09 червня 2020 року № 320/6870/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо відмови в нарахуванні позивачу пільгової вислуги років в розмірі 5 років 3 місяці 9 днів та направленні довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про призначення позивачу пенсії по вислузі років;
- зобов'язати Головне управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України зарахувати позивачу пільгову вислугу років з 02.10.2003 по 19.04.2014 в зоні відчуження в розмірі 5 років 3 місяці 9 днів та зобов'язати Головне управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача для нарахування пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 30.04.1998 проходив військову службу в підрозділі урядового зв?язку СБУ, а в період з 28.07.2004 по 18.12.2013 безпосередньо виконував обов?язки в зоні відчуження на підставі довідки ГУУЗ Держспецзв?язку України. В зазначений період позивач фактично проходив службу вахтовим методом, який оформлявся наказами про відрядження, у зв?язку з тим, що на той час в СБУ та в Держспецзв?язку було відсутнє положення про проходження служби вахтовим методом. Разом з тим, відповідач протиправно зарахував позивачу у вислугу років проходження служби на ЧАЕС за конкретні дні відрядження, а не за повний відпрацьований місяць в зоні відчуження. Вважає, що його календарна вислуга років становить 23 роки 5 місяців та 17 днів, що дає йому право на призначення пенсії за вислугою років.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
15 січня 2020 року представником відповідача, через службу діловодства суду, подано відзив на позовну заяву в якому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Стверджував, що на день звільнення позивача зі служби його календарна вислуга років складала 18 років 2 місяці та 8 днів, у пільговому обчисленні - 2 роки 1 місяць 8 днів, загальна - 20 років 3 місяці 16 днів, що не надавало йому право на призначення пенсії, відповідно до абз. а ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До вислуги років на пільгових умовах позивачу було зараховано весь час, який був підтверджений відповідними довідками з УСБУ та наказами Держспецзв?язку. ОСОБА_1 перебував у відрядженні за наказами голови СБ України, голови Держспецзв?язку, ЦУЗ Держспецзв?язку - 1 рік 10 місяців 13 днів, а на вахті за наказами ГУУЗ Держспецзв?язку - 2 місяці та 25 днів. Всі обчислення пільгової вислуги років позивачу за виконання ним службових обов?язків в зоні відчуження були зараховані у повному обсязі, відповідно до чинного законодавства, яке діяло на момент його звільнення та поширювалось на нього. Направлення співробітників Держспецзв?язку на вахту не є службовим відрядженням. Таке направлення відбувається шляхом видання відповідного наказу територіального органу Адміністрації Держспецзв?язку, яким встановлюється тривалість вахти і визначається перелік співробітників Держспецзв?язку, що направляються на вахту.
29 січня 2020 року позивач, через службу діловодства суду, подав відповідь на відзив відповідача. Зазначив, що відповідач у своєму відзиві визнав той факт, що після прийняття Положення про вахтовий метод проходження служби особами начальницького складу і працівниками Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в зоні відчуження, позивач був переведений на службу у зоні відчуження вахтовим методом для виконання тих же завдань, які він виконував протягом 10 років служби і в такий же період - 15 діб вахти на місяць. За відсутності Положення про вахтовий метод, відповідач вимушений був оформляти таку службу постійними відрядженнями в зону відчуження для виконання постійних завдань. Інструкцією про службові відрядження в Україні та за кордон передбачено, що на працівника, який перебуває у відрядженні поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Графік служби позивача на підприємстві в зоні відчуження був з 08:00 годин до 19:00 години для вахтового персоналу включно із святковими та вихідними днями. Оплату праці в цей період позивачу нараховували за повний місяць служби, а вислугу років лише за 15 діб перебування в зоні відчуження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , згідно довідки про проходження служби № 26/12-17-9 виданої 14 січня 2020 року Головним управління урядового зв?язку Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, з 9 травня 1998 року по 31 грудня 2006 року проходив військову службу в Службі безпеки Україні на офіцерських посадах.
З 1 січня 2007 року по 19 квітня 2014 року проходив службу за контрактом осіб начальницького складу в Головному управлінні урядового зв?язку Держспецзв?язку.
19 квітня 2014 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби у запас Збройних Сил України та виключений зі списків особового складу Держспецзв?язку за підпунктом 6 пункту 92 Положення проходження в Державній службі спеціального зв?язку та захисту інформації України особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2006 року № 1828, у зв?язку із систематичним невиконанням умов контракту особового і начальницького складу.
Як зазначено у вищевказаній довідці, на день звільнення зі служби календарна вислуга років ОСОБА_1 складала - 18 років 2 місяці 8 днів, у пільговому обчисленні - 2 роки 1 місяць 8 днів, загальна - 20 років 3 місяці 16 днів.
4 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся, через Міністерство соціальної політики України, до відповідача із заявою про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідки про розмір його грошового забезпечення для нарахування пенсії.
Листом від 7 червня 2018 року № 26/13-1962 Державна служба спеціалізованого зв?язку та захисту інформації України повідомила позивача, що останній на момент звільнення зі служби не мав визначеної ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідної кількості календарної вислуги років для призначення пенсії, тому розрахунок вислуги років для призначення пенсії не проводився.
Не погоджуючись із нарахованою відповідачем вислугою років, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку виниклим спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
В силу приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Вказане право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними (ст.46 Конституції України).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України N 2262-XII від 9 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон N 2262-XII).
Зазначеним законом держава гарантувала гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За нормами статті 1 Закону N 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, мають право на довічну пенсію за вислугу років.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно п. «а» частини 1 статті 12 Закону N 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу - 21 календарний рік та 6 місяців і більше.
Відповідно до пункту «б» статті 1-2 Закону № 2262-XIІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та поліцейські.
Вислуга років на пільгових умовах зараховується для розрахунку розміру пенсії лише у разі призначення пенсії за п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, при цьому календарна вислуга років повинна відповідати періодам, вказаним у зазначеному пункті.
Отже, керуючись нормами Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, для призначення пенсії саме за п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ особі необхідно набути відповідних умов, а саме наявність на день звільнення необхідної кількості вислуги років саме в календарному обчислені.
Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393) визначено перелік видів служби та інших занять, що зараховуються до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським.
Пунктом 3 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
в) один місяць служби за півтора:
- у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.
Порядок пільгового обрахування набутого особами стажу - вислуги, визначений постановою № 393, підлягає безпосередньому застосуванню виключно при призначенні пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для пільгового (кратного) обчислення періоду служби в роках, місяцях та днях, з метою встановлення наявності у особи, що звертається за призначенням пенсії мінімально встановленого розміру вислуги років.
Відповідно до статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.
При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років в бік збільшення.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з 30 квітня 1998 року проходив військову службу в підрозділі урядового зв?язку СБУ, з 2 жовтня 2003 року по 31 грудня 2006 року він проходив військову службу в підрозділі урядового зв?язку СБУ в зоні ЧАЕС, з 1 січня 2007 року по 19 квітня 2014 року проходив службу в Державній службі спеціального зв?язку та захисту інформації України, після утворення даної служби, та по переводу із підрозділу урядового зв?язку СБУ в зоні відчуження. Безпосередньо службові обов?язки в зоні відчуження ОСОБА_1 виконував з 28 липня 2004 року по 18 грудня 2013 року.
Як зазначає позивач, в зазначений період він виконував службові обов?язки в зоні відчуження по забезпеченню спеціальним зв'язком Чорнобильську атомну електростанцію, та фактично проходив службу вахтовим методом. Водночас в зону відчуження позивач направлявся відповідними наказами про відрядження (15 діб на ЧАЕС та 13 діб поза межами зони відчуження), оскільки в спірний період в підрозділі СБУ та в Державній службі спеціального зв?язку та захисту інформації не було затверджено Положення про проходження служби вахтовим методом.
Також зазначає, що його робочий тиждень в зоні відчуження становив 45 годин на тиждень, в той час як Положенням про проходження військової служби передбачено, що робочий час в зоні відчуження не повинен перевищувати 36 годин на робочий тиждень.
Вказане свідчить про повний стаж військової служби за місяць служби на ЧАЕС, а також, що щомісячне відрядження позивача, яке тривало протягом 10 років фактично було службовою вахтовим методом в цій зоні.
Відповідач, в свою чергу, не спростувавши вище перелічені доводи позивача, посилався на те, що ОСОБА_1 направлявся до зони відчуження наказами Голови СБ України, Голови Держспецзв?язку, ЦУЗ та ГУУЗ Держспецзв?язку у службові відрядження, а вахтовим методом у зоні відчуження він проходив службу лише останні 2 місяці та 25 днів, після затвердження Положення про вахтовий метод проходження служби (виконання роботи) особами начальницького складу і працівниками Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації в Україні в зоні відчуження, яке було затверджено наказом Адміністрації Держспецзв?язку 15 квітня 2013 року.
Суд зауважує, що вахтою вважається - час виконання службових обов'язків (роботи) і міжзмінного відпочинку.
Вахтовий метод - це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця постійного проживання.
Вахтовий метод застосовують у випадках значної відстані виробничих об?єктів (ділянок) від місця знаходження роботодавця, недоцільності виконання робіт за звичайними методами.
Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби) і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
В Листі Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України від 07.06.2018 № 26/13-1962 зазначено, що співробітники Держспецзв?язку направлялися у відрядження для проходження служби (виконання роботи) вахтовим методом у зоні відчуження з урахуванням завдань Держспецзв?язку і специфіки її діяльності. Час перебування співробітника у відрядженні визначався у наказі відповідного структурного підрозділу Держспецзв?язку в якому проходив службу певний співробітник.
Водночас відповідачем не надано суду відповідних наказів на підставі яких ОСОБА_1 перебував у вищезазначений період в зоні відчуження саме у службових відрядженнях.
В матеріалах справи містяться довідки видані начальником відділу ЧАЕС УСБ України в Київській області, зі змісту яких слідує, що ОСОБА_1 виконував службові обов?язки по ліквідації аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС в періоди, які включали в себе також і вихідні та святкові дні, а саме: з 12 січня 2005 року по 26 січня 2005 року, з 9 лютого 2005 року по 23 лютого 2005 року, з 9 березня 2005 року по 23 березня 2005 року, з 6 квітня 2005 року по 20 квітня 2005 року, з 29 червня 2005 року по 13 липня 2005 року, з 27 липня 2005 року по 10 серпня 2005 року, з 24 серпня 2005 року по 7 вересня 2005 року, з 2 листопада 2005 року по 16 листопада 2005 року, з 30 листопада 2005 року по 14 грудня 2005 року, з 28 грудня 2005 року по 11 січня 2006 року, з 25 січня 2006 року по 8 лютого 2006 року, з 22 лютого 2006 року по 8 березня 2006 року, з 22 березня 2006 року по 5 квітня 2006 року, з 19 квітня 2006 року по 3 травня 2006 року, з 17 травня 2006 року по 31 травня 2006 року, з 9 серпня 2006 року по 23 серпня 2006 року, з 6 вересня 2006 року по 20 вересня 2006 року. Вказаний час служби нараховувався позивачу у вислугу років у півторакратному розмірі (в тому числі за Списком № 1, який затверджується КМ України).
В зазначених довідках відсутнє жодне посилання на те, що ОСОБА_1 у вищезазначений період був відряджений до зони відчуження та перебував там в службових відрядженнях. Наведене також підтверджується довідкою про оплату праці, згідно якої позивачу оплата проводилася за повний місяць, а не за дні відрядження.
Дійсно, Положення про вахтовий метод проходження служби (виконання роботи) особами начальницького складу і працівниками Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації в Україні в зоні відчуження, було затверджено лише 15 квітня 2013 року.
Разом з тим, відповідачем не спростовано тих обставин, що у спірний період ОСОБА_1 проходив службу в м. Чорнобилі на вузлі зв?язку зони відчуження Міністерства надзвичайних ситуацій України, куди крім військовослужбовців Держспецзв?язку, входили цивільні зв'язківці зони відчуження, які обслуговували підприємства цієї зони, зв'язківці МВС, зв'язківці МНМС. Підприємство зв?язку МНС України у зоні відчуження працювало вахтовим методом, керуючись при цьому Тимчасовим положенням про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого наказом від 20.05.199 № 147. Дія зазначеного Положення поширювалася і на підприємства, організації, установи, що перебували у підпорядкуванні Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 3.2 зазначеного Тимчасового положення, при вахтовому методі організації роботи робочий час і час відпочинку регламентуються графіками змінності, які за погодженням з профспілковим комітетом (або кількома) затверджуються власником або уповноваженим ним органом на весь обліковий період і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію. У графіках передбачається час початку та закінчення щоденної роботи (зміни), час перерви для відпочинку та харчування, час для щоденного (міжзмінного) відпочинку, а також дні, потрібні для працівників на вахту і назад.
Тривалість робочого дня при вахтовому режимі роботи не повинна перевищувати 10 годин. Тривалість вахти не може перевищувати одного місяця.
Як зазначає позивач, графік його служби на підприємстві в зоні відчуження був з 08:00 години до 19:00 години, для вахтового персоналу включно із святковими та вихідними днями. Тому, в цей час він не міг керуватися графіком роботи, який був встановлений в підрозділах Держспецзв?язку в м. Києві з 09:00 години до 18:00 години, позаяк при цьому без зв?язку могли бути залишені абоненти станції спеціального зв?язку Чорнобиль.
Вказані доводи також не були спростовані відповідачем належними та беззаперечними доказами.
Тобто, на підприємстві де проходив військову службу позивач в зоні відчуження, діяло вищезазначене Тимчасове положенням про вахтовий метод організації роботи, яке безпосередньо передбачило роботу працівників вахтовим методом.
Відповідач зазначає, що робота ОСОБА_1 вахтовим методом у зоні відчуження була зарахована за останні 2 місяці та 25 днів його служби, у зв?язку з затвердженням Положення про вахтовий метод проходження служби (виконання роботи) особами начальницького складу і працівниками Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації в Україні в зоні відчуження.
Отже, після прийняття вказаного Положення позивач був переведений на службу у зоні відчуження вахтовим методом для виконання завдань, які він виконував протягом 10 років своєї служби. Тобто, при незмінному обсязі та графіку роботи в зоні відчуження та її тривалості, позивача офіційно направлено на ЧАЕС вахтовим методом лише у зв?язку із затвердження вищезазначеного Положення.
Долучена позивачем до матеріалів справи довідка Головного управління урядового зв?язку Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України від 23.04.2014 № 25, згідно якої майор Держспецзв?язку ОСОБА_1 під час військової служби в органах безпеки України та Держспецзв?язку виконував службові обов?язки на ЧАЕС, не є доказом того, що у спірний період позивач перебував в зоні відчуження у службових відрядженнях, а не проходив там службу вахтовим методом. Оскільки в зазначеній довідці вказані лише накази, що слугували підставами перебування позивача на ЧАЕС.
В спростування доводів позивача відповідачем надано суду деякі витяги з наказів, та копії наказів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації Укаїни, які зазначені у вищевказаній довідці від 23.04.2014 № 25, а саме: витяг з наказу від 22.02.2011 № 23-В, витяг з наказу від 24.01.2011 № 10-В, витяг з наказу від 30.12.2010 № 223-В, витяг з наказу від 29.11.2010 № 192, витяг з наказу від 29.10.2010 № 175, копія наказу від 29.10.2010 № 174, копія наказу від 03.09.2010 № 134, копія наказу від 09.07.2010 № 191, копія наказу від 08.06.2010 № 75, копія наказу № 13-ос, копія наказу № 21-ос, копія наказу № 31-ос, копія наказу № 46-ос, а також витяги зі списків осоіб начальницького складу та працівників Центру зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які залучалися до виконання службових обов'язків в зоні відчуження і безумовного відселення Чорнобильської АЕС.
Відповідно до змісту витягів з наказів від 22.02.2011 № 23-В, від 24.01.2011 № 10-В, від 30.12.2010 № 223-В, від 29.11.2010 № 192, від 29.10.2010 № 175 свідчать про те, що в період з 02.03.2011 по 16.03.2011, з 02.02.2011 по 16.02.2011, з 05.01.2011 по 19.01.2011, з 08.12.2010 по 22.12.2010 та з 10 по 24.11.2010 ОСОБА_1 був відряджений до м. Чорнобиль.
Водночас, долучені до матеріалів справи копії наказів від 29.10.2010 № 174, від 03.09.2010 № 134, від 09.07.2010 № 191, від 08.06.2010 № 75 не є доказами, які спростовують доводи відповідача, адже не містять інформації, що позивач перебував саме у відрядженні. З їх змісту лише виходить, що начальником Центру у відповідний період затверджувались списки осіб начальницького складу та працівників Центру урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які в подальшому залучалися до виконання службових обов'язків в зоні відчуження і безумовного відселення Чорнобильської АЕС. Більш того, стороною відповідача не надано суду решту копій наказів, що слугували підставами перебування позивача на ЧАЕС.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, в даному випадку відповідач належним не виконав свого процесуального обов'язку та не спростував доводи позивача.
У зв?язку з чим, з урахуванням викладеного та наявних в матеріалах справи доказів, відповідач підтвердив факт перебування позивача у відрядженні в м. Чорнобилі лише 2 місіці та 15 днів. Тому, суд приходить до висновку, що на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби він мав пільгову вислугу років - 5 років та 24 днів, що складає загальну вислугу років - 23 роки 4 місяців та 23 днів.
Пільговий стаж позивача повинен включатися до загального стажу служби та розраховуватися відповідно до вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Із аналізу Закону № 2262-XII та Порядку № 393 слідує, що останні не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугу років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Вказаними нормами не встановлено виключень про те, що роки вислуги в пільговому розрахунку не можуть застосовуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні позивачу пільгової вислуги років в розмірі 5 років 24 дні та зобов?язання його зарахувати позивачу пільгову вислугу років з 02.10.2003 по 19.04.2014 в зоні відчуження в розмірі 5 років 24 дні підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у відмові направити довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про розмір грошового забезпечення позивача та зобов'язати його вчинити зазначені дії, суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1).
У зв?язку з чим, в даному випадку відсутні правові підстави для покладення на Головне управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України обов'язку щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача, оскільки такі документи подаються безпосередньо особою, якій призначається пенсія.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з платіжним дорученням від 29.11.2019 № 0.0.1537652882.1, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (код ЄДРПОУ - 34794089, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 13) щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пільгової вислуги років в розмірі 5 років 24 дні.
Зобов'язати Головне управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (код ЄДРПОУ - 34794089, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 13) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пільгову вислугу років з 02.10.2003 по 19.04.2014 в зоні відчуження в розмірі 5 років 24 дні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (код ЄДРПОУ - 34794089, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 13).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 09.06.2020
Суддя Я.В. Горобцова