09 червня 2020 року справа №320/2889/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у місті Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110078/2 від 03 жовтня 2019 року
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товарів була визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом. Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи таку позицію зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. А відтак, на думку відповідача, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосуванню не підлягає.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, буд. 12А, ідентифікаційний код юридичної особи 35892372) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 09.04.2008.
Судом встановлено, що 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., та компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ «Текссол-С» був укладений Зовнішньоекономічний контракт №1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва країни Пакистан (а.с. 20-21).
24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом (а.с. 22).
11.10.2016 між продавцем та позивачем укладено додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017 (а.с. 23).
29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019 (а.с. 24).
17.07.2019 укладено додаткову угоду №386 до контракту, відповідно до пункту 1 якої продавець зобов'язується поставити позивачу, а позивач зобов'язується прийняти: тканину набивну полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 25 133 кг, 92 777 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг (а.с. 25).
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах поставки CFR м. Чорноморськ, Україна.
Загальна вартість товару за інвойсом №ZFL/7417/19, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 87965,50 доларів США. Ціна товару включає в себе вартість товару, упаковки, маркування та доставки (а.с. 27).
Сплата за інвойсом здійснюється позивачем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов'язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач.
18.07.2019 продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив позивачу до сплати комерційний інвойс №ZFL/7417/19 на загальну суму 87 965,50 доларів США.
24.09.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/418583, відповідно до граф 20, 22, та 42 якої позивачем до митного оформлення було заявлено товар, митна вартість якого склала 87 965,50 доларів США, що була визначена із застосуванням основного методу (за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 18.07.2019; рахунок-фактура (інвойс) ZFL/7417/19 від 18.07.2019; коносамент MAEU583436962 від 24.07.2019; автотранспортна накладна А022452 від 04.09.2019; Сертифікат про походження товару PTEA/CO/20-00618 від 24.07.2019; Висновки за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142005703-0002, №142005703-0005, №142005703-0092, №142008700-0743, №142008800-104 Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500120/2019/001064 від 04.09.2019, Прайс-лист виробника товару б/н від 18.07.2019, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1012/12 від 12.10.2012; Додаткові угоди до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/2N від 24.03.2020, №1012/12/4 від 11.10.2016, №1012/12/10 від 29.12.2017, №386 від 17.07.2019; Акт про взяття проб (зразків) товарів №89 від 04.09.2019.
Розглянувши подані позивачем документи разом із декларацією митної вартості №UA125110/2019/418583 від 24.09.2019, відповідач дійшов висновку, що документи, надані до митного оформлення не в повному обсязі, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, про що повідомив позивача через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями листом (а.с.19), в якому також зазначив про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Зокрема, митним органом виявлено наступні розбіжності:
- згідно інвойсу, товар є стоковим, що на думку відповідача може впливати на ціну товару, а іншими документами на думку останнього вказане не підтверджується;
- за контрактом строк оплати товару встановлено - протягом 25 календарних днів, втім додатковою угодою № 386 17.07.2019 передбачено 90-денний строк, а інвойсом строк оплати взагалі не встановлено;
- відсутність специфікації товару;
- дата інвойсу, вказана в додатковій угоді №386 від 17.07.2019 зазначена - 18.07.2019, що на думку відповідача викликає сумніви щодо вчинення даних документів, так як передує даті укладення вказаної додаткової угоди.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, враховуючи виявлені розбіжності, митним органом витребувано від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: за наявності- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни походження; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на запит, 03.10.2019 позивач направив відповідачу листа №0210/19-04 з поясненнями на підтвердження митної вартості товару та надав такі додаткові документи: прибуткову накладну №ТЕК-000146 від 05.09.2019, податкову накладну №331 від 23.09.2019, прайс-лист від продавця №19OUTUA-219 від 02 жовтня 2019 року та його перекладу з англійської на українську мову.
03.10.2019 Київською митницею ДФС було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110078/2, згідно якого відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/418583 від 24.09.2019 скоригував з 87965,50 доларів США до рівня 93 073,89 доларів США.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК з'ясовується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з тим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зміст статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.
Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в частині другій статті 53 МК України.
Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів, слугував висновок митного органу про те, що документи, приєднані до ЕМД, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар позивача.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як встановлено судом, та убачається із матеріалів справи оскаржуване рішення митного органу не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДТ №UA125110/2019/418583 від 24.09.2019.
Так, судом досліджено зовнішньоекономічний контракт №1012/12, додаткову угоду №386 від 17.17.2019, в пункті 3.1 якої, є посилання на інвойс №ZFL/7417/19 від 18.07.2019, зі змісту яких убачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR Чорноморськ Україна, а сама вартість товару в розмірі 87 965,50 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/418583 від 24.09.2019.
Відповідно до додаткової угоди № 386 та інвойсу №ZFL/7417/19 від 18.07.2019 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди.
Суд не погоджується із твердженнями відповідача про неможливість встановити умови оплати інвойсу №ZFL/7417/19 від 18.07.2019, адже відповідно до пункту 4 додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною контракту, оплата за спірний товар здійснюється позивачем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Такі умови оплати узгоджуються і з пунктом 3 контракту в новій редакції, зміненій додатковою угодою №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту.
Крім того, листом №0210/19-04 від 02.10.2019 позивач повідомив відповідача про те, що товар був неоплаченим станом на день підписання листа. При цьому, відповідно до прибуткової накладної №ТЕК-000146 від 05.09.2019, складеної позивачем, копія якої є в матеріалах справи, спірний товар був прийнятий на бухгалтерський облік позивача, тобто був поставлений йому на склад, що у відповідності до пункту 4 додаткової угоди є початком для відліку 90-денного строку для оплати товару позивачем. Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що його обов'язок щодо надання банківських платіжних документів виникає виключно за умови оплати рахунку.
Також, судом встановлено, що сторони угоди визначилися, що товар є стоковим. Вказана інформація міститься у п.1 Додаткової угоди №386 від 17.07.2019. Крім того, матеріали справи містять лист продавця №19OUTUA-219, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару. Разом із тим, на підтвердження того що товар є стоковим, свідчить також Акт про проведення огляду товарів №UA500120/2019/001064 від 04.09.2019 (а.с.), на який також посилається позивач.
Крім того, в листі позивача №0210/19-04, останній повідомив митний орган про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення, банківський платіжних документів й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, що підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковими угодами, інвойсом, листом продавця, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та вказав, яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного методу 2ґ визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та зазначає наступне.
Так, відповідно до оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110078/2 від 03.10.2019 відповідач скоригував, зокрема митну вартість товару позивача з 87965,50 доларів США до рівня 93073,89 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару позивача склала 3,76 долари США за 1 кг (93073,89 доларів США / 25133 кг).
Водночас, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA807190/2019/21197 від 01.10.2019, відповідно до якої митна вартість раніше ввезеного на митну територію України товару склала 3,76 долари США за 1 кг, що не узгоджується з вищенаведеним розрахунком відповідача про рівень митної вартості в 3,52 долари США за 1 кг.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, (далі Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Судом встановлено, що митним органом у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA807190/2019/21197 від 01.10.2019 лише зазначено номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірних товарів, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18) та у постанові від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Як наслідок, суд доходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110078/2 від 03.10.2019 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Разом із тим, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110078/2 від 03.10.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У підсумку, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним (резервним) методом, у результаті чого відповідач необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, а тому позовні вимоги визнає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №3897 від 23.03.2020 (а.с. 13).
Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110078/2 від 03.10.2019.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (код ЄДРПОУ 35892372) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.