом строк позивач недоліки не усунув. Позивач зазначив, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху є надуманими, безпідставними та такими, що порушують право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суддя не погоджується з наведеними твердженнями позивача з наступних підстав.
Зокрема, як встановлено судом попередньо, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов ОСОБА_1 подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Так, ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , проте, документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності вказаної особи до матеріалів позовної заяви не долучено (копія документу, що посвідчує особу позивача), у зв'язку із чим, у суду відсутня можливість ідентифікувати особу підписанта поданого адміністративного позову та з'ясувати факт наявності в нього адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 р. № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1)документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
За наведених обставин, позивачеві слід було подати завірену належним чином копію документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документ, що посвідчує особу позивача).
Однак, позивач у заяві від 05.06.2020 зазначила, що процесуальними нормами закону не передбачено ідентифікацію особи підписанта поданого адміністративного позову і з'ясування факту наявності в позивача адміністративно процесуальної дієздатності.
Дані твердження є безпідставними, оскільки відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Ці дії суду не є його правом, а обов'язком.
В даному випадку слід зазначити, що суддя з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність після одержання позовної заяви. При цьому, попередня участь позивача в інших справах, не позбавляє суд від виконання вимог п.1 ч. 1 ст. 171 КАС України при поданні іншої позовної заяви.
Також, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 19.05.2020, позивачем не надано суду документ, який підтверджує статус пенсіонера Міністерства Оборони України і дає їй право на одержання пенсії. В заяві на усунення недоліків позивач зазначила, що ця вимога суду є надумана, оскільки її соціальний статус на спірні правовідносини не впливає, а посвідчення втрачено. При цьому, на підтвердження цих обставин, з врахування втрати відповідного посвідчення, інших будь-яких доказів не надано.
Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що ці обставини на спірні правовідносини не впливають, оскільки позивачем в позовній заяві викладено ці обставини і ними позивач обґрунтовує свої вимоги. Даними обставинами позивач також обгрунтувала яким чином спірні правовідносини порушують її право.
Зокрема, позивач зазначила, що в даний час є пенсіонером Міністерства Оборони України і отримує з 01.11.2017 року пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На пенсійному обліку знаходиться у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. При обчисленні пенсії ГУ ПФУ врахувало її грошове забезпечення без щомісячної додаткової грошової винагороди.
Щодо ненадання суду копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2019 № 350/484/1/91 позивач зазначила, що вказаний юридичний факт встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у справі № 300/1549/19 і не підлягає дослідженню в цій адміністративній справі.
З даного приводу судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у справі № 300/1549/19, в якому встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалась позивачу згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2019 № 350/484/1/91 та з якої утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Позовними вимогами в справі №300/999/20 є, в тому числі, зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку вона отримувала під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку.
Таким чином, довідка військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2019 № 350/484/1/91 визначає склад грошового забезпечення позивача, як наслідок інформація, яка зазначена в даній довідці має значення для розгляду адміністративної справи. При цьому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у справі №300/1549/19 не викладено в повному обсязі змісту даного документу.
Отже, відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Пунктом 8 даної частини передбачено зазначення в позовній заяві переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно частини 4 статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
З приводу порушення прав позивача на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слід зазначити наступне.
Прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 Судом вкотре підкреслено, що право на суд не є абсолютним та вказано, що "якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити перетворити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним".
Ця правова позиція підтримана і рішеннями Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.
Так, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що "Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 19.05.2020, а тому даний позов слід повернути позивачеві з усіма доданими до нього матеріалами.
Частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного, керуючись 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя /підпис/ Грицюк П.П.